Ніла Іваненко 
Вікінгів часто зображують як жорстоких, кровожерливих вояків з бойовими сокирами та рогатими шоломами. У популярній культурі вікінги під час набігів грабують та вбивають всіх на своєму шляху. Але чи виправдана ця репутація? Міжнародна команда дослідників, здається, знайшла відповідь на це запитання.
«Річ не лише в тім, чи були вікінги жорстокими», – зазначив Деніел Меллено, доцент кафедри середньовічної та досучасної історії у Денверському університеті (США). Так, вони справді були жорстокими, каже науковець. Питання в іншому. Чи робили вони щось таке, що виходило за межі тогочасної норми?
Розвінчання стереотипу
Епоха вікінгів тривала з 793 до 1066 року нашої ери, збігаючись з європейським Середньовіччям – надзвичайно жорстоким часом, нагадав пан Меллено. У цю епоху війни, рабство та набіги були звичайним явищем. А вікінги не були винятком, розповіло видання Live Science. Маючи швидкі та мобільні човни, вони стали віртуозами раптових атак з моря.
Одним з перших об’єктів для набігів вікінгів був багатий монастир на британському острові Ліндісфарн у 793 році. Потім вони часто нападали на монастирі, які погано охоронялися і в яких було повно скарбів. Ці напади вікінгів-язичників на християн літописи зображували як особливо огидні та безбожні.
На відміну від своїх південних сусідів, вікінги протягом тривалого часу не мали писемності. Авторами більшості письмових свідчень про набіги вікінгів були або їхні жертви, або їхні нащадки. Попри те, що вікінги були не лише воїнами, а й торговцями, фермерами та рибалками, їхні жертви зосереджувалися передусім на тому насильстві, яке чинили нападники, що цілком обґрунтовано, зауважив Деніел Меллено. Але з роками історії про жорстокість вікінгів, імовірно, були прикрашені.
Реконструкція житла вікінгів
«Деякі джерела, що найбільш негативно описують вікінгів як надзвичайно лютих варварів, насправді належать до пізнішого часу – до XII століття», – наголосила Кейтлін Елліс, доцентка кафедри середньовічної історії в Університеті Осло (Норвегія). Тож, можливо, перебільшення, які зустрічаються в цих джерелах, «зіграли свою роль в тому образі вікінга, який ми маємо сьогодні», додала дослідниця.
Крім того, розбіжності в деяких документах ставлять під сумнів їхню правдивість, сказав пан Меллено.
Слід пам’ятати, що вікінги були не єдиною групою, що здійснювала набіги та завоювала міста в середньовічній Європі. Наприклад, сарацини нападали на території, що нині належать Франції, Швейцарії та Італії. А мадяри – на землі сучасної Баварії. Тим часом король франків Карл Великий вів багаторічну війну проти саксів, що призвела до масових вбивств та пограбувань на території нинішньої Німеччини.
Тож чи була різниця між набігами вікінгів та іншими завойовницькими війнами? За словами пана Меллено, її майже не було. Але через те, що вікінги формально не належали до якоїсь держави, їхні вчинки вважали більш непередбачуваними та варварськими.
Вікінги були поганими вже тому, що вони не представляли державу, яка веде війну. Тож в очах істориків вони мали вигляд «купки піратів».
Фото: wikipedia.org
