Світлана Сергеєва 
Персонаж Кота у чоботях з величезними очима – мабуть, один із наймиліших в історії мультфільмів. Тепер його ім’я вчені використали для опису незвичайного ефекту. Виявилося, що великі очі у собаки сприймаються жінками як «миловидні», майже дитячі, тому вони розмовляють з цими тваринами «дитячим мовленням». Своєю чергою тварини більш схильні до сприйняття саме жіночого спілкування.
«Миловидність» собаки з великими очима
Дослідники виявили, що жінки на відміну від чоловіків розмовляють високим тоном, звертаючись до песиків із великими очима. Команда назвала це «ефектом Кота у чоботях», який виявляє ключові відмінності у сприйнятті «миловидності» жінками та чоловіками.
Попередні дослідження показали, що при спілкуванні з немовлятами та собаками, люди схильні говорити вищим тоном, щоб привернути їх увагу. Однак досі залишається неясним, як ця мова відрізняється у різних собак.
Для цього дослідження команда залучила 21 чоловіка та 24 жінки, яких попросили поговорити з фотографіями собак 12 різних порід. Зображення були оброблені так, що очі кожної собаки були на 15% меншими та на 15% або на 30% більшими, ніж зазвичай.
Понад 400 людей також попросили оцінити стать, вік та «миловидність» зображень в онлайн-опитуванні. Результати показали, що жінки на відміну від чоловіків звертались до собак з великими очима, використовуючи високий тон.
У ефекту «Кота у чоботях» існує межа
Жінки також оцінювали собак з великими очима як молодших, ніж тих, то мав менші очі. Хоча причина цього ефекту залишається незрозумілою, дослідники вважають, що це пов’язано з явищем неотенії, коли тварини з більшими очима сприймаються як значно молодші. Одна з авторок дослідження, докторка Холлі Рут-Гаттерідж зазначає виданню Daily Mail, що отримані результати демонструють новий факт про те, що чоловіки та жінки по-різному реагують на «миловидність» навіть на несвідомому рівні.
Чоловіки менш реагують на зміну розміру очей, ніж жінки. Дослідження також підтверджує, що люди більше реагують на сприйняття молодості тварин. Проте дослідники виявили, що ефект Кота у чоботях має межу.
Співаторка дослідження Джемма Форман каже, що коли розмір очей тварини стає занадто великим та виглядає недоречним, виникає ефект «Страшної долини», під час якого собаки стають менш приємними та більш тривожними. Тому жінки говорять менш перебільшеним голосом із собаками з великими дивовижними очима. Цей ефект більш очевидний у таких порід, як мопс або померанський шпіц, які вже мають відносно великі очі для розміру голови.
Собаки надають перевагу жіночому «дитячому мовленню»
Ще одне дослідження показало, що собаки більш чутливі до високого жіночого тону. Аналіз сканування мозку, проведений дослідниками, показує, що ці домашні улюбленці насправді дослухаються до нашої з ними розмови. До того ж роблять вони це, подібно до людських немовлят.
Останні, як відомо, надзвичайно чутливі до високого співучого тону, відомого як «дитяче мовлення». Дослідники стверджують, що це допомагає кращому розвитку дитячого мозку. Проте немовля піддається цьому впливу ще в утробі матері, а собаки цього зв’язку з жінками не мають.
У дослідження брало участь 19 собак 8-ми різних порід, вік яких був у межах 2-10 років. Дослідники сканували мозок кожної з них за допомогою апарату фМРТ, відтворюючи при цьому 3 різні типи записаного мовлення як чоловіків, так і жінок щодо собак, немовлят та дорослих.
Собачий мозок демонстрував більшу активність при прослухуванні «дитячого мовлення», що зазвичай використовується для немовлят та домашніх тварин. Тварини були особливо чутливі до цього, коли спікером виступала жінка.
Чому собаки схильні до сприйняття «дитячого мовлення»?
Науковці виявили, що під час сканування мозку у собак були активні ті ж самі ділянки мозку, що й у немовлят, коли вони прослуховували «дитяче мовлення». Дослідники мають два варіанти, як саме у тварин могла розвинутися така людська риса. На їхню думку, або ссавці здавна мають універсальну чутливість до звуків високого тону, або ця риса набулася під час одомашнення цих собак.
Нейроетилогиня Анна Габор та її колеги пояснюють, що цілком можливо, що перші собаки з більшою чутливістю до «дитячої мови» залишалися поруч з людьми та ставали одомашненими, звертаючи увагу на їхні голосові сигнали. Деякі експериментальні дані показують, що вовки краще реагують на тиху мову, а собаки – на вищі тони.
Команда пані Габор змогла залучити до свого дослідження лише 19 собак, і вони не контролювали стать власників домашніх тварин, що могло бути чинником впливу на тип мовлення, до якого собаки були найбільш чутливі. Тому дослідники зазначають, що потрібні подальші дослідження, адже схожість, яку вони виявили між тим, як собаки та людські немовлята реагують на голоси дорослих, варто дослідити далі. Можливо, домашні тварини зможуть допомогти дізнатися, якими були люди до того, як почали говорити.
Фото: pixabay.com
