Сергій Гулюк 
Історики жартують, що першим американським президентом, чия нога стала на українську землю, був Франклін Рузвельт, який у 1945 році прибув до Криму на історичну Ялтинську конференцію. І у цьому жарті, як ми розуміємо, є лише доля жарту. Та кожен з лідерів США, що приїжджав до нашої країни за різних історичних обставин, демонстрував не лише повагу до українців, а й обізнаність у нашій історії та знання патріотичних гасел.
Річард Ніксон: «Героям слава!»
Наприкінці травня 1972 року президент Ніксон вирушив у двотижневе європейсько-азійське турне з відвідуванням столиці тодішнього Радянського Союзу. Головною його метою стало підписання документу, що звався «Основні принципи відносин між США та СРСР». Він мав здебільшого декларативний характер, але московські підписи американського президента та тодішнього генсека Брежнєва мали офіційно на папері закріпити наміри обох сторін щодо недопущення воєнних дій та розрядити напругу між двома країнами. Хто б міг подумати, що через півстоліття ці принципи все ще будуть актуальними навіть попри те, що однієї з країн більше не існує.
Фото Євгена Малишевського, Юзефа Мосенжника. Із фондів Укрінформу.
Одразу після підписання договору Ніксон вилетів до третього (після Москви та Ленінграду) радянського міста – Києва. За його ж словами, до ідеї відвідання української столиці американського лідера спонукав тодішній радянський посол, який озвучив давню ідеологічну тезу радянських істориків, мовляв, це місто – «Мать городов русских» і вже тому є обов’язковим до відвідин.
Напередодні вильоту американця до української столиці трапився неприємний інцидент, який ледь не закінчився непоправним міжнародним скандалом. Вже у аеропорті Внуково Ніксона поставили до відома про те, у літака, яким він мав вирушити до Києва, відмовив двигун. Повідомив йому про це особисто тодішній номінальний прем’єр-міністр країни Олексій Косигін. Ба більше, як пригадував згодом особистий перекладач Брежнєва Віктор Суходрєв, радянський функціонер влаштував перед американським гостем цілу театральну сцену: «Ось перед вами – міністр авіації, – демонстративно промовив Косигін, – якщо хочете, я його просто зараз звільню». На що Ніксон, за оповіддю, нібито відповів, що міністра навпаки необхідно заохотити, бо він запобіг страшній катастрофі. У будь-якому випадку до України президентові довелося летіти резервним літаком.
Фото Анатолія Піддубного. Із фондів Укрінформу.
З перебуванням Ніксона в українській столиці пов’язано ряд цікавих моментів. У своїй промові під час урочистого прийому він порівняв Київ із… Сан-Франциско. У тому сенсі, що обидва міста називають «Містами Золотих Воріт», а потім здивував присутніх, проголосивши тост за героїв України (зауважте – не СРСР!) у воєнний та мирний час. Коли спічрайтери Ніксона запропонували йому знову промовити тезу про «мать городов русских» під час прийому, він на всяк випадок поцікавився у представників радянської делегації, чи не образить вона українців. Якось не складалася у логічну послідовність ця фраза для американців.
Київська програма візиту президента складалася з відвідин могили Невідомого солдата, екскурсії Софійським собором, окрім того перша леді Америки Патріція Ніксон у супроводі тодішньої Голови президії Верховної Ради Валентини Шевченко відвідала столичний Палац піонерів, що розміщувався неподалік Арсенальної площі. Як згадувала потім Шевченко, американська гостя трохи розгубилася, коли її пригостили фірмовою українською стравою – варениками з вишнями. І лише після того, як сама парламентарій скуштувала один вареник, мовляв, їсти безпечно, теж обережно їх спробувала.
Фото Євгена Малишевського, Юзефа Мосенжника. Із фондів Укрінформу.
Мабуть, найбільше дивідендів від приїзду Річарда Ніксона до України отримали власне кияни. Напередодні візиту американця розпочався ремонт Бориспільської траси та Набережного шосе, раптово почали наводити лад на вулиці Автозаводській, де до цього десятки років панував безлад, пощастило і мешканцям вулиць Артема та Великої Житомирської, повз які мав пролягати шлях кортежу президента. Там ще донині зберіглися напівдерев’яні будинки 19 століття, а 1972 року їх було значно більше. Очевидці стверджують, що напередодні приїзду Президента США за одну ніч старовинні будинки було знесено, їхніх мешканців переселили у нові квартири, а на тому місці з’явилися нові затишні сквери. Саме тому відомі нині місця прогулянок неподалік Пейзажної алеї іноді називають «Ніксоновськими сквериками».
Цікаво, що Ніксон вдруге відвідував вже незалежну Україну у1994 році, і навіть взяв участь у спільній прес-конференції з тодішнім Президентом Леонідом Кравчуком.
Джордж Буш-старший та «Котлета по-київськи»
З візитом Джорджа Буша влітку 1991 року досі пов’язано багато конспірології. Наприкінці липня він прибув до Москви, а через декілька тижнів Радянський Союз припинив своє існування. У серпні завітав до Києва, виступив із промовою у Верховній Раді, і цього ж місяця Україна проголосила свою Незалежність. Насправді тодішні дії американського президента та його історична промова, яку видання The New York Times охрестило «Котлетою по-київські» свідчать радше про те, що до жодної з цих подій ні Буш, навіть як колишній директор ЦРУ, ні інші американці жодного відношення не мають. Скоріше, навпаки.
Головною метою приїзду Буша-старшого до ще існуючого СРСР була якраз публічна підтримка дій Михайла Горбачова, який планував підписати новий Союзний договір. Нагадаю, що на той момент моноліт з п’ятнадцяти республік рушився просто на очах: країни Балтії та Кавказу оголосили про свою незалежність, і перший та останній Президент Союзу намагався віднайти компроміс з рештою республік, запропонувавши підписати документ, у якому їм гарантувалося більше автономії та економічних повноважень. Підписання договору було призначено на 20 серпня, і хтозна, як би розвивалися події, якби одного дня у телевізорі спочатку не показали балет «Лебедине озеро», а потім не з’явилися б далекі від привабливості дядечки, у одного з яких дуже помітно тряслися руки. Однією з «проблемних» республік, з якою, ніби і домовилися, а ніби – й ні (активний націоналістичний рух, що вимагав розірвати будь-які стосунки із Союзом, набирав оберти), була Україна. Можливо, саме тому Київ став другим містом візиту американського президента після зустрічі із Горбачовим.
Попри те, що на промову Буша у Верховній Раді відреагували стоячи та бурхливими оплесками, він швидше викликав розчарування у по-справжньому патріотично налаштованих українських політиків. У тій самій промові «Chicken Kyiv» (англійською «Chicken» – також «боягуз» у переносному сенсі), яку написала Кондоліза Райз (згодом Державна секретарка США), Буш-старший досить активно вихваляв Горбачова, його успішні реформи, та обраний курс на збереження Союзу, назвав хибним вибір прихильників незалежності і навіть застеріг від «суїцидального націоналізму». Як виявилося згодом, це голосне словосполучення президент дописав самостійно, намагаючись закцентувати увагу до подій у тодішній Югославії, де починалася війна. Найбільшої критики виступ американського президента зазнав від представників Народного Руху України: перш за все вони були здивовані тим, що поважний гість під час візиту не виявив бажання зустрітися з активними поборниками української незалежності, а тодішній керівник партії Іван Драч заявив, що Буш «загіпнотизований Горбачовим». Якщо так і було, то, як ми знаємо, історія розсіяла той гіпноз менш ніж за три тижні.
Біл Клінтон: невдалий жарт у аеропорті
З офіційними візитами 42-й Президент США Біл Клінтон був в Україні двічі, обидва рази за президентства Леоніда Кучми – у травні 1995-го та у червні 2000-го. Але мало хто згадує ще один короткий приїзд Клінтона на українську землю у січні 1994 року, а саме – до аеропорту «Бориспіль», де американській гість взяв участь у спільній прес-конференції з тодішнім Президентом України Леонідом Кравчуком. Після чого обидва президенти вирушили до Москви на підписання тієї самої угоди про ядерне роззброєння нашої країни, наслідки якої Україна продовжує відчувати на собі.
Фото з архиву Леоніда Кравчука
Нетривала прес-конференція двох президентів ледь не обернулася гучним скандалом. Разом з Клінтоном прилетіли американські журналісти, які досить контрастно виглядали на тлі вітчизняних пост-радянських. Поводили вони себе відповідно – надзвичайно розкуто, і, користуючись чудовою нагодою «доступу до тіла», стали оминати порядок денний прес-конференції та задавати не дуже приємні питання про внутрішню політику США. Представники приймаючої сторони, зокрема і сам Кравчук, почали помітно нервувати, і у якийсь момент український президент скористався павзою та швидко надав слово одному з вітчизняних журналістів (цей момент зафіксовано на фото кореспондента видання «Вечірній Київ» Павла Пащенка). Біл Клінтон у звичній для себе розкутій манері одразу на це відреагував, пожартувавши, що коли вийде на пенсію, обов’язково призначить Кравчука особистим прес-секретарем. Не всі присутні посміялися над жартом, і у викладі вітчизняних медійників це було подано, ніби Клінтон таким чином принизив Кравчука. Американському посольству навіть довелося вибачатися і пояснювати, що перекладач невірно трактував слова президента.
Фото Анатолія Бовта. Із фондів Укрінформу
Під час двох наступних візитів Клінтона до України обійшлося без скандалів: у перший приїзд йому вручили диплом почесного доктора Київського національного університету, і він виступив перед його студентами біля Червоного корпусу. Приїзд 2000 року запам’ятався виступом на Михайлівській площі, а особливо – виголошеною українською словами з Шевченка «Борітеся – поборете» та «Слава Україні!» – теж українською.
Джордж Буш-молодший: обережно, снайпери на Хрещатику
А от приїзд Джорджа Буша-молодшого напередодні 1 квітня 2008 року розпочався зовсім не з першоквітневих жартів: за декілька годин до того, як літак американського президента приземлився у Борисполі, поблизу посольства США демонстранти спалили його опудало. Цими людьми нібито були палкі противники ідеї інтеграції України до НАТО, яку мав намір підтримати та засвідчити своїм візитом Буш. Власне, він і направлявся до Бухаресту, де вже наступного дня розпочинав свою роботу той самий історичний саміт альянсу, на якому Україна теоретично могла б отримати план дій щодо членства у цій організації. А насправді отримала шалений тиск з боку Росії, і зрештою це питання було відкладено у довгий ящик. Як бачимо, і до сьогодні воно не вирішене. А от у перший квітневий день 2008 року на спільній прес-конференції з президентом Віктором Ющенком Джордж Буш багато запевняв у тому, що Україна гідна стати членом НАТО, і це станеться вже от-от найближчим часом. Тут вкотре хочеться згадати вже сумну історичну істину про те, що якби слова багатьох політиків не розходилися із ділом, то не виключено, що і нинішня історія розвивалася б дещо інакше.
Стверджувалося, нібито разом з Бушем до Києва тоді прибула значна кількість снайперів, у зв’язку з чим місцевих жителів, особливо тих, що мешкають у центрі, дуже прохали не виходити на балкони, по можливості не відчиняти вікна і не вести фото та відеозйомку. Офіційна статистика того дня зафіксувала, що для охорони громадського порядку та безпеки під час візиту американського президента було залучено понад 4 тисячі правоохоронців.
Джо Байден: рекордсмен за візитами
Нинішній, 46-й Президент США Джо Байден відвідував Україну найчастіше від усіх – аж шість разів. Але, як кажуть, є нюанс: тоді він ще не був президентом. У 2014, 2015 та 2017 роках він був у нашій країні у якості віцепрезидента США у адміністрації Барака Обами. Він також виступав з промовою у Верховній Раді, закликав не гаяти часу у боротьбі з корупцією і також цитував Шевченка. Одну з своїх промов він закінчив такими словами: «Нехай Господь захищає ваші війська». І нічого актуальнішого сьогодні, здається, бути не може.
Фото: Укрінформ, uk.wikipedia.org, www.radiosvoboda.org
