Ніла Іваненко 
Як з’ясували вчені, вода у пляшках може містити значно більше пластикових забруднювачів, ніж вважалося раніше. У своєму дослідженні, опублікованому журналом PNAS, науковці з Колумбійського університету (США) повідомили про прорив у виявленні мікропластиків. Він став можливим завдяки новому методу вимушеного комбінаційного розсіювання світла. За його допомогою можна оперативно визначити розмір, склад та кількість цих найдрібніших часточок.
Автори дослідження виявили, що літрова пляшка води містить в середньому 240 000 мікропластиків. Ця цифра, без перебільшення, вразила вчених.
Про що дізналися дослідники
Як повідомило видання Smithsonian Magazine, аналіз повністю автоматизований. Він триває близько двох годин. Це більш ніж удесятеро швидше, ніж за будь-якого іншого методу виявлення мікропластиків у воді. Про це розповів професор хімії Вей Мін, співавтор розробки нової технології та керівник дослідження.
Метод полягає у наведенні двох лазерів на зразок розсипаного мікро-і нанопластику. Ця подвійна доза світла змушує атоми часточок резонувати. Знімаючи відбитки енергетичних сигнатур, що відповідають атомним коливанням, дослідники спроможні ідентифікувати типи полімерів. Ба більше: вони також можуть визначати розмір та форму фрагментів на основі крихітного розсіювання світла, що на них падає.
За допомогою цього методу команда професора Міна виявила, що на кожен літр пляшкової води припадає від 110 000 до 370 000 частинок мікропластику (тобто в середньому 240 000). Команду здивував той факт, що більшу частку виявленого пластику складали аж ніяк не часточки поліетилентерефталату, з якого роблять пляшки.
Результати дослідження можуть бути використані для розробки стратегій очищення води від мікропластику, вважає команда.
Пластик лущиться, як шкіра
Нагадаємо, що мікропластик, або мікропластики, – це маленькі токсичні часточки синтетичних полімерів, розмір яких не перевищує 5 міліметрів. Вони переміщаються повітрям, землею та водою, завдаючи величезної шкоди здоров’ю людини та екосистемі планети. Щоразу, коли наступаємо на синтетичний килим, розкриваємо пластиковий контейнер, крутимо колеса автівки або перемо білизну у пральній машинці, ми непомітно розкидаємо навколо себе неосяжну кількість пластикових стружок.
За словами Шеррі Мейсон, яка досліджує цю проблему в Пенсильванському університеті (США), «пластик значно більше схожий на шкіру, ніж ми думаємо; як і шкіра, він постійно лущиться». Усе це сміття потрапляє у воду, наші легені та шлунки разом з їжею та напоями.
Крихітні пластики – всюди, вони є навіть у материнському молоці та снігах Антарктиди. Тож, на думку вчених, новий метод допоможе зробити «невидиме забруднення видимим», і зрештою посприяє розв’язанню пластикової проблеми у світі.
Фото: pexels.com
