Ніла Іваненко 
Якщо ви здригаєтесь, побачивши павука, або прискорено дихаєте, думаючи про застрягання в ліфті, заспокойтеся: таких, як ви, багато. «Понад 70 відсотків людей відчувають ірраціональний страх», – розповіла Мелісса Норберг, клінічна психологиня та професорка Школи психологічних наук Університету Маккуорі (Австралія).
Але ірраціональний страх, як виявляється, це не зовсім те саме, що фобія. Фобії, за визначенням, мають регулярно спричиняти стрес або заважати життю людини. А щоб називатися конкретною фобією, страх має бути ірраціональним або сильно перебільшеним, пояснила професорка.
Візьмемо, наприклад, фобію змій – офідіофобію. Ви можете вважати, що страждаєте на неї, але насправді це не так. Якщо ви живете десь, де немає змій, то у вас, імовірніше за все, не може бути такої фобії. Однак, якщо людина переїжджає в середовище, де змії поширені, вона боїться зустрічей з ними. У такому випадку можна говорити про офідіофобію.
Таким чином, кількість людей з діагностованими фобіями значно менша за 70 відсотків. «Дехто припускає, що лише три відсотки населення відповідають діагностичним критеріям фобії, але деякі дослідження свідчать, що цей показник може сягати 24 відсотків», – зазначила професорка Норберг. Якщо усереднити ці показники, то вийде, що близько 7 відсотків людей можуть відчувати клінічно значущу фобію в якийсь момент свого життя.
Чому ми боїмося?
Страх є нормальною реакцією будь-якої тварини, нагадала пані Норберг читачам IFLScience: «Здається, ми були створені, щоб дізнаватися про загрозу». За її словами, якщо об’єднати нашу здатність дізнаватися про небезпеку з генетикою та страшними подіями (взяти, наприклад, дитячий фільм зі злою відьмою в чорному, що чаклує ночами), і вуаля: «все готове для розвитку фобії».
Іншими словами, нас навчають наших фобій. Принаймні частково. Розрізнити, яка частка ірраціонального страху є генетичною, а яка – набутою, неймовірно складно. «Батьки часто демонструють полохливу поведінку, намагаючись захистити своїх дітей від біди, навіть коли вона малоймовірна», – каже експертка. Можливо, таким чином батьки показують дітям свою любов, але насправді лише заражають їх фобіями.
А ви теж боїтеся темряви?
За визначенням, фобії ірраціональні. Якою б реальною вам не здавалася загроза, швидше за все, вам нічого не загрожує. Але переконати себе в цьому доволі складно.
То що ж такого в цій темряві, яка змушує нас втрачати контроль над собою? «Люди вважають темряву страшною, тому що вона… додає невизначеності ситуації, а багатьом людям некомфортно мати справу з невизначеністю», – зазначила професорка.
Кожному доводилося лежати без сну о 4-й ранку. Це, по суті, катастрофічна година: розум заповнюється всілякими занепокоєннями і стресами, робить огляд усіх найгірших речей, які лишень можна собі уявити. Як каже пані Норберг, у темряві все видається особливо жахітливим.
«Телешоу та фільми регулярно надсилають нам повідомлення про те, що біда приходить до людей уночі, коли темно. Нам кажуть, що монстри, примари, злочинці і тварини ховаються в темряві, очікуючи, щоб схопити нас. І ми з раннього віку вчимося пов’язувати тривожні думки з темнотою», – зауважила Мелісса Норберг.
Як побороти страх темряви?
Є методика, що допомагає впоратися з цим страхом. Однак вона може бути не всім до душі. Експертка розповіла, що золотим стандартом лікування фобій є експозиційна терапія: вона показала себе найефективнішою.
Йдеться про те, що вам доведеться зіткнутися зі своїм страхом. Наприклад, ви маєте зайти до темної кімнати вночі та залишитися там на самоті. Попри всіх тих монстрів, привидів і злочинців, яких ви собі намалювали. Робити це слід знову і знову, доки не переконаєтесь, що темрява є безпечною. Якщо завдання здається складним, можна використати східчастий підхід. Приміром, спочатку можна заходити у не повністю темну кімнату. А потім – додавати мороку.
Після того, як навчилися проводити час у темряві, ви маєте за кожної нагоди протистояти їй. Темрява вам не нашкодить!
Фото: pixabay.com
