Інна Тихонова 
Ернест Гемінґвей вважав, що вся сучасна американська література вийшла з автобіографічного твору Марка Твена «Пригоди Гекльберрі Фінна», а Вільям Фолкнер називав видатного попередника «першим по-справжньому американським письменником», тоді як «усіх інших відтоді – його наступниками». Сатирик, у чиїх книжках захоплюючі пригоди поєднувалися з мрією простого американця розбагатіти, і сам з дитинства прагнув вирватися зі скрути, бачив рабство, домігся статку і зазнав банкрутства.
До того, як стати видавцем і письменником, виходець із багатодітної родини Семюел Ленґгорн Клеменс був кур’єром, комірником, учнем у друкарні, лоцманом, солдатом, дезертиром, репортером і навіть шукачем срібла. Змушений після батькової смерті з 12 років заробляти, він покинув школу, здобув знання самоосвітою й одержав у подальшому почесний докторський ступінь (з красного письменства та права) у провідних університетах – Єльському, Оксфордському і Міссурійському.
За літературну кар’єру автор романів «Пригоди Тома Сойєра» та «Пригоди Гекльберрі Фінна» побував мало не на всіх континентах: вивчив Америку, Австралію, Африку, Азію, Європу, зокрема, відвідав Україну – Одесу, Ялту і Севастополь. Та найпопулярніші книги Марк Твен написав на спогадах про власне дитинство. Свій найвідоміший роман гуморист, публіцист, видавець і мандрівник створював 10 років, а незавершену біографію Марк Твен писав 35 років і через чесне викладення думок надовго заборонив її видання.
Невигадані пригоди
Семюел Клеменс народився 30 листопада 1835 року у Флориді і був шостою дитиною родини з сімома дітьми, з яких вижили лише четверо. Через чотири роки батько хлопчика, збіднілий теннессійський купець Джон-Маршал Клеменс, перевіз сім’ю до міста Ганнібал. У подальшому саме цей річковий порт на Міссісіпі стане прообразом містечка Сент-Пітерсберг у романах Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра» та «Пригоди Гекльберрі Фінна». У рабовласницькому штаті Міссурі майбутній письменник і познайомився тоді з засуджуваним ним на ідеологічному рівні рабством.
Після втрати батька, який у 49 років помер від пневмонії, 12-річний син полишив школу (отримував надалі знання у бібліотеках, займаючись самоосвітою) і влаштувався помічником у друкарню. Спочатку друкував «Ганнібальський часопис» (газету видавав його брат Оріон), а переїхавши у 18 років з Ганнібалу, працював у друкарнях Нью-Йорка, Філадельфії і Сент-Луїса. Повернувшись у 22 роки в штат Міссурі, подорожував на пароплаві і захотів стати капітаном, щоб побачити світ і заробити грошей (зарплата лоцмана становила у сьогоднішньому вимірі близько $155 000 на рік).
Марк Твен у 15 років
За два роки юнак докладно вивчив русло Міссісіпі і у 1859 році мав на руках омріяний дозвіл на капітанську роботу. Але за рік до отримання диплому його навчання затьмарилося загибеллю молодшого брата, якого Семюел запросив працювати на судні разом. Генрі загинув від вибуху на легкозаймистому дерев’яному пароплаві 21 червня 1858 року, і з особистою провиною за це Марк Твен жив все подальше життя, адже не зміг запобігти трагедії, яку напередодні бачив уві сні (через те одкровення зацікавився згодом парапсихологією і став членом Товариства психічних досліджень).
Чому Марк Твен – цікаві факти
Через високу пожежну небезпеку на тодішніх річкових суднах заборонялося запалювати свічки і палити (а молодий капітан мав таку звичку з 9 років), та попри ризик і болючу втрату Семюел продовжував працювати лоцманом аж до припинення судноплавства з військових причин. Навіть його письменницький псевдонім Марк Твен є породженням тієї роботи на Міссісіпі. Вибором імені для письменника з унікальним стилем став термін з річкової навігації Mark Twain («мітка двійка» або два сажні означає достатню глибину для безпечного проходу суден).
Але перш ніж узятися за перо, дотепному гумористу і нещадному сатирику довелося взятися за зброю: під час Громадянської війни молодому чоловікові належало відслужити у війську Конфедерації. Проте, через два тижні солдат дезертирував з армії Півдня, щоб спробувати щастя золотошукача. Він вирушив до брата в західний штат Неваду, бо в тамтешніх диких преріях на той час виявили поклади коштовних металів. Шукати срібло і золото було складно, але винагорода могла компенсувати важку працю як жодна інша чоловіча справа.
Впродовж року, проведеного на срібному руднику, були опубліковані гумористичні оповідання Марка Твена, написані ним для історичної газети Territorial Enterprise у Вірджинія-Сіті, й у серпні 1862 року обдарованого автора запросили до штату редакції. Саме тоді, ставши творчим співробітником, Семюел Клеменс узяв собі псевдонім, що символізував відкритий шлях, надійну глибину і безпроблемне плавання. Недаремно кажуть: як корабель ви назвете, так він вам і попливе. Псевдонім Марк Твен виявився вдалим: його власник мав щасливу письменницьку долю.
Твори Марка Твена
Кілька років газетяр Марк Твен працював у різних виданнях репортером і фейлетоністом, додатково заробляючи на публічному читанні власних гумористичних оповідань. Як кореспондент Alta California, журналіст вирушив на пароплаві «Квакер-Сіті» у морський круїз, під час якого відвідав Одесу, Севастополь, Ялту (Лівадію) і зібрав матеріал для своєї першої сатиричної повісті «Простаки за кордоном» (вийшла у 1869 році). Водночас з успішним творчим дебютом письменник розпочав 1870 року подружнє життя з Олівією Ленгдон – сестрою нового знайомця по подорожі.
Марк Твен і Олівія Ленгдон
А 1876 року читачів вразила нова книга Марка Твена, якою він назавжди вписав своє ім’я в історію американської і світової літератури. У романі «Пригоди Тома Сойєра» Марк Твен згадав власне дитинство на берегах Міссісіпі в Ганнібалі. Герой книги Марка Твена – це юний Семюель Клеменс, який любив пригоди більше за уроки (про це – одна з дотепних цитат Марка Твена: «Ніколи не давав втручатися в свою освіту школі»). Але ще вагомішим внеском письменника в літературу вважається роман-продовження «Пригоди Гекльберрі Фінна» (його автор писав 10 років).
Світовою популярністю користуються також повість Марка Твена «Принц і жебрак», яка вийшла друком у 1882 році (події відбуваються в Англії епохи Тюдорів), роман на історичну тему «Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура» і збірка автобіографічних оповідань Марка Твена «Життя на Міссісіпі» (1883 рік). Майстер тонкої іронії знався на нарисах людських звичаїв, гострих сатиричних памфлетах соціально-політичної спрямованості і глибоких роздумах про долю цивілізації. Письменник виступав з різкою критикою американського способу життя, релігії та політики.
Марк Твен подорожує на пароплаві
Злет і падіння
До 1884 року сатирик і публіцист був уже відомим літератором, а після заснування власного видавництва, формально очолюваного чоловіком племінниці, став ще й успішним бізнесменом. На піку слави і матеріального благополуччя Марк Твен переїхав до міста Баффало у штаті Нью-Йорк, звідти – до Гартфорда у Коннектикуті. У ті часи письменник монетизував свою відомість частими лекціями й авторськими виступами у США і Великій Британії. Книги Марка Твена ставали бестселерами, бо він уперше в американській літературі почав писати розмовною мовою.
Марк Твен бешкетує з дочкою на порозі власного дому в Коннектикуті
Коли економічні умови змінилися, для заощадження коштів підприємець перебрався до Європи. Криза 1893–1894 років привела видавничий бізнес письменника до банкрутства. Ще п’ять років підприємець намагався залагодити справи, домовляючись із кредиторами про відтермінування виплати боргів і продовжуючи активно писати. З’являлося по два нових твори Марка Твена щороку: у 1894-му вийшли друком історична проза «Особисті спогади про Жанну д’Арк» і роман «Роззява Вільсон», у 1896-му – пригодницькі повісті «Том Сойєр за кордоном» і «Том Сойєр-детектив».
Але нові роботи письменника не мали колишнього успіху, і його видавнича фірма розорилася. До кінця XIX століття в США публікувалися зібрання творів Марка Твена, що ставило сатирика в один ряд із класиками з минулого. Своє місце у XX столітті Марк Твен спробував знайти у новій направленості творчості – викривальній. «Сполучені Лінчуючі Штати», «Монолог короля Леопольда на захист його панування в Конго», «Монолог царя», «Людина, що ходить у пітьмі» – гостра критика від класика легкого гумору шанувальникам його ранньої творчості не «зайшла».
«Карантин» для мемуарів
Натомість такі метаморфози належно оцінила наукова спільнота. У 1901 році Марку Твену було надано почесний ступінь доктора красного письменства в Єльському університеті, наступного року він одержав почесний ступінь доктора права в Міссурійському університеті, а у 1907 році став власником почесного ступеня доктора красного письменства в Оксфордському університеті. Людина, яка не мала навіть шкільного атестату, сприймала таке високе визнання із вдячністю. Марк Твен обзавівся особистим секретарем, який побажав написати книгу про життя відомого сатирика.
Однак письменник і сам неодноразово сідав писати власну біографію. Марк Твен уже хворів (його дедалі частіше турбували напади стенокардії) і поховав майже всіх своїх рідних, тож вирішив більше не відкладати справу в довгу скриню і надиктувати історію власного життя помічникові. Зрештою, над автобіографією Марк Твен працював 35 років (із 1870 по 1905 роки), але так її і не завершив. А те, що встиг написати, автор «поставив на карантин», заборонивши по заповіту видавати раніше, ніж минуть 100 років після його смерті, а окремі частини дозволив оприлюднювати лише через 500 років.
Причиною таких суворих інструкцій була гранична відвертість автора мемуарів стосовно його самого і розповідей про оточення. Не добираючи лояльних висловів у міркуваннях про політику і політиків, релігії та війни, письменник міг образити, розчарувати або розлютити згаданих персон чи їх нащадків. Наприклад, відомо, що навіть релігійна дружина не змогла привернути до віри чоловіка, який дружив з легендарним ученим та винахідником Ніколою Теслою і більше цікавився досягненнями сучасної йому науки, ніж церковними справами і молитвами.
Марк Твен в лабораторії Тесли
Nota bene
Іншими захопленнями Марка Твена були більярд і куріння люльки. За свідченням знайомих, які запрошувалися до домашнього кабінету Марка Твена, там стояв такий тютюновий сморід і морок, що в диму не видно було письменника. Але його більш важливо було слухати, ніж бачити: Марк Твен був неперевершеним оповідачем і вправним оратором. На його гумористичну лекцію в паризькому клубі «Роздуми про науку онанізму» потрапили свого часу лише «обрані», а друкована версія того скандального виступу вийшла лише у 1943 році обмеженим накладом у 50 примірників.
Марк Твен був активістом Американської антиімперської ліги, яка засуджувала анексію Філіппін. Реакцією письменника на загибель 600 людей був твір «Інцидент на Філіппінах», який через цензурні обмеження побачив світ лише у 1924 році – через 14 років після смерті автора. Помер Марк Твен у віці 74 років 21 квітня 1910 року. Його останнім твором став «Таємничий незнайомець», що лишався неопублікованим, щоб не ображати почуття вірян, до 1916 року і вийшов друком вже після смерті Марка Твена. Інші його антирелігійні твори з тієї ж причини не друкувалися до 1940-х років.
Оскільки столітня заборона на публікацію автобіографії Марка Твена закінчилася у 2010 році, тоді ж у США вийшов перший із трьох томів спогадів сатирика, який відкрив нащадкам свої політичні погляди. Він вважав, що джерелом влади у суспільстві має бути народ, адже влада однієї людини над іншими – це неодмінно пригнічення: історія поділила людство на гнобителів і пригноблених, трударів і «роззолочених нероб». До останніх письменник відносив «невтомних інтриганів», «спритних казнокрадів», «порушників громадського спокою, що переслідують лише власну вигоду».
Відомі цитати Марка Твена
- Банкір – це людина, яка позичить вам парасольку в сонячну погоду, щоб забрати її, щойно почнеться дощ.
- Якщо ви підберете голодну собаку і зробите її життя ситим, вона вас ніколи не вкусить.
- Доброта – це те, що може побачити сліпий і почути глухий.
- Найкращий спосіб дізнатися, подобається тобі людина чи ні, – поїхати разом у подорож.
- Літо – це пора року, коли спекотно займатися речами, якими взимку займатися було холодно.
- Той, хто не знає куди прямує, дуже здивується, потрапивши не туди.
- Через двадцять років ви будете більше розчаровані тим, що не зробили, ніж тим, що зробили.
- Коли потрібні гроші, йди до чужих; якщо потрібні поради, йди до друзів; якщо нічого не потрібно, йди до родичів.
- Прощення – це аромат, залишений фіалкою на чоботі, що її розчавив.
- Ніколи не відкладай на завтра те, що можна зробити післязавтра.
- Бути хорошим – це дуже зношує людину.
- Краще мовчати і здатися дурнем, ніж заговорити і розвіяти всі сумніви.
- Коли маєте сумнів, говоріть правду.
- Кажіть правду, щоб нічого не запам’ятовувати.
- Ніколи не сперечайтеся з дурнями: вони стягнуть вас на свій рівень і задавлять досвідом.
- Якщо дружба закінчилася, значить її і не було.
- Горе можна пережити на самоті, а радість потрібно з кимось розділити.
- Єдиний спосіб зберегти здоров’я – їсти те, що не любиш, пити те, що не подобається, і робити те, чого не хочеться.
- Ніщо так не потребує виправлення, як чужі звички.
- Правильне дозування афоризмів: мінімум слів, максимум сенсу.
- Класика – це те, що кожен вважає за потрібне прочитати і ніхто не читає.
- Давайте жити так, щоб навіть трунар пошкодував про нас, коли ми помремо!
Фото з відкритих джерел
