Тисячу років тому місто Кордова було зразком чистоти та гігієни

90

Дослідники виявили, що за своєю інфраструктурою середньовічна Кордова була настільки розвинена, що не мала собі рівних в Європі аж до XX століття.

Між X та XIII століттями в Кордові розробили комплексний підхід до міської гігієни, що відбилося у складній мережі каналізації, доброму догляді за вигрібними ямами та ініціативах міської спільноти з підтримки чистоти.

Результати свого дослідження вчені Рафаель Бланко-Гусман та Хесус Атенсіано-Креспільо опублікували у виданні Al-Masāq: Journal of the Medieval Mediterranean. Їхні висновки спираються на більш ніж 300 археологічних розкопок та історичні документи періоду Аль-Андалус, або мусульманської Іспанії.

Про що повідомили науковці?

Велике дослідження презентувало місто, що не лише віддавало пріоритет інфраструктурі чистоти, але й виховувало в мешканців почуття громадянської відповідальності за довкілля.

Центральним елементом взірцевої санітарії Кордови була її складна каналізаційна система. Вона обслуговувала оточену стіною Медіну, ядро ​​міста за часів, коли воно було столицею Омеядського халіфату. Ймовірно, систему почали будувати під час правління Абд ар-Рахмана III та розширили за правління Аль-Мансура. Мережа каналізаційних зручностей споруджувалася з міцного тесаного каменю, була запечатана вапняним розчином та увінчана кам’яними плитами. Стічні води прямували через підземну систему в річку Гвадалквівір. Як припустили дослідники, масштаби та складність цієї мережі вказують на те, що вона була продуктом централізованого планування.

Цікаво те, що каналізаційна система виявилася навдивовижу довговічною. Вона продовжувала працювати після християнського завоювання у 1236 році. А деякі її частини навіть функціонували протягом століть після цього, розповіло видання Arkeonews.

Тим часом інфраструктура гігієни в житлових районах була переважно представлена вигрібними ямами, з’єднаними з туалетами у приватних будинках. Ці ями, як правило, були неглибокими та розташовувалися далеко від джерел води. Природним фільтром для захисту ґрунтових вод був власне ґрунт. Таке розуміння санітарії поділяли як влада, так і жителі Кордови.

Про що ще дізналися науковці?

Уже в X столітті туалети стали звичайним явищем у будинках людей, що жили на території сучасної Андалусії. Ці конструкції часто розташовували поблизу вулиць, щоб полегшити утилізацію відходів через керамічні стоки. У деяких випадках вигрібні ями використовувалися спільно кількома сусідніми домогосподарствами – як правило, за взаємною згодою.

Культура чистоти у Кордові виходила за рамки простої інфраструктури; це був суспільний обов’язок, закладений у правових нормах. Жителі несли відповідальність за підтримання чистоти територій безпосередньо перед своїми будинками.

Муніципальні чиновники, такі як господар ринку або суддя, мали право за необхідності втручатися у розв’язання суперечок, пов’язаних із забрудненням води та іншими питаннями. Навіть обслуговування вигрібних ям підлягало регулюванню. Очищення цих ям, яким займалися робітники низького статусу, справедливо оплачувалося.

На думку дослідників, досягнення Кордови в галузі санітарії кидають виклик давнім стереотипам стосовно середньовічної міської гігієни. Система санітарії в Кордові стала результатом чіткого планування, архітектурного проєктування та громадського співробітництва. Це середньовічне місто було віддане не лише красі, навчанню та торгівлі, але й здоров’ю та чистоті повсякденного життя.

Фото: Wikimedia Commons