Ніла Іваненко 
Такого висновку дійшла команда дослідників під орудою Сесілі Бронс, археологині та кураторки художнього музею «Нова гліптотека Карлсберга» в Копенгагені. Науковці виявили, що давньоримські та давньогрецькі статуї часто пахли спокусливими ароматами, такими як троянда, оливкова олія та бджолиний віск.
Ці аромати були «не просто декоративними, але й символічними, що посилювали релігійне та культурне значення цих скульптур», зауважив експерт Білл Джаннопулос у виданні Greek City Times. У деяких випадках ароматні речовини також застосовувалися для зміцнення статуй та подовження терміну їхньої експлуатації.
Як дослідники про це дізналися?
Читаючи стародавні греко-римські тексти, Сесілі Бронс натрапила на кілька згадок про приємні запахи статуй. Науковиця була заінтригована, тому вирішила пошукати ще більше творів, де про це йдеться.
На неї та її команду чекало чимало цікавих відкриттів у текстах Цицерона, Каллімаха, Вітрувія, Плінія Старшого та Павсанія. Дехто з цих авторів згадував помазання статуй грецьких і римських божеств. Зокрема тієї, що зображувала грецьку богиню Артеміду та була встановлена на Сицилії, розповіло видання Smithsonian Magazine.
Статуї парфумували в різний спосіб. Подекуди їх полірували сумішшю воску та масел: ця технологія відома як ганосис. В інших випадках скульптурні зображення покривали оливковою олією: цей метод, що називався космезою, допомагав захистити статуї від стихій.
Стародавні греки та римляни часто розписували скульптури яскравими фарбами, а також прикрашали їх коштовностями, тканинами, квітами, гірляндами та стрічками. Натомість нині в музеях зазвичай можна побачити білі античні статуї, що позбавлені прикрас. Але дослідження команди Сесілі Бронс свідчать про те, що так було не завжди.
На той час, коли в Італії в епоху Відродження розпочалися розкопки стародавніх творів мистецтва, яскраві пігменти вже майже зовсім вицвіли. А будь-які кольори, що збереглися, швидко зникали, щойно статуї опинялися на повітрі й під сонячними променями. У процесі подальшого очищення артефактів барви повністю стерлися.
Міф про чисто білу греко-римську скульптуру поширився після того, як Йоганн Вінкельман, історик мистецтва та археолог XVIII століття, написав: «Що біліше тіло, то воно гарніше. Колір сприяє красі, але не є красою. Колір повинен відігравати другорядну роль у розглядуванні вроди, адже не він, а структура становить її сутність».
Результати дослідження опублікувало видання Oxford Journal of Archaeology.
Фото: pexels.com
