Ольга Красовська 
У низці цих шедеврів – Музей Гуггенгайма в Більбао, концертній зал Волта Діснея в Лос-Анджелесі та «Будинок, що танцює» у Празі. Ці та інші споруди літописці сучасної культури називають культовими.
Хоча це здається дещо нереальним, але попри поважний вік Френк Гері й нині створює свої складносурядні будинки.
Його студія нагадує лабораторію, в якій лауреат Прітцкерівської премії бавиться з формами та матеріалами, препарує сенси. Його творчість є архітектурною відповіддю на філософію деконструктивізму Жака Дерріда, що нею захоплювалися інтелектуали другої половини XX століття. А його будинки подібні до динамічних історій з вивіреною композицією та бурхливим сюжетом.
Музей Гуггенгайма в Більбао, фото – Piotr Musiol/unsplash.com
То хто ж він, цей Френк Гері, – дослідник, філософ чи оповідач?
Дослідник
Архітектурні досліди Френка Гері розпочалися задовго до його дорослих пошуків.
Френк Оуен Гері, виходець з емігрантської родини польських євреїв, народився 1929 року в Торонто та згодом перебрався разом з рідними до США. Своїм першим педагогом з архітектури він вважав бабусю, яка, втім, не мала жодного стосунку до цієї професії. Разом з нею хлопчик споруджував дивні будівлі з усього, що потрапляло до рук. На щасті, дідусь Френка мав власний магазин будматеріалів, де можна було набрати для цих експериментів усілякого мотлоху.
Після отримання ступеня бакалавра в Університеті Південної Каліфорнії юнак дослухався до потягу серця та врешті опинився у Вищій школі дизайну Гарвардського університету. Там він досліджував міське планування та вчився приборкувати ірреальні форми, що народжувалися в його голові.
Філософ
Задумам Френка Гері було затісно в університетських стінах та декількох архітектурних бюро США і Франції, куди він потрапив наприкінці 1950-х років.
Цей його період супроводжували шукання філософського підґрунтя. XX століття зваблювало розмаїттям інтелектуальних шкіл. За такої строкатості течій всеїдні початківці запросто могли скотитися до еклектичних або кітчевих творінь.
Тож на Френка Гері чекало складне самовизначення. Але він без проблем пройшов через це випробування. Хоча перший його авторський об’єкт, достойний уваги, докорінно відрізнявся від усього, що архітектор створив потім.
Каліфорнійська вілла The David Cabin 1957, фото – Mmenorris/wikipedia.org
У каліфорнійській віллі The David Cabin 1957 року відбилося захоплення молодого зодчого традиційною японською культурою. Це була споруда з каменя та дерева, яку вирізняв мінімалістичний дизайн і яка нагадувала будиночок для медитацій.
А тим часом постмодернізм, що стрімко проріс у мистецтві, дизайні, літературі, не оминув і архітектуру. У 1960-ті Френк Гері вже дозрів до відкриття самостійної справи та визначився з напрямом своєї творчості. Деконструктивізм став саме тією філософською концепцією, з якою узгоджувалися формалістичні прагнення архітектора. 1962 року він відкрив у Лос-Анджелесі власну фірму Frank O. Gehry & Associates (її наступниця – Gehry Partners – була заснована у 2002 році). Тут складні, чудернацькі, сміливі форми, які бентежили уяву Гері, зрештою стали оформлюватися у гармонійні споруди.
Оповідач
Відтоді він невтомно дивував світ різними історіями, які втілював у своїх химерних будинках, меблях з пресованого картону та гнутого дерева. Кожен з цих об’єктів попри функціональність сприймався як художній витвір. Одна з перших деконструктивістських історій Френка Гері реалізувалася у 1970-ті в будинку, який архітектор спроєктував для власної сім’ї у Санта-Моніці. Це родинне гніздо сусіди називали потворним. Зате професіонали віднесли його до знакових споруд свого часу.
Будинок Френка Гері у Санта-Моніці
Утім, жодні оцінки не похитнули впевненість новатора Френка Гері в тому, що він усе робить правильно та зрештою досягне успіху.
І справді, кожна його чергова історія ставала зірковою. У 1989 році Гері отримав Прітцкерівську премію з архітектури. Після чого солідні премії та регалії знаходили його з майже щорічною регулярністю.
Світова слава не стала для архітектора приводом, аби задирати носа чи почивати на лаврах. Що цікаво, після найкрутіших нагород Френк Гері працював з дедалі більшим завзяттям, видаючи на-гора одну за одною свої драматичні архітектурні історії. Мало знайдеться на Землі людей, котрі не бачили бодай одну з цих та інших робіт майстра: готель Marqués de Riscal в Ельсьєго, корпус Массачусетського технологічного інституту, Фонд Луї Віттон у Парижі, нова митниця в Дюссельдорфі, Центр здоров’я мозку у Клівленді, пішохідний міст в Чикаго, Художня галерея Онтаріо в Торонто, Музей музики в Сієтлі.
Натисніть на будь-яке зображення – і ви потрапите в галерею чудернацьких будівель Френка Гері.
Фото: unsplash.com, wikipedia.org
