На екрани культова стрічка вийшла 13 листопада 1967 року і відразу опинилася в лідерах прокату, розділивши перші рядки рейтингу з «Кавказькою бранкою» Леоніда Гайдая (друге місце за підсумками року). «Весілля у Малинівці» подивилося 74,6 мільйона глядачів.
«Бац, бац – и мимо»
«Я є бродячий солдат, піхотинець, йду додому під Харків», – ця згадка героя Назара дозволяє припустити, що події у музичній п’єсі відбуваються на Харківщині. Віднедавна у селі Малинівка біля Чугуєва колоритному персонажеві фільму Попандопулу навіть поставили пам’ятник. Але до зйомок кіно село на Харківщині не є причетним. Як і однойменне село на Полтавщині, котрому теж іноді помилково приписують роль натури.
Пам’ятник Попандопулу у Малинівці Харківської області
І все ж таки місцем натурних сцен стала Полтавщина. Не село Малинівка у Глобинському районі, а два села Лубенського району: Хорошки (там знімали старовинну графську садибу) та Мацківці (епізоди з вітряком та сільські сцени).
Хорошки перетворювалися на Малинівку на півроку: зйомки проходили у травні-жовтні 1966 року. І хоча місце це було вибране через дореволюційну садибу поміщика Щербатова, оригінальна історична споруда у кадр не потрапила. В картині знімали декорацію-копію. Побудувати макет за сотню метрів від справжньої садиби кіношники вирішили, аби не заважати навчальному процесу: у старовинному особняку з колонами тоді розташовувалася школа.
«Нудьги більше не буде!»
За спогадами місцевих мешканців, до початку зйомок було пофарбовано навіть крони дерев. Листя «озеленяли» з розпилювачів, оскільки комедія знімалася на кольорову плівку, і всі об’єкти в кадрі мали виглядати більш виразно, ніж у житті. Для села зйомки загалом стали яскравою подією. Учні прогулювали уроки, а їхні батьки зривали збирання врожаю через захопленість знімальним процесом та акторами. Деяким селянам пощастило і самим покрутитися перед кінокамерою.
Отаман Гриціан Таврійський (кадр з фільму)
Люди й домашню випічку на знімальний майданчик приносили, і парне молоко зі глечика акторів пити вчили. Попандопуло ніяк не міг піднести до рота глечик, щоб не зіпсувати кадр: весь вміст глечика виливався на обличчя. Режисер Андрій Тутишкін вже хотів відмовитися від важкого епізоду, і тоді селяни порадили обмотати шийку глечика мотузкою, щоби молоко потекло тонким струмком.
І не лише молоком пригощали хлібосольні українці знімальну групу. Григорій Абрикосов, який грав Гриціана Таврійського, знімався зі своїм батьком Андрієм Абрикосовим (він і у фільмі виконував роль татуся отамана) і розповідав, що на зйомках артисти щодня могли оцінити «градус» сільської гостинності: горілка та сало були на кожному столі.
«И шо это я в тебя такой влюбленный?»
Хорошківці були щасливі поспілкуватись із відомими артистами. Жінки приносили з дому різну смакоту, щоб пригостити Михайла Пуговкіна. Актор навіть вирішив не їздити на ніч до готелю в Лубни, а оселився у місцевих жителів. Просто ліг надвечір біля паркану будинку, що сподобався, з багатим садом, індичками та курами: «Можна, я тут якір кину?». Господарям була приємна така увага, і вони з радістю взяли актора на постій. Сусідки передавали для «квартиранта» частування, доки не приїхала його законна дружина.
Терміново прибула з Москви і дружина красеня з харківським корінням Миколи Сліченка: солодкоголосий циган закохав своїми романсами під гітару геть усю жіночу частину населення.
Але декого із знімальної групи селяни таки спокусили. Одна з романтичних історій сталася з місцевим мешканцем Володимиром Шевченком. Рішучому хлопцеві сподобалася на зйомках миловидна шоферка. Після фільму особиста водійка режисера відвезла закоханого українця з собою до Ленінграда. Побралися, народили двох дітей.
Людмила Алфімова у ролі солдатки Софії
І це було не єдине реальне весілля після «Весілля в Малинівці». Свою другу половинку знайшла завдяки фільму і виконавиця ролі солдатки Софії Людмила Алфімова. У випускницю акторського факультету Харківського інституту мистецтв закохався голова колгоспу. На той момент обидва не були вільними, тож нову сім’ю створили лише через чверть століття –1993 року. Як писала преса, після смерті чоловіка Людмила Алфімова стала парафіянкою сільської церкви у Вінницькій області. Старша донька актриси обрала для життя українську столицю, а молодша поїхала до Америки.
«А ви гопака танцюєте?»
До речі, про Америку, а вірніше – про американський танок тустеп (two step – два кроки), що його герой Пуговкіна називає у фільмі «в-ту-степ». Пам’ятаєте, як відповідає його Яшка на запитання: «А ви гопака танцюєте?» – «Гопак зараз не в моді. Зараз у моді формене неподобство. Називається в-ту-степ».
Танок “в ту степ” (кадр з фільму)
Насправді цей танок з’явився пізніше, ніж відбуваються події у фільмі. Дія у «Весіллі в Малинівці» розгортається в 1919 році, а датою появи тустепу вважається початок 20-х років, тож Яшка не міг вміти танцювати його за сюжетом. А в картині цією хореографічною постановкою балетмейстерка вирішила передати необхідний для характеру персонажа кураж.
Роль Пуговкіна складалася лише з двох епізодів, але чарівність актора зробила їх чи не найпривабливішими в комедії. Американський танок артист розучував зі шваброю прямо на подвір’ї будинку, де квартирував. На освоєння азів тустепу Пуговкіну знадобилося півтора місяці.
Танок “в ту степ” (кадр з фільму)
Однак один із найкращих епізодів фільму міг не увійти в остаточний монтаж через забаганку керівництва студії. Очільник зажадав замінити Пуговкіна професійним танцюристом: адже в картині були задіяні солісти ансамблю народного танцю «Жок». На свій страх та ризик режисер проігнорував вказівку «згори», а після успішної прем’єри цей критик хореографічних здібностей артиста похвалив його саме за цей номер!