Джек Ніколсон: «поганий хлопець» Голлівуду

126

Відмінною рисою артиста, чия гра могла одночасно претендувати на протилежні премії за найкраще та найгірше виконання, є його абсолютна органічність у будь-якій іпостасі. Улюбленець глядачів відомий особистим рекордом за кількістю акторських номінацій на «Оскар» (у Джека Ніколсона їх 12). Крім того, він – один із трьох триразових лауреатів вищої американської кінематографічної премії серед чоловіків та один із трьох акторів, номінованих на «Оскар» за найкращу роль у чотирьох десятиліттях поспіль, з 1970-х по 2000-і роки. Лауреат шести премій Національної ради кінокритиків США, премії Гільдії кіноакторів США, володар численних нагород BAFTA та семи «Золотих глобусів» (діючий рекорд для акторів чоловічої статі за всю історію) став свого часу одним із наймолодших акторів, відзначених Американським інститутом кіномистецтва премією за життєві досягнення. Про них шанувальникам відомо набагато більше, ніж про перипетії туманної біографії Джека Ніколсона – таємничої і суперечливої, як і його багатогранна та незбагненна творча натура.

Чуже ім’я

Вже з моменту появи на світ майбутнього американського актора, кінорежисера, сценариста і продюсера починаються цікаві факти в біографії Джека Ніколсона – культового майстра, який приніс у кіномистецтво 80 прикладів художніх перевтілень і ще більше образів приміряв на себе поза камерами. І першою містифікацією стало його ім’я. В офіційних документах про народження «Джека Ніколсона» не існувало: ім’я «Джек» є раннім псевдонімом, узятим актором на зорі кінематографічної кар’єри. При народженні хлопчик, який не знав свого батька, був зареєстрований як Джон Джозеф Ніколсон (на прізвище матері), а ім’я «Джек» артист-початківець запозичив пізніше у героя своєї улюбленої книги «Повернення моряка».

Таємниця народження

Суперечливою є вся інформація про народження Ніколсона. В офіційній біографії голлівудської зірки місцем народження вказано місто Нептьюн у штаті Нью-Джерсі, але найімовірнішим місцем його появи на світ вважається Католицький медичний центр «Сент-Вінсент» у Нью-Йорку. Немає точних відомостей і про дату народження сина танцівниці Джун Ніколсон: всупереч офіційній версії про 22 квітня 1937 року, в записі про хрещення хлопчика в 1943 році священик церкви Вознесіння зі слів членів родини зазначив 1938 рік. Те, що біографи знають про походження Джека Ніколсона зараз, довгий час не було відомо йому самому. Люди, яких він вважав своїми батьком і матір’ю, насправді були його дідусем та бабусею.

Материнський секрет

Від кого танцівниця та співачка Джун Френсіс Ніколсон зі сценічним ім’ям Джун Нільсон народила сина Джека Ніколсона – загадка. У 16 років дівчина покинула школу, щоб зайнятися професійною кар’єрою: на місцевій радіостанції вона почала вести суботнє ранкове шоу, в якому їй асистував музикант і танцівник Едді Кінг – латвійський іммігрант Едгар Альфред Кіршфельд, що походив із єврейської сім’ї, став коханцем своєї учениці з власної хореографічної студії. Через пару років Джун познайомилася з музикантом Доном Роузом (прізвище при народженні – Фурчілло) і у жовтні 1936 року вийшла за нього заміж. Але на початку 1937 року молода жінка покинула Нептьюн, нікому не повідомивши про місце свого переїзду.

Темне минуле

За чутками, Джун Ніколсон вирушила до кузини у Нью-Йорк: підтвердженням того став лист із відповідним штемпелем, отриманий від зниклої одним із друзів. Невдовзі Джун народила хлопчика Джона, але дітей із її прізвищем чи прізвищами близьких їй чоловіків (Ніколсон, Кінг, Роуз, Кіршфельд або Фурчілло) у міському журналі народжень зареєстровано не було. Як потім з’ясувалося, поясненням цього була помилка, допущена в написанні прізвища Нільсон (Джун вказала свій сценічний псевдонім): прізвище матері було записано як Вілсон. Лише в 1974 році журналіст видання Time відкрив Джекові Ніколсону правду про його народження, проливши світло на інформацію, що «старша сестра» Джун насправді доводиться акторові матір’ю.

Ніжне виховання

На той час ні матері, ні бабусі, яку Джек Ніколсон вважав матір’ю, вже не було на світі: Джун забрав рак у 1963 році, а її мати Етель померла у 1970-му. Відомості від репортера підтвердила сестра Ніколсона Лоррейн, яка теж не знала, хто був батьком Джона. З народження про хлопчика дбали бабуся Етель Мей Ніколсон (вона була власницею косметичного кабінету) і дідусь Джон Джозеф Ніколсон (рудого ірландця, що працював оформлювачем вітрин в універмазі, Джек описував як «тиху, меланхолійну і ніжну людину»). «Я не знав «чоловічих репресій», адже ріс у сім’ї жінок, які мене не пригнічували і просто просили повідомляти, де я перебуваю», – згадував Ніколсон.

Покоління без телевізора

Разом зі своїми однолітками Джек належав до останнього покоління, що виросло без впливу телевізора. Коли в будинку Ніколсона з’явився «блакитний екран», підлітка вже більше приваблювали музичні автомати і цікавив джаз. У міру дорослішання Ніколсон змінив кілька шкіл, де брав участь у театральних постановках, виконував джазові композиції та писав після уроків щоденні есе на тисячу слів у покарання за погану поведінку. «Знаючи, що того ніхто не читатиме, я адресував злісні речі людям, які керували школою», – зізнавався Джек Ніколсон. Через зайву вагу, що на неї хлопчик страждав із чотирьох років, його дражнили «товстуном», але лише до того моменту, поки 175-сантиметровий волоцюга не навчився припиняти образи кулаками.

Хуліган з амбіціями

Школяр Ніколсон активно грав у бейсбол, футбол і баскетбол, а також писав до шкільної газети про дитячі та юнацькі спортивні команди. Керівництво навчального закладу видало книгу «Скриня зі скарбами», де Ніколсон описувався як «добродушний веселун» і «захоплений письменник». Педагогиня з латини пересаджувала на першу парту учня, що зривав уроки, коли смішив однокласників, щоб контролювати баламута, який розмальовував обличчя крейдою і отримав за це від учителів прізвисько «клоун». Однак попри бешкетництво та витівки, у викритого в курінні, лайці та вандалізмі Ніколсона вистачило мотивації і талантів, щоб підкорити Голлівуд. Стати актором він твердо вирішив у 1955 році під впливом фільмів за участю Джеймса Діна, Марлона Брандо та Френка Сінатри.

На службі у мультиплікаторів

Зокрема, у Сінатри загіпнотизований його грою у фільмі «Людина із золотою рукою» Ніколсон запозичив довічну любов до капелюхів – цей головний убір з молодих років став обов’язковим аксесуаром у його гардеробі. А щоб наблизитися до своєї мрії стати актором, Ніколсон влаштувався працювати в мультиплікаційний відділ компанії Metro-Goldwyn-Mayer: там придалися його здібності до малювання. Але тижневого заробітку в $30 на життя не вистачало, тож Ніколсон вистрибував зі штанів, щоб звернути на себе більше уваги. Він стругав усім художникам олівці, поповнював запаси паперу, виконував канцелярські роботи і навіть розносив по офісу молоко – робив усе, за його словами, «щоб мультиплікатори були щасливими».

19-річний дебютант

За два роки Джек вивчив імена багатьох співробітників MGM, побачив у павільйонах тодішніх кінозірок і сам пройшов свої перші кінопроби. Його дебютний кастинг відбувся у травні 1956 року. Продюсер оцінив «чудову усмішку, міцну статуру і лукавий погляд» претендента на роль, але розкритикував його «нестерпну гугнявість» у манері говорити і відзначив відсутність акторської підготовки. За рекомендацією наставників Джек почав відвідувати курси акторської майстерності та сценічної вимови, закріплюючи нові навички у роботі статистом у театрі West Hollywood’s Players Ring. Вже через три-чотири місяці його ім’я вперше було згадане в газеті: таблоїд Asbury Park Press повідомив про гру 19-річного Джека Ніколсона зі Спрінг-Лейка в серіалі «Театр Матіні».

Найкращий молодий актор

Коли співробітників анімаційного відділу розпустили у зв’язку зі скороченням витрат студії, актор-початківець уже мав «запасний аеродром». Кар’єра Джека Ніколсона в кіно стартувала з випадкових пропозицій і третьосортних сценаріїв. У компанії Warner Bros. Ніколсон хапався за будь-які ролі, але був звільнений у 1958 році, за його висловом, «через погану поведінку»: що саме мало на увазі таке формулювання, залишилося невідомим. Далі новачок, якого педагоги характеризували як «фізично інертного, але зухвалого», сплатив гроші за свій вступ до Гільдії кіноакторів США й Американську федерацію артистів телебачення та радіо. Незабаром Академія кінематографічних мистецтв включила Джека Ніколсона до переліку «найкращих молодих акторів сучасності».

«Приємний юнак»

Перший викладач акторської майстерності у Ніколсона Джефф Корі називав учня «приємним юнаком» і зізнавався, що ніколи не був упевнений у голосі Джека, але згодом деренчання його горла стало помітною рисою, що забезпечувала пізнаваність актора навіть без демонстрації обличчя. Джек Ніколсон у свою чергу перейнявся вчительським повчанням, яке цитував у своїх інтерв’ю протягом життя: «Артист не може змінити світ, але може змусити його мислити». Саме на курсі у Джеффа Корі почалося особисте життя Джека Ніколсона: там він познайомився з мініатюрною білявкою із Південної Каліфорнії Джорджіаною Картер. Перша дівчина актора згадувала, як затято Джек її домагався, хоча був на рік молодший за подругу.

«Сліпучий туман»

Вже через два місяці Джек Ніколсон отримав головну роль у трилері 1958 року «Вбивця, що плаче» і відчув себе зіркою. І хоча насправді перші ролі у режисера та продюсера Роджера Кормана не дали підстав критикам говорити про актора як відкриття, першого «Оскара» Джеку Ніколсону приніс один із ранніх низькобюджетних фільмів. Успіх був закономірною винагородою за сумлінну акторську працю, яку Ніколсон демонстрував навіть у картинах «категорії B». Колеги відзначали його «серйозну роботу над роллю і відданість проєктам навіть із сміховинним бюджетом». Сам актор відгукувався про свої перші зйомки як про «сліпучий туман», у якому він «використовував релігійні знання, отримані на курсі». Джек Ніколсон багато разів переписував свої репліки і зрештою зрозумів, що його перший фільм провалився.

Культові ролі Джека Ніколсона

Молодий актор звільнився з театру і щотижня показувався в голлівудській агенції з працевлаштування у пошуках нових пропозицій роботи. Він не боявся режисерів і не соромився своїх невдач, бо знав, чого прагне, і, зрештою, це отримав, ставши монументальною постаттю Голлівуду. Фільмографія Джека Ніколсона налічує 80 ролей, багато з яких стали культовими. Серед найкращих ролей Джека Ніколсона – Джокер із супергеройського фільму режисера Тіма Бертона «Бетмен», Джек із психологічної драми Стенлі Кубрика «Сяйво» і Рендл Патрік МакМерфі із кінематографічного шедевра Мілоша Формана «Пролітаючи над гніздом зозулі». Джек Ніколсон міг би поповнити особисту «золоту колекцію» ролей ще однією роботою подібної величини, якби… не поступився нею іншому акторові.

Вірне рішення

Перелік неймовірних трилерів Джека Ніколсона міг би поповнитися 1972 року кримінальною сагою режисера Френсіса Форда Копполи «Хрещений батько». Але Джек Ніколсон відмовився від участі у великій гангстерській трилогії на тій підставі, що Дона Корлеоне, на його переконання, мав грати італієць: «Аль Пачіно більше підходив для цієї ролі, і фільм став кращим завдяки його участі, – міркував Джек Ніколсон. – Мені не довелося шкодувати про своє рішення, бо воно виявилося правильним». І це не єдиний приклад відмови актора Джека Ніколсона від ролей, що були варті його майстерної гри. Він, наприклад, міг бути на місці Гаррісона Форда в картині 1982 року «Той, що біжить по лезу» і в пригодницькому бойовику про Індіану Джонса. А ще його могли затвердити на головну роль у «Ганнібалі», але у підсумку Лектера зіграв Ентоні Гопкінс.

Унікальне обдарування

За свою блискучу кар’єру Джек Ніколсон зіграв і привабливих божевільних, і безжальних вбивць, і чарівних аферистів. Його акторська харизма мала таку велику силу, що примушувала глядачів прилипати до екрану в передчутті чогось бентежного. Водночас, Джек Ніколсон у стрічках «Декілька ніжних слів», «Пролітаючи над гніздом зозулі», «Бетмен», «Сяйво» та «Краще не буває» – це різні психологічні портрети, об’єднані «нервовою сутністю» цікавої акторської особистості. Режисер Роб Райнер розповідав, що у його фільмі «Декілька хороших хлопців» Джек Ніколсон демонстрував однаково глибоку за переживаннями гру у напруженій фінальній сцені протягом семи дублів, з яких неможливо було вибрати найкращий.

Премії Джека Ніколсона

Артист утримує одразу два рекорди за кількістю номінацій та престижних нагород. Джек Ніколсон – володар трьох «Оскарів» та єдиний актор, якого номінували на цю премію з 1960-х до 2000-х років кожне десятиліття. За свою кар’єру Джек Ніколсон виграв сім «Золотих глобусів», перевершивши всіх акторів чоловічої статі в історії. Крім того, він номінувався на десятки нагород BAFTA та Гільдії кіноакторів, а також відзначався «Греммі» за найкращу дитячу композицію. 1994 року Американський інститут кіно нагородив Джека Ніколсона премією за життєві досягнення – однією з найпочесніших нагород у кіноіндустрії. Члену Американської академії мистецтв присвячена зірка на Алеї слави в Голлівуді.

Фінансова грамотність

Загалом фільмографія Джека Ніколсона свідчить про те, що його акторське передчуття не завжди передбачало думку критиків про зіграні ролі: як найгірший актор, він номінувався на премію «Золота малина» за роботу у фільмах 1992 року «Людські неприємності» та «Хоффа», але та ж сама роль у «Хоффа» одночасно номінувалася і на «Золотий глобус». Але комерційний успіх роботи актор міг визначити згодом із фаховою впевненістю. Його особистому фінансовому благополуччю сприяла угода з компанією Warner Bros., за якою артист отримував відсоток із прокатного прибутку. У підсумку роль Джокера в «Бетмені» принесла Джеку Ніколсону близько $60 мільйонів. Робота у фільмі Тіма Бертона 1989 року зробила актора найбільш високо оплачуваним артистом у світі (нинішній його статок – $300 мільйонів).

Так було не завжди

А на початку кар’єри Джек Ніколсон був радий і скромному гонорару $329 на тиждень: «На ранньому відрізку свого шляху в кіно артист береться за будь-яку роботу, що йому підвернеться». Першою значущою роллю для актора Джека Ніколсона став адвокат Джордж Генсон із фільму 1969 року «Безпечний їздець»: за цю роботу артист удостоївся номінацій за найкращу чоловічу роль другого плану на «Оскарі», «Золотому глобусі» та BAFTA. Картина зі скромним бюджетом $360 тисяч згодом окупилася 111 разів. Чистий капітал зірки Голлівуду в 2025 році становлять доходи від його робіт як актора, продюсера, режисера та письменника, а також від нерухомості.

Фанат сучасного мистецтва

Навіть якщо високі гонорари і не виростили в зірці з талантом художника любов до сучасного мистецтва, то вони дозволили принаймні реалізувати її в коштовних придбаннях. Загальна вартість мистецької колекції артиста перевищує $150 мільйонів. У цих зібраннях мистецьких шедеврів є полотна Пабло Пікассо, Анрі Матісса, Рене Магрітта й Енді Воргола (перелік видатних імен можна продовжувати довго). Збирати цінні картини Джек Ніколсон почав ще у 1960-х роках, зосередивши свою увагу на творах мистецтва ХХ століття. Художники називають колекцію артиста «однією з найкращих у світі».

Ще й письменник

Викладався на повну актор не лише перед камерами, а й поза ними. За свою кар’єру Джек Ніколсон написав кілька мемуарів та сценаріїв. За власним сценарієм він зняв 1971 року фільм «Він сказав поїхали». Артист також брав участь у створенні сценарію для фільму 1990 року «Два Джейки» – продовження культової драми «Китайський квартал». У 2010 році письменницький дар Джека Ніколсона сповна розкрився в мемуарах «Джек Ніколсон: у пошуках крутості», а пізніше актор став співавтором книги «Ніколсон» та збірки власних інтерв’ю про роботу та життя.

Професіонал гольфу

Джек Ніколсон – це першокласний майстер гри в гольф. Артист є головним маршалом Police-Celebrity Golf Tournament: турніру на честь сімей співробітників Департаменту поліції Лос-Анджелеса. А у 2005 році він став співведучим благодійного турніру Rudy Durand Celebrity Golf Classic. На думку голлівудського бізнесмена Дюрана, «Ніколсон є чудовим актором і хорошим гравцем, але йому не можна дозволяти вести рахунок». Таке висловлювання пояснюється тим, що схильний до гніву гравець міг використовувати інструмент для гольфу не за призначенням: у 1994 році, опинившись у заторі, Ніколсон розбив ключкою лобове скло іншому автомобілісту. Як компенсацію артист виписав потерпілому чек на $500 тисяч і пояснив свій нервовий зрив напруженим графіком зйомок та переживаннями через смерть товариша.

Шанувальник баскетболу, сигар і темних окулярів

Ніколсон вболіває за своїх фаворитів на змаганнях з професійного реслінгу та не пропускає матчі баскетбольної команди Los Angeles Lakers (з її іграми навіть узгоджується графік зйомок актора). Джека Ніколсона важко уявити без домініканських сигар і сонцезахисних окулярів. Курить він міцний тютюн преміальних марок, а тонованим склом прикриває очі навіть у приміщенні. «У темних окулярах я – Джек Ніколсон, а без них – старий товстун», – каже актор. Американський виробник сонцезахисних окулярів навіть випустив модель Nicholson, названу іменем зірки. А журнал Esquire надихнувся прихильністю артиста до улюбленого аксесуару та зібрав із ним 40 світлин, де жодного разу не повторилася ніяка модель.

Великий спокусник

Одружений артист був раз у житті (1962 року було укладено його шлюб із акторкою Сандрою Найт) і після розлучення 1968 року такий досвід більше не повторював. З того часу Джек Ніколсон мав гучні романи з багатьма відомими актрисами, серед яких – Анжеліка Г’юстон із «Сімейки Адамсів» та Лара Флінн Бойл із «Твін Пікс». За визнанням «поганого хлопця» Голлівуду, в його житті було 2000 жінок. П’ять різних партнерок народили від велелюбного артиста шістьох дітей: Джек Ніколсон має двох синів і чотирьох дочок. Першу доньку на ім’я Дженніфер Ніколсон народила 1963 року дружина Сандра Найт, а Калеба Годдарда, народженого через сім років партнеркою по фільму «П’ять легких п’єс» Сьюзан Енспак, Джек Ніколсон сином так і не визнав. Третю дитину народила 1981 року модель Вінні Голлман, а потім з’явилися на світ ще двоє дітей у актриси Ребеки Бруссард. Джек Ніколсон та його діти – болюча тема, бо не всім «кровинкам» зірки дісталася від батька рівна увага. 1994 року народилася дочка Джека Ніколсона Тесса Гурін (її мати – офіціантка Дженнін Гурін), з якою актор стосунків ніколи не підтримував.

Життя прекрасне

Останнім часом Джек Ніколсон відмовляється від ролей: подейкують, що він страждає на деменцію і не в змозі запам’ятати навіть простий текст. Навіть коротке відео в TikTok на тему «Джек Ніколсон підтримав Україну», як з’ясувалося, записував не він, а схожий на нього артист Norman Deesing, який набрав популярності через власну схожість із зіркою Голлівуду. А ще в інтернеті популярні меми Джека Ніколсона за мотивами відомих сцен за його участю – наприклад, тієї, де герой фільму «Сяйво» намагається проломити сокирою двері, за якими завмерла від жаху потенційна жертва. Став якось жертвою і сам Ніколсон: 11 вересня 2011 року вщент згорів його будинок у Голлівуді (респектабельне житло актора з 1975 року здавалося в оренду). Але Джек не робить із проблем трагедії. Як і раніше, він намагається по можливості подорожувати, грати в гольф, пити своє улюблене пиво і дотримуватися життєвого правила «якнайкраще проводити час», скільки б його у нього не залишилося.

Фото з відкритих джерел