З середини липня дозріває місцева «родзинка», що за подібність форми та смаку отримала образну назву «північний виноград». Поповнюючи домашні вітамінні засіки, дізнайтеся, чим цікавий цей сезонний плід і що з нього можна приготувати.
«Культурний» дикорос
Україна – один із регіонів, де популярна садова культура західноєвропейського та північно-африканського походження водночас залишається дикорослою рослиною. Чагарник також є розповсюдженим у дикій природі Кавказу, Середньої Азії, південної та середньої частині Європи, на півночі Африки та в Північній Америці. На відміну від інших зон вирощування, у нас цей кущ цінується як найбільш ранній медонос серед ягідних чагарників.
Між «травою» і «гроном»
Українська назва «аґрус» є співзвучною назвам рослини в інших слов’янських мовах: чеською це – angrešt, словацькою – egreš, білоруською – «агрест». Сучасній назві «аґрус» передували староукраїнські форми XVIII століття «аґрестъ» або «аґрисъ», що походили від поширеного у XV–XVI століттях польського визначення кислого вина з незрілого винограду agrest.
Той термін виник на базі італійського визначення незрілого винограду agresto. Його латинський попередник agresta був пов’язаний із давньогрецьким визначенням «кормової трави» άγωστις. Наразі латинською назвою виду є uva-crispa, що перекладається як «чіпке гроно» або «чіпкий виноград». І тут на дослідників етимології назви чекав сюрприз: подібним шляхом формувалося визначення ягоди й у наших пращурів: від праслов’янського слова grozdь, що означало «гроно», народилося застаріле українське визначення аґрусу «грозно», болгарське «грозде», сербське та хорватське ogrozd.
Сортове розмаїття
Українські культурні сорти мають європейське коріння. Від американських видів великоплідна європейська ягода відрізняється більш привабливим зовнішнім виглядом і збалансованим смаком. Проте, від селекційного поєднання американського та європейського аґрусу садоводи лише виграли: таке схрещування знадобилося після занесення на початку XX століття з Ірландії небезпечного грибкового захворювання – сферотеки. Віддалена гібридизація дозволила вивести стійкі до мучнистої роси сорти, котрим притаманна менш виражена шипуватість пагонів.
Наразі у всіх країнах помірного клімату культивуються близько 1500 сортів аґрусу з різними кольорами ягід. Залежно від сорту вони можуть бути зеленими, бурими, жовтими, червоними і темно-фіолетовими. Є навіть «суміш» аґрусу та смородини: німецький гібрид, виведений у 1970-х роках, називається Josta («йошта»), від слів Johannisbeere («смородина») та Stachelbeere («аґрус»). До речі, біологічно споріднені рослини зі спільного роду Ríbes, до якого належать порічка і смородина, відносяться до одного сімейства аґрусових.
Особливості вирощування
Ця зимостійка культура розмножується живцюванням, а проводиться воно в сезон дозрівання ягід – у липні. Плодоносити аґрус починає досить рано: вже через рік-два після посадки. Розвинений кущ у віці від семи років може дати за сезон 25-30 кілограмів ягід. Урожайність культури становить 200 центнерів плодів з гектару. Аґрус добре почувається по периметру ділянки, бо не виносить загущеної посадки і затемнення. А ще для нього становить небезпеку перегрів, промерзання та пересихання ґрунту. Ідеальними сусідами по саду для аґрусу стануть плодові дерева. Проте, поряд із малиною кущі саджати не варто через схильність першої до «територіальної експансії»: розвинене кореневище має тенденцію до швидкого розростання. Попри однакові умови вирощування, необачно поєднувати аґрус на одній ділянці із смородиною (чорноплідними кущами) через спільні хвороби та шкідників. Натомість, із порічкою (кущами з білими, жовтими та червоними ягодами) аґрус є цілком сумісним.
Важливі елементи
Плоди аґрусу сповнені клітковиною, серотоніном, органічними кислотами (яблучною та лимонною), вуглеводами (глюкозою та фруктозою), пектинами, антиоксидантами, флавоноїдами, вітамінами А, С, D, Е, Р і групи В. У ягодах темнозабарвлених сортів міститься більше не лише пігментів, а й дубильних речовин. Червоний і чорний аґрус має більш виражений бактерицидний ефект. Протизапальні властивості таких плодів обумовлені високим вмістом антисклеротичних сполук. Крім кальцію, фосфору і магнію, у складі аґрусу міститься багато заліза, що забезпечує регенерацію еритроцитів і запобігає анемії.
Захист від хвороб
Здатність аґрусу нормалізувати кислотно-лужний баланс в організмі мають оцінити ті, хто страждає на гастрит. Аґрус додає людині енергії, підвищує гемоглобін і допомагає при запальних процесах. Вітамін Е зупиняє клітинне старіння та захищає організм від онкологічних хвороб. Вітаміни С та РР запобігають інсульту та інфаркту. Це панацея від гіпертонії, венозної недостатності й атеросклерозу. Тіамін (B1), пантотенова кислота (B5), піридоксин (B6), фолати (В9), а також вітаміни В2 та В3 забезпечують вуглеводний, білковий і жировий обмін, необхідний для роботи нервової системи і функціонування клітин. Одна склянка ягід забезпечує половину добової потреби у вітаміні А для чоловіків та понад 60% – для жінок.
Користь для чоловіків
Ягоди колючого чагарника покращують ерекцію, оскільки зміцнюють судини та активізують кровообіг. Аґрус ефективно спалює жир і сприяє набору м’язової маси. Компот з аґрусу є корисним при закрепах і проблемах із сечовипусканням. Ягідний відвар є натуральним жовчогінним засобом, рекомендованим при хворій печінці.
Користь для жінок
Аґрус є дієтичною ягодою і використовується у збалансованому харчуванні для схуднення. Ця ягода корисна вагітним, позаяк знімає набряклість, виводячи рідину з організму. Аґрус покращує стан шкіри і використовується в масках для обличчя. Калій у складі ягід виконує завдання натурального зволоження, органічні кислоти розкривають пори та очищають шкіру, аскорбінова кислота насичує клітини киснем (завдяки пожвавленню кровообігу), а ретинол відновлює пошкоджені клітини та знімає запалення.
Скільки можна з’їсти?
Денна порція аґрусу – 300 грамів. Саме в такій кількості ягід міститься рекомендований лікарями добовий обсяг вітаміну С, і його не слід перевищувати.
Час смакувати
Плоди аґрусу вживаються як свіжими (термін зберігання в холодильнику – до 10 днів), так і обробленими: у киселі, компоті, вині, желе, мармеладі, конфітюрі та варенні. На зиму ягоди можна посушити, замаринувати чи подрібнити і засипати цукром. У їжу годяться пружні ягоди з прозорою м’якоттю, що просвічується через шкірку. Мутний колір м’якоті свідчить про те, що ягода почала псуватися: використовувати її для заготовок не варто.
Варення з аґрусу
Щоб не пошкодити м’якуш, плодоніжки можна не відокремлювати: ягоди варіть прямо з «хвостиками». Для насиченості смаку та кольору краще використовувати ягоди різних сортів, поєднуючи жовто-зелені та червоні плоди. Готове варення подаємо з млинцями.
На 300 г аґрусу знадобиться 250 г цукру та 50 мл води.
Чисті банки та кришки стерилізуємо. Ягоди промиваємо, підсушуємо на рушнику, засипаємо в каструлю, змішуємо з цукром і ставимо на середній вогонь. Після закипання зменшуємо вогонь, знімаємо піну і варимо годину при періодичному помішуванні. Після остигання розливаємо варення по банках і закриваємо кришками.
Грузинський соус з аґрусу
Ця пікантна приправа до м’яса зробить шашлик ще смачнішим.
На 500 г аґрусу потрібно 70 мл води, зубчик часнику, по 3 ч. ложки солі, цукру та оцту, по 1 ч. ложці чорного меленого перцю й ароматної суміші трав (хмелі-сунелі).
Промиті ягоди з відрізаними хвостиками кладемо в каструлю, додаємо воду і варимо на середньому вогні до м’якості протягом 20 хвилин. Знімаємо аґрус з вогню та подрібнюємо суміш у блендері з додаванням цукру, солі, перцю, часнику та прянощів. Перемішавши інгредієнти, ставимо пюре на вогонь на 10 хвилин і варимо при помішуванні. Знімаємо з вогню, додаємо оцет, розмішуємо та переливаємо соус у банки чи соусницю. Подаємо до свинини, яловичини, баранини чи курятини.
Запіканка з аґрусом та вермішеллю
На 300 г аґрусу потрібно 500 г води, 250 г вермішелі, 2 яйця, склянку цукру, 3 ст. ложки вершкового масла та дрібку солі.
У підсоленій воді відварюємо вермішель і заправляємо вершковим маслом, попередньо зливши воду крізь друшляк. Півсклянки цукру заливаємо водою, варимо сироп і виливаємо в аґрус. Варимо ягоди у сиропі п’ять хвилин та знімаємо з вогню. Збиваємо яйця з рештою цукру. Змащуємо маслом форму для запікання, укладаємо пошарово вермішель з аґрусом, заливаємо збитими яйцями і запікаємо 20 хвилин у духовці 180°С.
Сирна запіканка з аґрусом
На склянку аґрусу беремо по півсклянки манки, борошна та цукру, 1 кг сиру, 2 яйця, щіпку соди та ванільного цукру, а також 1 ч. ложку вершкового масла для змащування форми.
У протертий через сито сир додаємо збиті яйця, цукор, ванільний цукор та соду. Перемішуємо і поступово всипаємо борошно з манкою, не припиняючи перемішування. Однорідну масу викладаємо в змащену олією форму, розрівнюємо і присипаємо аґрусом. Запікаємо півгодини у духовці 180°С. Готову запіканку викладаємо після остигання на блюдо, обсипаємо цукровою пудрою і прикрашаємо м’ятою.
Ягідний крамбл з аґрусом
За традиційним рецептом цей популярний англійський десерт готується або з аґрусом, або з яблуками. На 500 г аґрусу потрібно по 180 г борошна та цукру (100 г білого цукру та 80 г коричневого), 80 г вершкового масла, 2 ст. ложки води та дрібка солі.
Змішуємо аґрус із цукром і, додавши воду, викладаємо у форму для запікання. В окремій мисці розтираємо в крихту борошно з охолодженим вершковим маслом та сіллю, всипаємо коричневий цукор і перемішуємо. Покриваємо борошняною сумішшю аґрус і випікаємо ягідний крамбл протягом 45 хвилин у духовці 180°C.
Порадуйте себе вітамінними рецептами, адже літо – у розпалі.