Ніла Іваненко 
Дві незалежні команди дослідників виявили, що рудий окрас наших пухнастих улюбленців, імовірніше за все, є результатом відсутності сегмента ДНК у частині геному кішки, що не кодує білок.
«Це правдива генетична загадка, головоломка», – сказав Грег Барш, генетик Стенфордського університету (США), провідний автор дослідження.
Про що дізналися науковці?
Барш та його колеги виявили, що клітини шкіри кішок, з яких проростає руда шерсть, експресують у 13 разів більше РНК гена Arhgap36, порівняно з клітинами шкіри кішок без рудої шерсті.
Очікуючи, що білок-кодувальна частина надпродуктивного гена Arhgap36 зазнала мутації, дослідники з подивом виявили, що попередня послідовність містила делецію, що, ймовірно, впливає на іншу частку експресії гена.
Дослідники вивчили базу даних про 188 кішок, до якої входили 145 рудих, 6 триколірних/черепахових та 37 нерудих тварин. Учені виявили, що делецію у 5 кілобаз мала кожна руда кішка.
Як і передбачалося, ген, що мутував, розташований на X-хромосомі кішки. Це пояснює, чому помаранчевий колір проявляється по-різному у різних статей. Більшість рудиків – самці. А більшість кішок із вкрапленнями рудої вовни є різнобарвними, розповіло видання Science Alert.
«Разом ці спостереження надають переконливі генетичні та геномні докази того, що делеція у 5 кілобаз спричиняє зчеплене зі статтю помаранчеве забарвлення», – написала команда Барша у звітній статті.
Які ще загадки розгадали вчені?
Відтоді, як ці тварини стали мешкати разом з людьми близько 10 тисяч років тому, було цікаво довідатися, чому чорна та руда кішки можуть бути батьками кошенят, що по-різному забарвлені. Кошенята-самці від цієї пари переважно або руді, або чорні, як і слід очікувати. Але кошенята-самки можуть мати плямисте забарвлення чорного, рудого і білого кольору або ж отримати від батьків мармуро-помаранчеві вкраплення, що розкидані на чорному хутрі.
Обидві команди вчених підтвердили, що мутація, відповідальна за помаранчевий колір, розташована на Х-хромосомі, тому між статями можуть спостерігатися такі явні відмінності в окрасі.
На відміну від самців, які зрештою мають лише одну копію цієї мутації на своїй єдиній Х-хромосомі, самки отримують дві копії – по одній на кожній Х-хромосомі, які дісталися у спадок від кожного з батьків.
Ссавці випадковим чином дезактивують одну з двох X-хромосом у кожній зі своїх клітин, щоб уникнути експресії надлишкової кількості продуктів хромосоми. Це залишає самок помаранчевих кошенят з активною помаранчевою мутацією в деяких клітинах тканин шкіри, що розвиваються, просто поруч із сусідніми клітинами, в яких X-хромосома з мутованим геном дезактивована.
У поодиноких випадках, коли мутацію несуть обидві Х-хромосоми, самка виростає в пухнасту вогняну красуню – таку саму руду, як самець.
Дивно, але руді кішки мають репутацію не найрозумніших представників свого виду. Однак учені заявили, що зв’язок між забарвленням цих тварин та їхніми розумовими здібностями науково не підтверджений. Ба більше, жодних очевидних негативних наслідків цієї мутації для фізичного та психічного здоров’я кішки немає.
Результати дослідження опублікував журнал Science.
Фото: pexels.com
