Ніла Іваненко 
Науковців давно непокоїло, що крихітні синтетичні частки, звані мікропластиком, поступово накопичуються в органах людини. Нове дослідження вчених з Університету Нью-Мексико (США) показало, що зразки мозку, нещодавно зібрані командою після розтинів, містять значно більше мікропластику, ніж аналогічні зразки, зібрані близько десяти років тому. Ба більше, університетська команда виявила вищу концентрацію цих проблемних залишків нафтохімії у зразках мозку, ніж у зразках нирок та печінки. Про це заявив провідний автор роботи, вчений-медик Олександр Ніхарт.
Про що повідомили вчені?
Дослідники розповіли, що в період з 1950 по 2019 рік у світі було вироблено близько 9 мільярдів тонн пластику, що використовувався у виробництві різних предметів: одноразових упаковок, харчових контейнерів, дитячих іграшок, одягу, садових меблів тощо.
Відтоді більшість цього матеріалу розпадалася на дуже дрібні частинки, утворюючи пил, що розносився по всьому світу. Ці мікро- та наночастинки забруднили та продовжують забруднювати все навколо. Їх знаходять навіть в археологічних пам’ятках, найглибших океанських западинах та навіть материнському молоці.
«Концентрація в навколишньому середовищі частинок антропогенного мікропластику і нанопластику, завбільшки 500 мкм – 1 нм, за останні півстоліття зросла в геометричній прогресії», – написали вчені у звітній статті.
Команда Ніхарта дослідила зразки тканин 52 людських тіл, препарованих у 2016-2024 роках. Кожен протестований зразок містив частинки пластику, розповіло видання Science Alert.
У той час як у зразках печінки та нирок було виявлено однакову кількість пластику, у зразках мозку його концентрація була у 30 разів вищою. І це дивовижно. Адже печінка та нирки допомагають фільтрувати та розщеплювати відходи в організмі. Наш мозок теж має додатковий захист від забруднювальних речовин: це так званий гематоенцефалічний бар’єр, який має запобігати проходженню такого матеріалу.
Концентрація пластика в тканинах, що аналізувалися, не залежала від віку, етнічної приналежності або причини смерті. Однак у зразках людей з діагнозом деменція виявили вищі концентрації частинок, ніж у тих, у кого її не було.
«Атрофія мозкової тканини, порушення цілісності гематоенцефалічного бар’єра та погані механізми виведення є тими ознаками деменції, що призводять до збільшення концентрації мікро- та нанопластику», – пояснили науковці.
Ніхарт та його колеги приєдналися до хору дослідників, які вже багато років закликають до проведення додаткових досліджень впливу мікропластика на здоров’я.
А тим часом людство продовжує поглинати фрагменти пластику, оскільки його виробництво продовжує зростати.
«Пластик – це нафтохімічний продукт: речовини, які зрештою виробляються з нафти та газу», – нагадав Адам Хані, дослідник глобального розвитку з Ексетерського університету (Велика Британія), який не брав участі у дослідженні.
Результати наукової роботи опублікував журнал Nature Medicine.
Фото: pixabay.com
