Юлія Кириленко 
Знамените прізвище цього письменника добре знають у всьому світі. Творчість його вивчається у школах та університетах, вона є основою мистецтва театру та жанру драми, а його сонети й досі присвячують коханим.
Вільям Шекспір – цікава особистість
Англійський драматург Вільям Шекспір – без перебільшення фігура не лише відома на весь світ, але й надзвичайно загадкова. Особистість його завуальована завісою таємничості, і насправді до наших днів ніхто так і не зміг дізнатися достеменно, який саме вигляд мала ця людина. На відміну від багатьох інших геніїв, він зміг досягти визнання ще за життя. А твори його й досі читаються, перекладаються різними мовами, ставляться на сценах всього світу, переживши свою епоху. У чому ж була його «родзинка» і що про нього відомо сьогодні? Цікаві факти з біографії та літопису творчості дозволять нам дізнатися багато чого нового.
Так званий «Чандосівський портрет» невідомого, в якому традиційно бачать Шекспіра
Біографія Шекспіра: окремі періоди та основні віхи
Дата народження поета – 23 квітня 1564 року. Хоча насправді біографи Шекспіра й досі сперечаються між собою про її правдивість. Але як би там не було, народився майбутній драматург у 16 столітті у невеличкому британському містечку Стратфорд-на-Ейвоні. Сім’я його була досить заможною. Батько Джон займався виготовленням печаток та був дуже шанованою людиною у місті: його часто обирали на різні державні посади.
Матір маленького Вільяма, Мері Арден, була родом із Саксонії та належала до старовинного роду. Варто зазначити, що Шекспір ріс у багатодітній родині – у нього було семеро сестер та братів.
На той час хлопчик отримав дуже гарну освіту. Він вчився у місцевій граматичній школі, де учні вивчали давньогрецьку мову та латинь. Специфікою школи була постановка п’єс цими мовами, що, власне, і прищепило з дитинства любов Шекспіру до театру. Окрім цього закладу, молодий Вільям відвідував королівську школу, яка теж була у його рідному місті. Саме там він поглиблено вивчав поетичні праці давніх римлян.
Будинок у містечку Стратфорд-на-Ейвоні, де народився Шекспір
Особисте життя
Перше кохання хлопець пізнав уже у 18-літньому віці, покохавши доньку сусіда, яка була старшою за нього на 8 років. Після бурхливого роману, який закінчився вагітністю дівчини, Шекспіру довелося одружитися з нею. Не варто обвинувачувати молодого Вільяма у аморальності: такі зв’язки у тогочасній Англії були цілком звичною справою. Єдиною умовою «правильного» життя суспільства було обов’язкове вінчання до народження дитини. Всього разом з дружиною Енн Шекспір народив троє дітей – дві дівчинки і одного хлопчика. Проте 1596 року у їх родині сталася трагічний випадок – через епідемію дизентерії його єдиний спадкоємець помирає. Пізніше, коли Шекспір переїжджає жити до Лондона, дружина приймає рішення залишитися у своєму місті разом з дівчатками. У столиці країни письменник жив один, проте за будь-якої нагоди завжди намагався навідуватися до своїх рідних.
Лондонський період
Коли саме письменник виїхав до Лондона – ще одна загадка для дослідників його життєвого шляху. Так звані «втрачені» роки займають період з 1585 по 1592-ий. Про нього достеменно нічого не відомо – є лише деякі здогадки біографів. Поміж інших, є одна версія Ніколаса Роу, який був першим дослідником життя Шекспіра. Він стверджував, що Вільям виїхав зі Стратфорду через те, що його переслідував місцевий сквайр Томас Люсі за браконьєрство.
Ще одна версія вказує на те, що Шекспір поїхав до Лондона зробити театральну кар’єру, працюючи спочатку охоронцем карет багатих глядачів, потім суфлером.
Тим не менш, точно відомо про те, що 1592 року письменник входить до акторської трупи Бьорбеджа, а вже через 7 років викупляє частку власності цього підприємства. У 1603 році його трупа отримує почесний королівський статус від Якова I, а сам Вільям – звання камердинера.
По життю він був дуже енергійною людиною – і тому брався за багато справ одразу. Окрім театральної діяльності, Шекспір все життя займається лихварством. Він вмів варити пиво, здавав житло в оренду, ставив особисто спектаклі, працював актором. Є така версія, що він сам грав Гамлета у власній п’єсі.
Окрім того, він мав дійсно енциклопедичні знання – дуже добре розбирався в історії, цікавився політикою, писав вірші, займався музикою, досить непогано малював. Також цікавився ботанікою – більш того, вивчив цілий пласт цієї науки.
Смерть письменника
Останній етап свого життя письменник завершує 23 квітня 1616 року. За чотири роки до цього він раптово подає у відставку і повертається доживати останні роки додому, в рідне містечко. Після того, як він помер, родичі відкрили заповіт. Майже все своє майно він заповідав старшій доньці, яку любив найбільше. Перелік спадщини був досить великим – там згадувалося абсолютно все, до найменших дрібниць, окрім літературного надбання.
Сам текст заповіту, написаний дуже нерозбірливим почерком, дає привід біографам говорити про те, що на той час письменник був дуже хворим. Похований митець на території місцевої церкви святої Трійці. Свою могилу у тому місці він викупив завчасно. Його дружина Енн пережила чоловіка на 7 років.
Надгробок Вільяма Шекспіра
Твори Шекспіра: що входить до його літературної спадщини?
Великий драматург створив вічну скарбницю, яка живить культуру всього світу уже декілька століть. Його літературна спадщина складає 37 п’єс, 154 сонети і кілька великих і малих поем. Більш того, деякі дослідники вважають, що певна частка його творчості є втраченою. Адже Шекспір часто мав співробітництво з іншими драматургами.
Творчі сюжети його п’єс дають натхнення не лише акторам драматичних театрів, але й надихають композиторів і сценаристів кіно. Протягом життя Шекспір неодноразово змінював свій стиль і характер творів. Поетика Шекспіра надзвичайно вплинула на розвиток англійської мови, створивши основу сучасної граматики. До його заслуг також відносять збагачення літературної мови англійців ідіомами, на які перетворилися цитати письменника – Шекспір зміг залишити для них понад 1700 нових слів.
Вільям Шекспір: п’єси
Драматургія Шекспіра – це щось особливе. Періодизація в цьому напрямку передбачає три основні етапи. Ранні його твори у цьому жанрі в основному копіювали популярні на той час сюжети епохи Відродження. Зразком є комедія «Приборкання норовливої», трагедія жаху «Тит Андронік». Це були дуже об’ємні витвори, з величезною кількістю головних героїв та складним для сприйняття стилем. Можна сказати, що саме на цих творах молодий автор вчився писати драматичні твори для театру.
А от наступний період роботи над п’єсами, який почався у другій половині 16 століття, виявився більш продуктивним – і за якістю, і за кількістю. Твори, написані в цей період, є по-справжньому «заточені» під театр з точки зору форму та змісту. Драматург шукає нові шляхи цікавої подачі матеріалу, зумовлені рамками епохи Ренесансу та основи драми. У цей період з’являються такі геніальні твори, як «Ромео і Джульєта», «Сон літньої ночі», «Венеційський купець», «Леді Макбет» тощо. Незвичні та дуже цікаві сюжети для глядачів, свіжі вірші, зрозумілі для кожного, роблять постановки цих творів у театрі надзвичайно популярними у ті часи.
На жаль, не дуже відомі пізні п’єси Шекспіра, які він написав в останній період своєї творчості. У них трагедія дивним чином переплітається з комедією, дивуючи глядачів новою формою. До їх переліку входять фантазії «Буря», «Зимова казка», а також драми на тему антики – «Коріолан», «Антоній та Клеопатра». У цих творах автор дуже легко і невимушено збирає воєдино основні риси жанрів казки та трагедії, використовуючи одночасно високий стиль та звичні простій людині мовні звороти.
«Гамлет», картина Ежена Делакруа
Сонети Шекспіра: вічне почуття
Жанр любовної віршованої лірики на момент життя письменника був незаслужено забутий. Завдяки майстру слова вони отримали новий подих, нове звучання, заграли яскравими фарбами – настільки, що популярність їх не втрачена і донині.
Тематично вірші є освідченнями у коханні до невідомого юнака. І лише останні 26 сонетів зі 154 були присвячені чорнокосій незнайомці. Природно, що ці постаті звертали на себе увагу і провокували домисли, але не менш цікаво глянути і на самі сонети, щоб побачити роздуми Шекспіра про роль кохання у житті. Як завжди, через власні послання, гумор дослідження повсякденного життя Шекспір сягає глибинних істин про людське буття і про любов. А кохання у його сонетах відбивається в різних контекстах, набуває величезної багатогранності.
Перше видання «Сонетів» (1609)
Вперше вірші були випущені Томасом Торпом 1609 року у вигляді збірки під назвою «Сонети Шекспіра, ніколи раніше не друкувалися». Є версія, що книга вийшла без згоди автора, і тому за життя Шекспіра більше не перевидавалася у пресі. Лише 1640 року близький друг Вільяма Джон Бенсон зміг видати другу збірку сонетів. Як зазначає сам видавець, такі вірші мали не дуже велику популярність у порівнянні з п’єсами. Звісно, у сонетів Шекспіра були свої шанувальники та противники. Дослідники сперечаються також і про біографічність цих творів, але їх значення для сучасного читача не має ніякого відношення до причин їх написання. Про це дуже гарно сказав професор Волтер Релей у своїй книзі «Шекспір. Англійський літератор»: сонети говорять з кожним, хто знає, наскільки є різноманітним людське життя.
Безумовно, всі 154 сонети є витворами надзвичайної якості, а деякі з них назавжди ввійшли до культурної спадщини. Вони постійно цитуються авторами інших творів, акторами, звичайними людьми, хоча дуже часто самі люди навіть не усвідомлюють, що вони говорять словами великого поета. Сонети перекладені 50 мовами світу, що свідчить про те, що справжня література не має кордонів.
Понад чотири століття відділяють нас від овацій у театрі «Глобус», якими нагороджували вдячні глядачі Великого Вілла. Але інтерес до його сюжетів та особистості не спадає. І це найкращий доказ величі англійського митця.
Фото: wikipedia.org
