Ніла Іваненко 
У своєму червневому звіті понад 60 кліматологів світу попередили, що за нинішніх темпів викидів вуглекислого газу (CO2) людство перетне критичний поріг потепління в 1,5 °C протягом трьох найближчих років. Чи можемо ми щось зробити, щоб звернути назад підвищення температури, або ж кліматична катастрофа неминуча?
Як повідомили експерти виданню Live Science, щойно людство скоротить парникові викиди, з’явиться можливість поступового зниження температури. Навіть якщо критичну межу буде подолано.
Але краще за все скоротити викиди вже нині, ніж звертати назад підвищення температури, що вже відбулося, вважає Майкл Манн, провідний кліматолог Пенсільванського університету (США).
У доповіді вчені наголосили, що для досягнення критичного показника в 1,5 °C, встановленого Паризькою угодою, землянам потрібно викинути в атмосферу лише 143 мільярди тонн CO2. З огляду на нинішні темпи викидів це зовсім небагато. За даними Всесвітньої метеорологічної організації, нині ми щороку викидаємо близько 46 млрд тонн вуглецю.
Згідно з доповіддю, нині температура у світі на 1,2 °C вища за середній доіндустріальний рівень. Проте наші викиди зумовили ще сильніше потепління, яке досі залишалося непоміченим, оскільки океан поглинув багато надмірного тепла.
За даними Національного управління океанічних та атмосферних досліджень (NOAA), океан виділятиме це додаткове тепло протягом наступних кількох десятиліть за допомогою випаровування та прямої передачі незалежно від того, чи обмежимо ми викиди.
Тобто це означає, що навіть якщо викиди вуглецю нині скоротяться до нуля, глобальна температура продовжуватиме зростати протягом кількох десятиліть. Експерти прогнозують, що додаткове потепління на 0,5 °C відбуватиметься саме через океани.
Чому 1,5 °C?
Але чому кліматологи вважають показник 1,5 °C критичним порогом? Вищий приріст потепління є небезпечним для планети, а особливо для острівних держав, нагадала Кірстен Зікфельд, професорка кліматології в Університеті Саймона Фрейзера (Канада).
За її словами, межа 1,5 °C – це «індикатор стану кліматичної системи, за якого ми відчуваємо, що все ще можемо контролювати наслідки».
Якщо температура перевищить 1,5 °C, в океан потрапить величезна кількість додаткового тепла, яке згодом буде викинуто. Перетин цієї межі збільшить ризик проходження точок неповернення клімату, тобто елементів земної системи, які можуть швидко перейти в інший стан. Наприклад, Гренландський крижаний щит раптово впаде в океан, а тропічні ліси Амазонки перетворяться на суху савану.
Уся надія на революційні технології та нашу свідомість
За словами професорки Зікфельд, для того, щоб загальмувати зростання температури, потрібні не просто нульові викиди, а негативні. Нульові викиди означали б, що ми вловлюватимемо стільки CO2 за допомогою природних поглиначів вуглецю та технологій негативних викидів, скільки й викидаємо. Для досягнення негативних викидів будуть потрібні системи, які витягуватимуть вуглець з атмосфери, а потім закопуватимуть його під землю.
Якщо ми хочемо звернути потепління назад, нам потрібно видаляти з атмосфери більше вуглецю, ніж ми викидаємо, сказала професорка Зікфельд.
«Якщо ми дійдемо до 1,6 °C та захочемо знизити показник до 1,5 °C, нам потрібно буде видалити близько 220 мільярдів метричних тонн вуглекислого газу», – додала вона.
Нині природоохоронні методи видалення вуглецю, такі як посадка дерев, щорічно поглинають близько 2,2 млрд тонн CO2. Але цю цифру потрібно збільшити у 100 разів, щоб знизити критичний поріг бодай на 0,1 °C за рік.
Професорка Зікфельд не вважає цей метод оптимальним. Через попит на землю, що зростає, вкрай малоймовірно, що людство зможе посадити достатньо лісів, аби звернути назад глобальне потепління.
Більшість технологій зі скорочення парникових викидів нині на стадії випробувань, тож важко сказати, наскільки вони будуть ефективними, зазначила професорка.
Робін Лемболл, дослідник клімату з Імперського коледжу Лондона та співавтор доповіді, повідомив, що ці технології також дуже дорогі та, мабуть, залишаться такими ще довго.
Паризька угода не зобов’язує країни впроваджувати технології, що знижують викиди. Однак, за словами Лемболла, мета угоди – стримувати приріст глобальної середньої температури значно нижче за 2 °C – означає, що уряди можуть ухвалити рішення про активізацію цих технологій після того, як температура перевищить 1,5 °C.
Фото: pixabay.com
