Інна Тихонова 
Його «фішка» полягала в гармонійному поєднанні вокального дару і людського шарму. Сорокарічне служіння сцені цього італійського співака базувалося на яскравій індивідуальності та життєлюбстві.
Між нотами та воротами
Лучано Паваротті виступав у найвідоміших оперних театрах по всьому світі, а народився та помер в одному місті – Модені. Тут, на півночі Італії, 12 жовтня 1935 року він народився, а через 72 роки закінчив свій земний шлях.
У дитинстві син «співаючого пекаря» та фабричної робітниці разом із батьками на рік переїхав через війну до села, де «по-дорослому» захопився фермерством. Незважаючи на участь у церковному хорі та ранні уроки вокалу, професійні плани Лучано Паваротті не були пов’язані зі співом.
Після школи хлопець збирався стати футбольним воротарем, але на вимогу матері пішов працювати вчителем. Щоб повернутися до музики, йому вистачило дворічного досвіду викладання у початкових класах. А інтерес до улюбленої спортивної гри оперний метр проніс через все життя і завдяки футболу опинився у поп-культурі.
Широку аудиторію академічному репертуару маестро надалі забезпечило виконання арії Nessun Dorma на фіналі чемпіонату світу з футболу в Італії. Після виступу в 1990 році на римському стадіоні запис твору Пучіні потрапив до Книги рекордів Гіннесса, розійшовшись наймасовішим накладом у історії класичної музики.
Довга дорога до себе
У 19 років Паваротті отримав високу оцінку власних здібностей від місцевого тенора Арріго Пола, який понад два роки займався з талановитим учнем на безоплатній основі, бо той не мав чим платити за уроки. Нестабільних заробітків страхового агента на життя не вистачало. Батько не відмовляв синові у допомозі, однак не збирався утримувати його нескінченно. Якщо у 30 років Лучано не почне заробляти виступами, доведеться зайнятися іншою справою, котра зможе його прогодувати.
Лучано Паваротті у 1972 році
Шість років навчання класичному вокалу минули марно: заробітків перші виступи не принесли. І коли на одному з концертів Паваротті зірвав голос, то визнав це знаком: зі співом не склалося, настав час шукати себе в чомусь іншому.
Але у долі були на цього хлопця свої плани: згодом складка на голосових зв’язках розсмокталася, і від не сумісного зі співом наросту несподівано не лишилося сліду! Як згадував співак, голос повернувся до нього разом із натуральним тембром: несподівано він почув той самий звук, якого так завзято прагнув.
Друге дихання
Початком творчої кар’єри співак вважав перемогу у міжнародному вокальному конкурсі 1961 року. Тоді ж Лучано створив власну сім’ю: першою дружиною і матір’ю трьох його старших доньок стала оперна співачка Адуа Вероні.
Лучано Паваротті з дружиною Адуа Вероні та трьома доньками, початок 80-х (фото: Bernard Gotfryd/wikipedia)
У 1963 році нове ім’я з’явилося на афішах віденської опери та лондонського «Ковент-Гардена», а в 1965-му Паваротті дебютував у США, підмінивши під час гастрольного туру захворілого тенора в Майамі.
1985 року зо дві хвилини не вщухали овації після виступу Паваротті в міланському театрі Ла Скала, а 1988 року артист вийшов на 165 поклонів у берлінській Дойче Опері (зареєстрований рекорд Книги Гіннесса).
Здавалося, що його безмежному таланту було тісно на аншлагових виставах у задушливих залах опер, і співак все частіше перебирався з театрів на волю. Критики називають новатора тим артистом, котрий виніс оперу до людей. У 1991 році Паваротті виступив для 150 тисяч глядачів у лондонському Гайд-парку, а в 1993-му зібрав вже понад півмільйона слухачів у нью-йоркському Центральному парку (абсолютний рекорд усіх часів та народів), плюс ще мільйонну аудиторію зафіксували показники переглядів телевізійної трансляції. І того ж року великий тенор вийшов до 300 тисяч парижан, співаючи у сольному концерті просто неба на Марсовому полі.
Елтон Джон та Лучано Паваротті на концерті Pavarotti & Friends, 1996 рік (фото: ANSA/wikipedia)
Популяризував оперу для широкого загалу Лучано Паваротті також у циклі виступів на стадіонах із Хосе Карерасом та Пласідо Домінго у спільному проєкті «Три тенори». Ця співпраця супроводжувалася 15-річним комерційним успіхом.
І це все про нього
Окрім музичних здобутків, Паваротті удостоївся нагород за благодійну діяльність. На потреби біженців, наприклад, він перерахував понад півтора мільйона доларів – найбільше у світі. Артист допомагав жертвам землетрусу у Вірменії, фінансував ліквідацію протипіхотних мін тощо. Міжнародний Червоний Хрест навіть відзначив співака премією за заслуги перед людством.
Проте добрі справи Паваротті поєднувалися з певними вадами в його творчій репутації. Насамперед – з його славою «короля скасувань». Через погану звичку скасовувати виступи Лучано зіпсував стосунки не з однією оперою. Лише чиказьку Лірик-оперу він за 8 років підвів 26 разів із 41, не з’явившись майже на кожен другий запланований виступ. Зрештою, з артистом перестали мати справу, розірвавши через збитки 15-річну угоду про співпрацю.
В це важко повірити, але його талантом не завжди захоплювалися критики. Після останнього провального виступу Паваротті більше ніколи не співав у Ла-Скала, а негативний акторський досвід у художній стрічці 1982 року «Так, Джорджо» назавжди відбив у співака цікавість до лицедійства.
А в 2002 році відбувся розрив співака з менеджером, який закинув артистові нотну безграмотність. Після скандального звільнення Герберт Бреслін опублікував сенсаційне викриття з приводу не розуміння «королем верхньої до» оркестрової партитури.
