Інна Тихонова 
Кавалер Ордену Почесного легіону та лауреат премії французьких кінематографістів «Сезар» жив у власному замку та мав 150 фільмів в особистому творчому доробку. Проте, до ролей, котрі зробили його відомим, творцю образів інспектора Жюва та жандарма Крюшо довелося зіграти у сотні картин, де він лишився непоміченим. До професійного успіху актор, сценарист і режисер, неначе біблійний Мойсей, ішов понад сорок років, що навчило його ставитися до слави лише як до «усмішки Фортуни». Артист ніколи не жалкував про повільний розвиток своєї кар’єри і дякував долі за наданий досвід: «Якби мені довелося жити ще раз, я погодився б повторити пройдений шлях».
Син іспанських Ромео і Джульєтти
Сценарій цього життя від початку виявився кінематографічним. Майбутньою гордістю Франції належало стати спадковому іспанському аристократу, який нічого не знав про своє коріння і фамільну історію.
Народився Луї Жермен Давид де Фюнес де Галарса 31 липня 1914 року у французькому містечку Курбевуа у сім’ї переселенців із Севільї. Батьком і матір’ю Луї стала іспано-португальська пара, яка втекла з дому заради кохання, як класичні Ромео та Джульєтта. У 1904 році батькам довелося перебратися до Франції, щоб одружитися, бо їхня рідня б цього не допустила: сім’ї, що конфліктували між собою, були проти цього шлюбу з обох сторін. У Франції подружжя втікачів стало батьками трьох дітей, але в 1930-х роках очільник родини за певних обставин покинув рідних і залишив країну після інсценування власної трагічної загибелі.
Як і личило іспанському аристократові з роду де Галарса, батько Карлос Луїс де Фюнес був людиною освіченою, але у Франції його юридична освіта не знадобилася: заробляти на життя чоловік став ограновуванням коштовного каміння в ювелірній крамниці. Обробляти алмази та смарагди дальтоніку-батькові допомагав Фуфу (так називали батьки Луї в дитинстві): хлопчик підказував кольори кристалів, чим вносив свій внесок в утримання сім’ї. Навчаючись у батьківській майстерні серйозній чоловічій професії, Фуфу водночас опановував мови (з дитинства знав іспанську, англійську та французьку), малювання, гру на фортепіано та драматичне мистецтво.
Луї у дитинстві
Не маючи особливих успіхів у школі, юний Луї де Фюнес кумедно пародіював учителів, сусідів, а в майбутньому – і дорослих колег. Схвальна реакція на ці жарти Леонор де Фюнес (дівоче прізвище португалки – Сото Регуера) була найкращою підтримкою обдарування сина: згодом актор назве матір своєю першою наставницею в комедії.
У пошуках долі
Ранній театральний досвід Луї отримав уже під час навчання у коледжі. Свою першу роль жандарма майстер гримас зіграв у шкільній імпрезі: це була постановка до 50-річного ювілею навчального закладу Jules-Ferry de Coulommiers. Після коледжу був ліцей Condorcet та професійна хутряна школа, куди Луї вступив за порадою старшого брата. І хоча невдовзі юного хутровика відрахували, отриманої кваліфікації йому вистачило для самостійної роботи у майстернях.
Встиг Луї також попрацювати рахівником і декоратором, а 1932 року вступив до технікуму кіно та фотографії, де готували операторів. Побачивши процес зйомки зсередини, майбутній актор потоваришував із кінокамерою, що потім стало в нагоді в професії. Щоправда, технікум йому закінчити так само не довелося: тут він теж не втримався.
Луї де Фюнес, 1930-ті рр.
Наступними творчими етапами обдарованого юнака стали заробітки моделі в універмазі та піаніста у кабаре. В черговий раз здібний Луї, якому довелося побувати креслярем і кравцем, оформлювачем вітрин і посильним, розвізником молока і чистильником взуття, бляхарем і комірником, фотографом і комівояжером, вважав за краще заробляти на життя виконанням джазу в клубі «Мадлен» у паризькому районі Пігаль. І дуже скоро емоційний музикант із розвиненою мімікою став улюбленцем публіки.
Луї де Фюнес з першою дружиною
Подивитися на популярного тапера, що нескінченно жартував під час гри, якось прийшла тенісистка Жермен Луїза Елоді Карруайє, яка в 1936 році стала першою дружиною Луї де Фюнеса. У цьому союзі 12 липня 1937 року народився старший син кінозірки Даніель (помер у 2017 році), але за три роки пара розірвала стосунки. Розлучення було оформлене лише у 1942 році на вимогу нової обраниці артиста. І тоді ж 28-річний Луї де Фюнес став слухачем курсу драми Рене-Симона в Парижі, де й познайомився з майбутньою другою дружиною – секретаркою Жанною Августиною де Бартелемі де Мопассан.
Родина на все життя
На момент одруження в 1943 році на онуковій племінниці Шарля Но де Мопассана (про спорідненість із відомим письменником Гі де Мопассаном журналісти, здається, нафантазували) розлучений Луї працював в окупованій французькій столиці викладачем сольфеджіо. Другий шлюб актора виявився міцнішим за перший: це був вибір на все подальше життя. Незважаючи на майбутній 13-річний роман із молодою радіоведучою, з другою дружиною Луї де Фюнес прожив до своєї смерті у 1983 році.
У другому шлюбі, в 1944 і 1949 роках, народилися сини актора Патрік (він став лікарем) і Олів’є (попри успадковані від батька акторські здібності та досвід спільних зйомок у кіно, третій син обрав професію пілота цивільної авіації та до пенсії піднімав у небо Airbus A3 компанії Air France).
За сорок із лишком років цього шлюбу артист досяг особистого та професійного успіху. На посаді чоловікового менеджера дружина чимало зробила для його кар’єри, впливаючи на рішення щодо зйомок, обираючи ролі та укладаючи контракти.
Луї де Фюнес з дружиною Жанною Августиною та синами
Знаючи про давню дружбу чоловіка з театральною партнеркою, випускницею консерваторії Клод Жансак, далекоглядна дружина потоваришувала з колегою Луї і «схвалила» їхній екранний дует: присутня на зйомках Жанна тримала ситуацію на майданчику «під наглядом». А кінопроцес від цього лише виграв: елегантна актриса в ролі «постійної дружини» персонажів де Фюнеса зробила цю пару самобутнім явищем за пори творчого розквіту актора.
Так само Жанна порадила чоловікові ефектних молодих партнерок, що, на її думку, додавало привабливості низькорослому літньому лисуну, про якого безжальна Катрін Деньов якось сказала журналістам, що «не дала б йому навіть з поважної причини».
Але на піку слави вберегти Луї від «сивини в бороду» та «біса в ребро» не вдалося навіть такій завбачливій «другій половині», як Жанна де Фюнес. Коктейльна вечірка у паризькому Будинку радіо 1970 року звела 56-річного актора з 27-річною журналісткою Машею Беранже. Незважаючи на взаємну симпатію, зірка «Фантомасу» чесно попередив подругу, що не покине родину. Щастя цей любовний трикутник не додав нікому, проте розірвати бурхливий зв’язок «винуватець колізії» так і не наважився. «Репутація та гроші – ніщо, – вважав Луї де Фюнес. – Важливим є лише добре серце. Той, хто його не має, нічого не вартий».
Важкий шлях нагору
З приходом глядацького визнання у 1960-х роках артист знімався у трьох-чотирьох роботах на рік. Зірка картин про комісара Жюва та герой трилогії про Фантомаса був режисерським відкриттям Андре Юнебеля. Знаковими в акторській біографії досвідченого коміка стали так само фільми Жерара Урі «Роззява» та «Велика прогулянка». Актор, чия роль ще недавно, за його власним висловом, полягала в тому, щоби «відчинити двері П’єрові Ларку, а потім зачинити їх», у зеніті життя «прокинувся знаменитим». Плідна співпраця коміка з режисером Жаном Жиро вилилася в головні ролі в комедії «Пік-Пік» та популярній серії кумедних історій про «Жандарма із Сен-Тропе». Але навіть після успіху «Фантомасу» актор був упевнений, що глядачі його скоро забудуть: «Є багато людей, цікавіших за мене, бо я – звичайна людина, якій просто пощастило».
Луї де Фюнес у ролі жандарма
Не нарікав артист на долю і за неквапливість кар’єри. «Це зволікання дозволило мені краще опанувати професію, – казав де Фюнес. – Адже знайдені в епізодичних ролях акторські прийоми знадобилися з часом у головних ролях. І наразі я оцінив батьківські слова про кар’єру, котру він порівняв із підйомом сходами, на яких треба зупинятися, щоб вистачило сил для подальшого шляху нагору».
Після двох інфарктів у 1975 році Луї де Фюнес прислухався до порад лікарів зробити паузу в зйомках і переїхав жити до успадкованого дружиною фамільного заміського маєтку – в розкішну резиденцію середини XVII століття Château de Clermont. Замок подружжя де Фюнес налічував 30 кімнат, 366 вікон, старовинну комору з господарськими спорудами та приватну історичну каплицю. На території маєтку в особистій власності господарів було 30 гектарів парку та 17 гектарів виноградників. В особистому розарії обабіч замку на околицях Нанта артист вирощував троянди власного імені: селекціонери назвали сорт із оптимістичним жовтогарячим забарвленням «Луї де Фюнес».
Château de Clermont
Відновивши здоров’я подалі від паризької метушні (деякий час де Фюнес не підходив до телефону і ні з ким, окрім садівника, не спілкувався), згодом актор прийняв пропозицію Клода Зіді зіграти головну роль у картині «Крильце чи ніжка». Пізніше він знявся ще в кількох нових стрічках і навіть спробував свої режисерські здібності (за відгуками критиків, вони виявилися скромними).
У 1982 році актор був запрошений у шостий фільм Жана Жиро з улюбленого глядачами циклу «Жандарм та жандарметки», але під час зйомок режисер помер, і для артиста ця втрата стала непоправним ударом.
Останніми словами актора стало зізнання дружині: «Я сумую один у своїй кімнаті». 27 січня 1983 року Луї де Фюнеса вбив черговий серцевий напад, якого він уже не пережив. Три інфаркти у чоловіка, який веселив людей, повідомили світові, що і клоун має серце.
Фото: wikipedia.org, promdevelop.com
