Ніла Іваненко 
Протягом тривалого часу вважалося, що першовідкривачем Америки був Христофор Колумб: він дістався її берегів 1492 року. Але у 1960-х рр. вчені натрапили на північноамериканське поселення вікінгів. Воно розташовувалося на острові Ньюфаундленд (територія сучасної Канади) та було датоване XI століттям. Дослідники назвали його Л’Анс-о-Медоуз. Знахідка підтвердила, що вікінги – перші європейці, котрі досягли берегів Північної Америки задовго до Колумба.
А нещодавно команда археологів Ісландського університету поділилася в журналі Antiquity новими відомостями стосовно перебування вікінгів у Північній Америці. Науковці, зокрема, довели, що скандинавські мореплавці дісталися цього континенту ще 985 року нашої ери. Тобто за більш як 500 років до Колумба.
Про що дізналися дослідники
Вчені проаналізували деревину, яку вікінги використовували для будівництва та інших потреб. Її виявили у п’яти стародавніх скандинавських поселеннях на території західної Гренландії, розповіло видання Daily Mail.
Результати радіовуглецевого аналізу деревини показали, що частина зразків належала до імпортованих видів. Цей матеріал завозили або з Північної Європи, або з Північної Америки. Про американське походження свідчили породи дерев, характерні для флори саме цього регіону.
Переміщення, завоювання та території розселення скандинавів в епоху вікінгів протягом 800—1050 років
На думку дослідників, вікінги проклали численні торгові шляхи через північно-західну частину Атлантики. В ті далекі часи вони мали у своєму розпорядженні відповідні судна та володіли потрібними знаннями, щоб перетинати Атлантичний океан.
У звітній статті вчені написали, що подорожі здійснювалися з Гренландії до Північної Америки протягом усього періоду проживання скандинавів на цьому острові. Тобто між 985 і 1450 роками. А потім з невідомих причин вони покинули Гренландію.
До речі, в деяких скандинавських сагах ідеться про імпорт деревини з Вінланду – прибережної зони Північної Америки, що тягнеться вздовж затоки Святого Лаврентія. Тепер це також територія Канади.
Як пояснили археологи, вікінги використовували північноамериканську деревину в суднобудуванні, будівництві та виробництві різних артефактів. Місцеві породи використовувалися переважно як паливо, а також для інших побутових цілей. Дослідники зауважили, що доступ до заокеанських дерев та корчів мали передусім представники тодішньої скандинавської еліти.
Попереднє дослідження, присвячене перебуванню вікінгів у Північній Америці, проводилося 2021 року командою Університету Гронінгена (Нідерланди). Воно стосувалося дерев’яних артефактів із вище згаданої історико-археологічної пам’ятки Л’Анс-о-Медоуз. Вікінги мешкали в цьому поселенні близько 1021 року нашої ери. Тобто за 471 рік до прибуття Колумба на континент. Загалом у різні часи вчені виявили три стародавні скандинавські поселення у Північній Америці.
Отже, вікінги потрапили до Нового Світу раніше за всіх європейців. І сталося це 985 року нашої ери.
Фото: pexels.com
