Ніла Іваненко 
Мільйони людей на Землі вдячні додаткам для знайомств за те, завдяки їм зустріли свою другу половинку. Однак чимало тих, кому знайома ця тема, дедалі частіше замислюються про кризу, яку наразі переживає цей модний сервіс. Мовляв, перетворившись на смітник привидів, він дегуманізував романтичні стосунки. А ще відвідувачі сайтів знайомств нерідко звинувачують їх у нападах параної через те, що ними можуть знехтувати.
Що думають про це експерти в царині людських взаємин?
Довідка. Першу у світі комп’ютерну службу знайомств – Match – створила 1965 року команда Гарвардського університету. За 3 долари користувачі відповідали на запитання тестів та отримували список осіб, з якими виявлено сумісність. Інтернет-сайти знайомств беруть свій початок у 1990-х роках. На початку XXI століття завдяки масовій доступності відеохостингів став можливим перегляд роликів зі шлюбними оголошеннями. Найвідоміший ресурс знайомств – Tinder. На ньому зареєстровано понад 50 млн людей.
На думку Енні Лорд, авторки книги «Нотатки про розбите серце», додатки для знайомств пропонують багато варіантів, однак ця «ілюзія нескінченного вибору насправді підриває відповідальність» потенційних партнерів. Люди в оголошеннях не входять до вашого кола спілкування, тому зникнути їм простіше.
За словами оглядача Independent Елоїзи Хенді, свого часу ці додатки перетворили побачення на щось таке, чим можна керувати одним кліком. Відтоді було чимало написано про те, яку революцію вони здійснили у культурі знайомств. Однак не завжди береться до уваги той факт, що ця культура є бізнесом. Власникам сайтів насамперед потрібно, щоб ви постійно поверталися на їхні ресурси та приносили прибуток.
Нещодавні дослідження показали, що додатки для знайомств призводять до патологічної залежності. Лише за два роки після запуску Tinder його засновники повідомили, що середньостатистичний користувач заходить в систему 11 разів на день. Культурний антрополог Наташа Доу Шулл, що спеціалізується на ігроманії, порівняла дизайн додатків для знайомств із дизайном ігрових автоматів. Він передбачає нескінченне перегортання у пошуках збігів, за якими йдуть викиди дофаміну – гормону задоволення.
У той час як великі сайти хочуть здаватися помічниками в пошуках кохання та щастя, їхні користувачі дедалі частіше відчувають, що стали схожими на машини.
Після тривалого часу, проведеного в додатках, люди стикаються із надто болючим для усвідомлення фактом: багато хто просто не закохується в тебе. Психологи зазначають, що через це користувачі ресурсів стають невпевненими у собі, замкнутими та вразливими.
Соціолог Алісія Денбі, дослідниця сучасних методів знайомств, поспілкувалася з 18-25-річними користувачами таких додатків. І виявила, що молоді люди, якими знехтували або яких принизили інші відвідувачі сайтів, не хотіли показувати емоційну вразливість, бо вважали її слабкістю. Соціолог використовувала термін «емоційний глухий кут», щоб описати «метафоричне протистояння», коли кожна сторона чекає, поки інша відкриється і зізнається у своїх почуттях. «Емоції стають розмінною монетою, а «переможцем» є той, хто найменше втрачає, вкладає і найменше емоційно прив’язаний», – вважає Алісія Денбі.
Дослідження «емоційного глухого кута» побачень значною мірою спирається на висновки соціолога Єви Іллуз. Вона стверджувала, що за умов капіталізму близькі, інтимні відносини дедалі більше визначаються економічними моделями торгу та обміну. До того ж стосунки стають схожими на роботу, а будь-яка емоційна взаємодія сприймається як праця.
«Часто ми відчуваємо, що не маємо часу впоратися з емоціями людей і підтримати їх», – пише Енні Лорд. Це стає приводом для того, щоб уникати сильних прив’язаностей. Або цінувати контроль та емоційну дистанцію вище за зобов’язання, які необхідні для розвитку близьких відносин. Унаслідок цього й потрапляємо в той самий «емоційний глухий кут», в якому інші люди сприймаються як вампіри наших обмежених емоційних ресурсів. Натомість, зазначає експерт, необхідно думати, що «коли у вас є час для них, то й у них буде час для вас – і це буде взаємовигідно, чудово».
Фото: pixabay.com
