Конфуцій: «Ти можеш стати кращим»

Справжнє ім’я засновника давньокитайського філософського вчення – Кун Цю, а учні його знали як Кун-Цзи або Кун Фу-Цзи, що означає «Вчитель Кун». Вже у 22 роки Конфуцій мав відомість у сфері освіти – він першим став викладати науки у власній приватній школі. Подвижник заснував перший університет, систематизував літописи та залишив людям рецепт життя в гармонії та щасті. Вчення китайського мислителя та філософа прирівнюють до релігії – такий важливий вплив справила його морально-етична система на суспільство. Почавшись як один із численних напрямів інтелектуальних пошуків періоду Воюючих царств, згодом конфуціанство набуло в Китаї та Східній Азії статусу державної ідеології. Ким була та людина, що визначила правила поведінки для чиновників, воїнів, селян і князів?

«Конфуцій та діти» — ілюстрація з книги для дитячого читання (1680 р)

Біографія Конфуція

28 вересня 551 року до н. е. 17-річна наложниця 63-річного військового із збіднілого аристократичного роду Кун народила сина. Від двох старших дружин батько новонародженого Кун Цю мав кілька дочок та сина-інваліда. Невдовзі батько помер: за одними відомостями, майбутньому філософові тоді було три рочки, за іншими – лише півтора. Мати виховувала хлопчика самотужки, але навіть у злиднях зуміла прищепити йому почуття власної гідності та причетності до знатного роду. З дитинства хлопчина займався самоосвітою, щоб зайняти належне місце у житті. А початком його трудової кар’єри стало завідування коморою, нагляд за пасовищем та худобою.

У 17 років Кун Цю втратив і матір. У 19 років Конфуцій одружився, а в 20 уже мав сина (надалі у родині з’явилася і дочка). Можливо, раннє батьківство і підштовхнуло парубка, який не знав свого батька, до рішення пов’язати життя з навчанням дітей. У відкритій ним власній школі Конфуцій ділився знаннями як перший професійний учитель Китаю. 22-річний педагог викладав літературу, мову, мораль та політику. Його учнями могли стати вихідці з будь-якого соціального середовища.

Надалі Конфуцій обіймав посаду помічника очільника управління громадських робіт, а 567 року до н. е. супроводжував володаря царства Лу, Дін-гуна, на мирних перемовинах із царством Цзі. У 50 років Конфуцій став першим радником клану Цзі у царстві Лу, що у Східному Китаї. На службі у царя Лу Конфуцій перебував чотири роки. Продовжуючи кар’єру, у віці 52 років він обійняв посаду сікоу – міністра юстиції та покарань. Відомо, що на цій посаді йому довелося страчувати популярного в Лу лідера думок та оратора Шаочжена Мао.

На руїнах патріархального суспільства влада імператора стала номінальною, а місце родової знаті зайняли чиновники, що гуртувалися навколо правителів окремих царств. Це були часи руйнації древніх засад, міжусобних суперечок, жадібності чиновників і страждань простих людей. Кар’єра на державній службі давалася Конфуцію непросто. Розбіжності в оцінках державної політики змусили філософа залишити службу. Після відставки Конфуцій, втративши до того часу дружину та сина, впродовж 13 років подорожував із учнями країною. Він відвідував різні провінції, вивчаючи історію князівств із літописів і знайомлячи людей зі своїми уявленнями про справедливу організацію життя.

Печера Конфуція на пагорбі Ні

Найгострішими питаннями часу, в якому жив Конфуцій, були проблеми політичної стабільності, ефективні методи управління державою та досягнення нею могутності (для сучасних суспільств, вочевидь, нічого не змінилося). Створена філософом модель людських відносин та управління суспільством розглядала державу як спільну сім’ю, а політичну владу уявляла за аналогією з владою очільника родини: «Батько має бути батьком, син – сином, сановник – сановником, а правитель – правителем».

Наприкінці життя мислитель повернувся до Лу, щоб продовжити педагогічну діяльність. Ось як він описував своє життя, підбиваючи підсумки: «У 15 років я був сконцентрований на навчанні, у 30 набув самостійності, у 40 позбувся сумнівів, у 50 дізнався про Волю Неба, у 60 навчився відрізняти правду від брехні, а в 70 став слідувати бажанню свого серця». У своєму духовному заповіті філософ виходив із поваги до узагальненого досвіду минулого і виступав за залучення носіїв старих моральних норм у вирішення нагальних проблем сучасності. Сам же Конфуцій презентував власне вчення понад 70 правителям, але так до кінця і не зміг втілити свою філософію в життя.

Філософія Конфуція

Давньокитайському мислителеві належить книга «Чуньцю» («Весна та Осінь», 722–481 роки до н. е.), а численні учні зібрали висловлювання наставника до книги «Лунь Юй» («Бесіди і судження»). До речі, учнів у сенсі послідовників у Конфуція було близько 3000 осіб (лише відомих– 26), а з урахуванням багатовікового впливу вчення Конфуція його називають «учителем 10 000 поколінь». Конфуціанство базується на прагненні людини до гармонії та щастя. Ідеалом цієї філософії є створення гармонійного суспільства за первісним зразком, де кожна особистість виконує свою функцію. Це суспільство будується на лояльності до людей і особистій відданості старшим і керівникам. Головний моральний постулат такої філософії: «Не роби іншому того, чого не бажаєш собі».

Вчення Конфуція не є релігійною етикою (церква і теологія автора не цікавили), хоча філософію Конфуція іноді розглядають як релігію. За його теорією, п’ятьма константами праведної людини є: жень – гуманність, милосердя, людинолюбство (символом є Дерево); і – справедливість, правда (Метал); лі – етикет, правила, звичай, ритуал, обряд, церемонія (Вогонь); чжи – мудрість, розважливість, здоровий глузд, розсудливість (Вода); синь – сумлінність, щирість, невимушеність, противага лицемірству (Земля); вень – виховання, освіта, культура (символ – татуювання).

Яким є взаємозв’язок між якостями праведника і процвітаючим суспільством? Ось як відповідав на це питання Конфуцій: «Ваша чесність, старанність, доброта, чемність, великодушність і ввічливість не дозволять завдати комусь образи. Така людина приваблює до себе інших людей, користується довірою, досягає успіху та приносить користь на службі». Цитати мислителя: «Не засмучуйтеся, що не займаєте високого посту, а переживайте, якщо ваші здібності не відповідають посаді»; «Не журіться, що не маєте слави: люди про вас дізнаються, коли вдосконалите свої здібності».

У вченні Конфуція є поняття цзюнь-цзи, тобто «шляхетна людина»: «Благородна людина висуває вимоги до себе, а низька людина висуває вимоги до інших»; «Шляхетна людина шукає правду, а низька – вигоду». Це ідеал, зразок, приклад для наслідування. На противагу антиподу сяо жень, тобто «низькій людині», що керується у своїх вчинках лише особистою вигодою, а отримавши її, забуває про подяку, якостями зразка для наслідування є чесність та стійкість. Такій людині легко підкорятися, бо вона є справедливою і не вимагає нездійсненного.

Конфуцій та учні (гравюра періоду дин. Мін)

Така людина, незалежно від походження, сповідує моральні цінності, виконує обов’язки і служить суспільству. «Благородною людиною» особу робить система освіти та виховання: «Стати шляхетним може будь-хто – треба лише наважитися». Водночас шляхетна людина цінує людей не за надані їй послуги, а за безкорисливе служіння Великому Шляху. Це ключове поняття у вченні Конфуція. Трактується воно як доля.

Філософ вважав, що немає нічого більш природного, ніж праведний Шлях, і немає нічого легшого, ніж йти цим шляхом: «Істинний шлях у житті задається людською природою, а проявляється в правильно побудованих зв’язках особи з іншими людьми». Цитати Конфуція містять багатогранне осмислення шляху та призначення людини: «Три шляхи ведуть до знання: шлях наслідування – найлегший, шлях роздумів – найблагородніший, шлях досвіду – найважчий». За словами Вчителя, «людина робить великим свій Шлях, а не Шлях робить великою людину».

Могила Конфуція у Цюйфу

Афоризми Конфуція

• У країні, де є порядок, будь сміливим у діях та промовах. У країні, де немає порядку, будь обережним у промовах і сміливим у діях.
• Перед тим як помститися, викопай дві могили.
• Якщо ти ненавидиш – значить, ти переможений.
• Нестримність у дрібницях здатна занапастити велику справу.
• Наставляй не кожного, хто виявляє невігластво, а лише того, хто шукає знань.
• Поради ми приймаємо по краплині, зате роздаємо відрами.
• Як дорогоцінний камінь не відполіруєш без тертя, так і людина без достатніх зусиль не стане успішною.
• Щастя – це коли тебе розуміють, велике щастя – коли тебе люблять, а справжнє щастя – коли любиш сам.
• Насправді життя просте, але ми наполегливо його ускладнюємо.
• Три речі неможливо повернути назад: час, слово, можливість. Не витрачайте час, вибирайте слова і не втрачайте можливості.
• Виберіть роботу до душі і вам не доведеться працювати жодного дня у своєму житті.
• Спробуйте стати добрішим, і ви зрозумієте, що не можете зробити поганий вчинок.
• Раніше люди вчилися, щоб удосконалювати себе. Нині навчаються, щоб вразити інших.
• Прийшло нещастя – людина народила його, прийшло щастя – людина його виростила.
• Шляхетна людина в душі безтурботна, а низька – завжди стурбована.
• Можна все життя проклинати темряву, а можна запалити маленьку свічку.
• Я не засмучуюсь, якщо люди мене не розуміють, але сумую, коли не розумію людей сам.

Фото: wikipedia.org