Роберт руки-ножиці

Півстоліття шаленого кохання, зовсім юна Адель, політ на Місяць з Френком Синатрою та Джоні Депп в історії однієї пісні: The Cure «Lovesong»

FacebookTwitterLinkedinTelegram

Стабільні ліки від негараздів

Цьогорічний листопад у глобальному музичному світі проходить під старим і добре перевіреним брендом «The Cure». Навіть неофіційна кількість згадувань однієї з найвпливовіших груп кінця минулого століття зараз справді зашкалює. Головна причина – 1 листопада офіційно побачив світ чотирнадцятий студійний альбом колективу «Songs of A Lost World». Як люблять наголошувати, перший реліз за шістнадцять років. Ця подія стала чудовою нагодою озирнутися навкруги та уточнити: а який зараз рік? З війною, загальною втомою, психічними розладами та нашим залізним терпінням у цьому питанні немає нічого дивного. А також зачепитися за британську групу The Cure як за взірець стабільності не лише у музичному світі, а й взагалі. Я б не ставився скептично до теорії про те, що поки існує цей колектив, світ ще остаточно не скотився у прірву: адже на даний момент ця теорія чітко працює. Не випадково ж ми маємо справу з колективом, назва якого у одному із значень перекладається як «Зцілення».

платівка-The-Cure

Про час згадав невипадково, бо маємо наочний приклад того, як для декого він непідвладний. Залишимо осторонь банальності щодо величі цієї британської групи, її особливого внеску у музичну культуру, а особливо – значного впливу на декілька поколінь. Але якщо вдаватися подібної термінології, то у минулі 45 років The Cure незмінно були разом з нами: у 1980-ті (найкращий матеріал – такий, як альбоми «Faith», «Pornography» та «Disintegration» – був виданий саме у цей час), у 1990-ті (платівки «Wish» та «Bloodflowers» заслуговують на окремі компліменти), у 2000-х (видали два, по-своєму, цікавих альбоми й були творчо активними), у 2018 голосно нагадали про себе у зв’язку із 40-річчям, а наступного року поїхали у світовий тур з матеріалом культового альбому «Disintegration». Був свідком того, як в українських офісах зупинялася робота, аби у реальному часі спостерігати за тим, як Роберт Сміт і компанія лабають у Австралії матеріал тридцятирічної давнини. І ось нове десятиліття і новий альбом. Цікава тенденція: щойно почали з’являтися перші ластівки-сингли свіжого матеріалу, як навколо стало більше звучати старих й класичних пісень The Cure. Пригадаємо дещо й ми.

Містер та місіс Сміт

13 серпня 1988 року у Бенедиктинському монастирі графства Сассекс соліст всесвітньо відомої рок-групи The Cure Роберт Сміт офіційно вступив у шлюб зі своєю обраницею Мері Пул. Молодята – майже однолітки (Мері трохи старша), і познайомилися, коли Роберту було 14 років, а дівчині – 15. Сталося це на одному зі шкільних занять з драматичного мистецтва, де перед учнями стояло завдання знайти собі пару. Так і знайшлися, й з тих пір не розлучалися.

Мері-і-Роберт

Пропозицію руки та серця коханій Роберт зробив за рік до цього, просто на робочому місці, так би мовити, не відходячи від верстату. Сталося це у студії, під час запису альбому з промовистою назвою «Kiss Me Kiss Me Kiss Me». Як і більшість рокерів, а тим більше – подібного похмуро-готичного напрямку, Сміт з товаришами по колективу специфічно поставився до весільної церемонії. «Це нічого не змінило у наших стосунках, – розповідав він потім у одному інтерв’ю, – ми одружилися, тому що просто хотіли гарно провести день, аби Мері мала змогу прийти до вівтаря у білій сукні, також було круто зібрати разом наших родичів». У іншому інтерв’ю музиканта знаходимо таке одкровення: «Це було трохи туповато, але нам необхідно було це здолати». Весілля справді відбулося у традиційній, майже сімейній обстановці, де були присутні близькі молодят та музиканти The Cure, без зайвих очей журналістів та прихильників.

весілля

Рокер планує зробити весільний подарунок своїй майбутній дружині, і що б це могло бути? Та могло бути що завгодно, але Роберт Сміт подарував Мері пісню. Згодом вона стала хітом та одним з найуспішніших синглів The Cure. Ось так просто: «Це касета з новою піснею, мій подарунок тобі, тримай». Мері побігла до своєї кімнати, аби одразу послухати презент. Після цього вибігла з кімнати, і, як згадував Сміт, ледь не придушила його своїми поцілунками.

 

Всі у захваті від Мері

Щоразу, як з тобою сам на сам,
Я відчуваю, ніби вдома знову.
Щоразу, як з тобою поруч я,
Я в злагоді й гармонії з собою.

Максимально простий та доступний посил, і, мабуть, кращі слова аби передати свої почуття коханій людині. Ймовірно, це найбільш прямолінійний та відкритий текст Сміта, без різних метафор та асоціацій, як він сам жартував: «Дешево та від душі».

І у яку мене занесе далечінь, завжди кохатиму тебе.
І скільки б не лишався там, завжди кохатиму тебе.
Яких би слів не промовляв, завжди кохатиму тебе.
Завжди кохатиму тебе.

«Я просто хотів написати пісню про кохання, тому вона й зветься «Lovesong». Замість того, щоб вигадувати усілякі символи, я написав пісню так, як ніби просто з кимось балакав», – розмірковував потім Роберт Сміт. Будь-який митець підтвердить, що немає нічого складнішого, аніж написати максимально просту й доступну для розуміння пісню про кохання. Та ще й зробити її хітом. Але навіть у найщирішому й максимально нехитрому висловлюванні свого кумира прихильники відшукали алюзії та посилання: мова про рядок «Fly Me To The Moon» («Забери мене на Місяць»), який викликає незмінні асоціації із однойменним джазовим стандартом 1950-х, який найбільш відомий у виконанні Френка Синатри. До речі, цього року у вітчизняному кінопрокаті демонструвалася американська стрічка з такою назвою, де лейтмотивом звучить цей твір.

А от з кліпом на пісню вийшла неоднозначна історія. Все було ніби належним чином: Роберт Сміт у всій готичній красі, схожий на Едварда Руки-Ножиці з однойменного фільму Тіма Бартона з відповідним макіяжем та зачіскою, у казковій печері, але якийсь дуже сумний. Ніби забився десь у куток та сидить там без зайвих рухів. Частково проблема була у тому, що сам автор поставив перед режисером кліпу Тімом Поупом завдання максимально прибрати притаманну йому іронію, адже це не просто пісня про кохання, це зізнання у ньому.

Врешті дійшло до того, що Сміт назвав це відео ледь не найгіршим у історії групи. Та що там казати, і про саму пісню та її раптовий успіх він був не найкращої думки. «Гадаю, що це взагалі найслабкіша пісня на диску, –розмірковував він у одному з інтерв’ю, – але вона якимось чином опинилась на другому місці у чарті американських синглів. Вище був лише хтось на кшталт Джанет Джексон. І я виснажував себе думками типу – з усіх пісень, які я написав, тільки таке наверх й пробивається». Я був розчарований».

Обраницю Роберта Сміта можна побачити й у іншому відео The Cure на пісню «Pictures of You», щоправда там вона з’являється на їхніх спільних фото, чому й присвячена пісня. А у кліпі на пісню «Just Like Heaven» Роберт та Мері у весільній сукні разом танцюють над морським урвищем.

До речі, подейкують, що образ Едварда Руки-Ножиці для Джонні Деппа американський режисер Тім Бартон запозичів саме з культового на той момент образу Роберта Сміта, ба більше – він ніби пропонував лідеру The Cure написати саундтрек до фільму. Але якщо для американця Сміт та «Зцілення» були справді авторитетами, то хто такий Тім Бартон, Роберт на той момент ще не знав, а тому вимушений був режисеру відмовити.

кадр з фільму Едвард Руки-Ножиці

П’ятдесят років поцілунків

«Перший концерт у житті, на якому я побувала – був виступ The Cure у Фінсбері Парку у Лондоні, – відповідала співачка Адель на питання, чому вона вирішила зробити кавер на пісню «Lovesong», – моя мама була великою прихильницею групи і взяла мене з собою на шоу». Також Адель згадувала, що образ Сміта тоді її трохи налякав, і теж пригадала асоціації з Едвардом з фільму Тіма Бартона. Британська співачка, яка стала справжньою світовою сенсацією у 2011 році зі своїм альбомом «21», включила до нього свою надзвичайно пронизливу версію пісні, і вона з успіхом сприймалася на її виступах.

Зовсім інший настрій та прочитання хіта спостерігались у виконанні американців 311, які двадцять років тому у досить оригінальній манері відправили пісню «Lovesong» у широкі маси з легкої руки Адама Сендлера, який включив їхню версію до саундтреку своєї легкої романтичної комедії «50 перших поцілунків». За концепцією автора весь звуковий ряд стрічки складається із знакових хітів 1980-х років, але у трансформованих переспівах інших виконавців. Крім того, враховуючи, що дія фільму відбувається на Гаваях – а атмосфера там загалом весела та розслаблена – ці кавер-версії було зроблено переважно у стилі реггі та у карибських ритмах. Запитаєте, як можна було таку серйозну романтичну пісню зробити максимально розслабленою? У цих хлопців ніби вийшло:

Роберт та Мері живуть у щасливому шлюбі вже понад 36 років, а якщо додати ще той час, коли вони були знайомі до шлюбу – то, вважайте, півстоліття. Якось на питання репортера про те, яку мить зі свого життя йому хотілося б повторити знову, соліст The Cure відповів: «Наш перший танок з Мері». А ще якось сказав: «Вона – моя Сінді Кроуфорд». Пісня «Lovesong» так само має довге життя і незмінно виконувалась під час ювілейного туру. А як інакше, вона – вже повноцінний член родини Смітів.

FacebookTwitterLinkedinTelegram

ПРОКОМЕНТУВАТИ

Прокоментувати

ТЕЛЕГРАМ

FACEBOOK

ПРО НАС

Логотип 50 Plus

50Plus – це медіа-ресурс про спосіб життя покоління 50+. Наша місія – надавати цікаву і корисну інформацію читачам та надихати їх на новому етапі життя.

ПІДПИСКА

Підпишіться на розсилку, щоб отримувати щотижневий дайджест.

RU