Інна Тихонова 
У третій четвер травня прийнято вбиратися в історичну одежину на знак національної єдності, вшанування традицій та долучення до духовної культури предків. Як і українська хустка, вишита сорочка – наш магічний оберіг, у якому «закодовані» сила, краса та добробут життєстійкого народу.
Від племені воїнів
Про скіфські традиції вишивати одяг смисловими візерунками писав ще Геродот. Плем’я воїнів жило на території сучасної України у VI столітті. Скіфи ходили у довгих сорочках із великою вишивкою на грудях: це підтверджують стародавні бронзові фігурки людей із археологічних трофеїв на місцях розкопок у Полтавській та Черкаській областях. Відомі статуї скіфських кам’яних баб теж декоровані візерунками, що трактуються як перші вишиванки.
Соколова Могила — багате поховання представниці вищої сарматської знаті 1 ст. біля с. Ковалівка Миколаївського району Миколаївської обл.
Метою обрядової вишивки було прославлення та захист роду. Функція оберегу простежується в тому, що перші вишиті орнаменти розміщувалися там, де одяг відкривав доступ до тіла. Чоловічі сорочки прикрашалися вишивкою по коміру, а жіночі вишиванки оздоблювалися біля шиї, на рукавах та по краям подолу.
Зі стародавніх літописів та древніх фресок Софії Київської етнографи дізналися, що вишиті сорочки були в ужитку за часів Київської Русі (у X-XII століттях). Згадки про це містяться в Іпатіївському літописі та в «Слові про похід Ігорів». Київські князі вбиралися у вишитий одяг та підтримували традиції його виготовлення. Сестра Володимира Мономаха Анна у XI столітті відкрила при монастирі школу для навчання вишивальній майстерності.
А за часів Запорізької Січі вишиванка стала оберегом для українських козаків, котрі захищали рідну землю від ворожих нападів. Воїни вірили у заступництво вишитих знаків, що надихали їх на перемогу, охороняли від злого року та берегли від поганого ока. Вишиванка гріла душу на чужині та зцілювала при пораненнях. Саме Гетьманщина сформувала цілісний образ народного вбрання, в якому вишиванка стала символом нашої нації.
Знакове «індпошиття»
З погляду істориків моди, вишиванкою слід називати традиційний для слов’ян вишитий національний одяг ручної роботи. Вручну при цьому проводилися всі операції: від виготовлення домотканого полотна та розкрою тканини до виконання швів та декоративного оздоблення. Крім традиційної сорочки, вишивкою в побутовому одязі та народному костюмі здавна було прийнято прикрашати сукні, пояси, рукавиці, капелюхи тощо.
Самобутня майстерність місцевих вишивальниць знайшла відображення в унікальних техніках, котрі не зустрічалися ніде більше. Наша історична вишивка складалася з орнаментів, що символізують природні стихії. Сонце та вода втілювали батьківську та материнську енергії. До солярних знаків належать коловорот, зірка, сніжинка. Абстрактні орнаменти на вишивці у формі хрестів, ромбів, квадратів, кіл, свастики виконувалися від часів стародавніх піктограм, що вважалися священними посланнями. Це були умовні позначення та символи різного змісту. В народному мистецтві з покоління в покоління передавалися сюжети давньослов’янської язичницької міфотворчості.
Важливі знаки зашифровувалися у зображення рослин, тварин чи геометричні фігури. Хрест, наприклад, символізував духовне просвітлення та захист від зла. Ромб – зачаття і добробут. Квадрат – порядок, гармонію й удачу. Спіраль – зміни та зв’язок часів. Зірка – баланс чоловічої та жіночої енергій, інтуїцію. Калина – сімейне щастя. Мак – виконання мрії. У геометричних, рослинних, квіткових та ягідних візерунках було закладено символіку довголіття, родючості, достатку, сімейного ладу та материнського заступництва.
Рослинний орнамент у вишивці свідчив про енергетичний зв’язок людини з природою. Це зображення дерева життя (сила роду), дубового листа (міць), яблука (кохання), хмелю (радість), винограду (добробут). А найпопулярнішими анімалістичними зображеннями в традиційній вишивці стали заєць, жаба, вівця, кінь, риба, голуб, півень, сова, зозуля та метелик.
Географічні мотиви
Орнаменти мали прив’язку до місцевості: у кожному регіоні були популярні свої кольори та візерунки. Вважалося, що енергетику оберегу здатна передати лише вишиванка з рідного краю.
На Полтавщині та Чернігівщині сорочки традиційно вишивались у техніці «білим по білому»: такі нитки зазвичай використовувалися частіше, ніж кольорові. Візерунок виконувався гладдю і міг обводитися чорною або сірою ниткою.
Техніка вишивки на Харківщині схожа на традиції центральної України тим, що це часто були поліхромні орнаменти. Особливістю вишиванок на Слобожанщині є рельєфний ефект через використання грубої нитки.
Найпопулярнішими орнаментами на території сучасного Дніпра були троянди, ламані гілки, дерево життя та геометричні візерунки з хрестами.
Вишиванки Полісся і Волині вирізняються ромбоподібним геометричним орнаментом, що виконується на біло-сірому тлі лляного полотна червоною ниткою. Основними кольорами вишиванок на Київщині були білий, червоний та чорний. Для тутешніх традицій є притаманним рослинно-геометричний візерунок із розетками, квадратами та ромбами.
Подільські вишиванки відрізняються барвистістю та різноманіттям швів із використанням стібків «павучок» та «шабак». Переважаючим кольором у місцевих орнаментах є чорний. Його компаньйонами можуть бути синій, зелений, жовтий та червоний. Найпоширенішими були історичні вишиванки в одноколірному виконанні (чорному або червоному) та з комбінацією двох-трьох ниток різних кольорів.
Вінниччина радувала багатством технік та видів стібків. Виразність місцевих вишиванок досягається контурними швами та відсутністю розрізнених елементів. Полюбляли обрамляти візерунок контрастними кольорами і на Тернопільщині. Місцева традиція – розташовувати орнамент на сорочці поздовжньо по всьому рукаву.
Гуцульською особливістю є орнамент «зигзаг» та пишне різнобарв’я. У вишиванках горян використовуються не лише яскраві поєднання ниток, а й водночас два відтінки одного кольору. Тутешня версія національного одягу – мабуть, найкрасивіша.
У ногу із Заходом
Загалом в українській вишиванці фахівці нарахували з дві сотні видів швів. До XIX століття наші предки вишивали здебільшого «кіскою» та «оксамитовим швом». Популярними народними техніками були «ретязь» і «козлик». А вишивка хрестиком спочатку була у нас лише допоміжною технікою. Цікавість до цього способу оздоблення тканин викликала продукція французького парфумера Генріха Брокара. Виробник використав червоно-чорний орнамент в оформленні упаковки доступного мила, що продавалося у Києві, Харкові та Одесі. Помітивши інтерес господарок до розбитих на квадратики візерунків, дружина підприємця підказала чоловікові ідею забезпечити продукцію схемами різних орнаментів для вишивання хрестиком. Така вишивка отримала назву «мильної» або «брокарівської». Надалі червоно-чорний хрестик у нас став конкурувати з традиційною білою вишивкою гладдю.
На межі XIX і XX століть українська вишиванка почала носитися у поєднанні з європейським одягом. Законодавцем такої моди вважається Іван Франко: вишиванку поет надягав під піджак.
Іван Франко
У XX столітті у нас було три піки популярності вишиванки: у 1920-х роках, другій половині 1950-х (очільник країни Микита Хрущов особистим прикладом посприяв тому, щоб вишиванка вписалася у «діловий гардероб» радянських людей) та наприкінці 1980-х. Ставши символом національно-визвольного руху, вишиванка часто заявляла про себе на різних етапах здобуття Україною незалежності, а багато знаменитостей у різний час з’являлись на публіці, одягнуті в українську національну сорочку з вишивкою – від Пабло Пікассо і Джекі Чана до Джима Моррісона і Річарда Бренсона.
Пікассо у вишиванці
Сьогодні це популярний атрибут державних свят та часта гостя на світових модних подіумах. Зокрема, українській тематиці було присвячено колекцію французького кутюр’є Жана-Поля Готьє 2005 року. За 10 років колекцію сучасних вишиванок представила вітчизняна дизайнерка Віта Кін. Її вишиті шедеври, розкуплені голлівудськими зірками, визнано американським журналом The Wall Street Journal найкращими сукнями 2015 року.
А у 2017 році з подачі міжнародного модного журналу Vogue замість усталеного перекладу «вишита сорочка» в англійській мові з’явилося нове слово, що є зараз зрозумілим усім: the vyshyvanka.
Фото: pexels.com, uk.wikipedia.org, spadok.org.ua, vsviti.com.ua
