Інна Тихонова 
15 грудня у світі відзначають День чаю – свято виробників і споживачів «заварки бадьорості», що є в кожній домівці. Цікаві факти про рослинну культуру, знайому людству тисячі років, але досі повну загадок.
Китайське коріння
Ботанічною мовою чайний кущ називається китайською камелією. І весь світ сьогодні черпає енергію по суті з того самого джерела, що і першовідкривач цілющого листа 5 тисяч років тому. Засновником традиції чаювання вважається другий імператор Китаю Шен Нунг: близько 2737 до н. е. древній монарх у пошуках ліків поєднав листя місцевої деревної рослини та гарячу воду. Широко вживаним чай став за часів правління династії Тан. У 400-600 роках н. е. китайці розвинули культивацію чаю як корисного напою, поширивши його згодом по світу. Індокитай і сьогодні утримує лідерство у виробництві та експорті чаю. І хоча в китайській економіці ця стаття доходу нині суттєво обміліла, за Китаєм залишається понад чверть загальносвітового виробництва чаю.
Боротьба за права
До Європи китайський чай потрапив у XVII столітті (до Португалії, Нідерландів та Англії) і зіткнувся із законодавчими перепонами лобістів кави, какао, вина та пива. Чайний імпорт обкладався високими митами і був недосяжним для покупців. Однією зі знаменних подій у чайній історії стало в середині грудня 1773 року так зване «Бостонське чаювання»: впроваджений Великою Британією податок на чай викликав протест у американських колоністів, які на знак незгоди з утиском своїх торгових прав викинули ящики з чаєм у гавані Бостона. Оскільки 15 грудня працівники чайної промисловості домоглися ухвалення світової декларації своїх прав, День чаю сучасні галузеві профспілки вирішили прив’язати до історичної дати.
Британські традиції
Завдяки індійським та цейлонським колоніальним постачанням, в Англії чай став національним напоєм. Зокрема, промисловець Томас Ліптон наситив острів чаєм, який виявився удвічі дешевшим за імпортований, і впровадив свій продукт у повсякденне споживання. А королева Вікторія зробила чаювання придворною традицією, заклавши основи європейського чайного етикету.
Однією з британських традицій з XIX століття залишається five o’clock tea – п’ятигодинне чаювання (щось на кшталт обов’язкового полудня з чайним столом та легкими наїдками). «Файв-о-клок» популяризувала в 1840 році одна із придворних аристократок, яка відчувала потребу в їжі між обідом і вечерею. На прохання герцогині дворецький приносив їй о 5 годині дня у вітальню чай із бутербродами, на які згодом Анна Рассел запрошувала друзів.
Невідомий виробник
Україна може здивувати всіх тим, що за споживанням чаю випереджає навіть його родоначальника: ми на 18-му місці у світі, а Китай – на 19-му. Вітчизняним чайним традиціям вже понад три століття. І ми маємо досвід вирощування власного чаю! Початок цим спробам у першій половині ХХ століття поклав чернігівський селекціонер Іуда Кошман: найпівнічніша на той час чайна плантація біля Сочі – його рук справа.
А в Україні регіоном розвитку чайного виробництва стало на початку 1950-х років Закарпаття. Південні землі області у 1952 році були засаджені грузинським морозостійким сортом чаю, який чудово прижився в нашій країні. Почавши з 50 гектарів, за два роки під чайну культуру українці вже виділили 75 гектарів, а у 1960-х роках збиралися засадити чаєм не менше 1000 гектарів. Закарпатський урожай запам’ятався сучасникам добрим смаком, але не стабільною продуктивністю: на українських плантаціях збирали 1,3 – 6 тонн з гектара. Проблеми з рентабельністю не дозволили розгорнути повноцінне виробництво чаю в Україні, але закарпатські насадження вціліли навіть через півстоліття після завершення чайного експерименту. Через 60 років чайні кущі під Мукачевом все ще зеленіють, вселяючи надію на можливе відновлення промислового виробництва.
Складність культивування
Можливості вирощування чаю обмежені ручним збиранням. Цей промисел підходить лише для регіонів із достатньою кількістю збирачів та низькою оплатою їхньої праці. Неодноразові спроби механізації збирання та сортування листа в СРСР очікуваного ефекту не дали. Наприклад, недоробки в конструкції чаєзбирального агрегату 1958 року допускали в продукції сторонні включення, через які не вдавалося домогтися прийнятної якості. Такий збір був придатний лише для фармацевтичних потреб: зокрема, видобутку кофеїну. Виробництво ж питної сировини передбачає ланцюжок технологічних процесів: від в’ялення та скручування до ферментування, окислення та остаточного сушіння.
Розмаїття видів
За силою окислення та ферментування чай буває чорним, зеленим, червоним та ін. Китай є єдиним виробником білих та жовтих чаїв, а також деяких рідкісних різновидів листка, серед яких пуер і улун. Для цільнолистового чаю практикується безліч способів згортання листа: чаїнки виробляються у формі голок, грудочок, коржів або пелюсток. В елітних сортах чайне листя формується у кульки, які при заварюванні розкриваються ніби бутони. А ламане та різане листя є ознакою ординарного чаю. Ароматизовані сорти виробляються не лише шляхом витримування сухої сировини в контакті з ароматизатором, але і в процесі обприскування живих кущів пахучими речовинами. Вже на етапі вирощування культури ароматичні олії можуть впроваджуватись у частини рослини. А тип механічної обробки ділить чаї на розчинні (екстраговані), пресовані (таблетовані, плиткові, цегляні) та розсипні (або байхові). Чай може бути також порошковим, гранульованим, пов’язаним, пакетованим, у капсулах або стиках.
Таємний склад
Благотворний вплив чаю на наш організм уможливлює складна комбінація складників, не всі з яких, до речі, ідентифіковані наукою. Наразі вчені зафіксували 300 компонентів чайного листа, але біохімічну роль деяких сполук не встановили досі. Для когось може стати несподіванкою, що у чаї є ті ж самі мікроелементи, що й у м’ясі: білки та амінокислоти. У чайному напої є складові, характерні для коньяку: алкалоїди та дубильні речовини. А ще це цілий набір ефірних олій, органічних кислот, вітамінів та біологічних пігментів. У чаї міститься більше вітаміну С, ніж у лимонному соку. Чай має бактерицидні властивості, лікує опіки, виводить токсини та радіоактивні речовини, розширює та очищає судини, оздоровлює серце, знижує холестерин, нормалізує травлення, покращує обмін речовин, стимулює дихальну функцію, підвищує працездатність, зміцнює імунітет – і, можливо, ми ще багато чого про нього не знаємо…
Фото: pexels.com, pixabay.com
