Сергій Гулюк 
Є у світі знамениті мелодії, які внаслідок деяких життєвих обставин викликають один незмінний рефлекс: вони пов’язані з певною подією у нашому житті чи звучали у рекламі, що нав’язливо транслювалася по телебаченню, або ж взагалі виконували функції заставок популярних телевізійних програм.
Так у свідомості людей, які народилися у СРСР, пісня француженки Марі Лафоре «Манчестер та Ліверпуль» незмінно асоціюється з прогнозом погоди, а мелодія «Ra-ta-ta» оркестру під керуванням німецького композитора Джеймса Ласта – з чорною скринею, яку виносили під час найвідомішої у Союзі інтелектуальної телегри «Що? Де? Коли?».
99,9% тих, хто народився до 1991 року (а може, й трохи пізніше), цю мелодію асоціюють з конкретною телевізійною програмою. Її назва – «У світі тварин». Припускаю, що вона була найпозитивнішим явищем з усього того, що демонструвалося у тодішньому телепросторі. І не лише через те, що це був тодішній аналог «Animal Planet» з пізнавальним науково-популярним та завжди «мімімішним» (тварини, птахи та мешканці екзотичних саван) контентом, а у певній мірі – через мелодію у заставці. Вона супроводжувалась не менш чутливою мультиплікацією, де у максимальній гармонії одне з одним та природою у душевному танку кружляли страуси та журавлики, а мавпочки стрибали на ліанах. Пригадаємо, як це було.
Приблизно з моменту свідомого та дорослого сприйняття цього музичного твору у тих, хто цікавився його походженням, закріпилась стійка та незаперечлива думка, що її виконавцем, а відповідно, й автором є французький композитор та аранжувальник Поль Моріа. Той самий, чию музику ми маємо щастя чути у серії стрічок про жандарма Крюшо у виконанні неповторного Луї Де Фюнеса. Десь у глибинах пам’яті зберіглася навіть її назва – чи то «Жайворонок», чи то «Голуб», тому, власне, вона і була використана у заставці телепрограми про тварин, а виконує її оркестр під керуванням того самого Моріа. Це є близьким до правди, але, все ж, не зовсім.
Поль Моріа
Коріння цього відомого музичного твору слід шукати на іншому континенті, а саме – у Латинській Америці. Його автор – аргентинський композитор Аріель Рамірес, який багато років присвятив дослідженню народної музики і традиційних ритмів Південної Америки.
Рамірес також відомий написанням духовної музики, зокрема один з найвідоміших його творів – «Креольська меса», де академічна хорова музика поєднувалася з народною, латиноамериканською. У 1964 році аргентинський композитор написав кантату для хору під назвою «Різдво Господнє» на слова аргентинського письменника Фелікса Луни. Один з уривків має назву «La Peregrinacion» («Паломництво»): це десята частина кантати, і у ній співається про подорож Діви Марії крізь пустелю та народження Ісуса Христа. У іспаномовних країнах це один з головних релігійних творів, і напередодні Різдва він обов’язково звучить у храмах, також його виконують у домівках за святковим столом. Найкраще урочистість та піднесення «Паломництва» передає ось це виконання 1976 року аргентинського чоловічого квартету Los Fronterizos у супроводі поліфонічного хору Буенос-Айреса, де за роялем сам маестро Рамірес.
Найбільш відомим та популярним у своїй країні, а згодом – і у світі, п’єса «Паломництво» стала завдяки неперевершеному виконанню головної аргентинської співачки того часу, яку називали «голосом Латинської Америки» – Мерседес Соси. Володарка потужного та незрівнянного голосу та колоритної зовнішності (серед її предків – індіанці аймара) і лауреатка латиноамериканських «Гремі» свого часу зазнала політичних переслідувань після перевороту у країні у 1976 році, а через три роки її було заарештовано просто на сцені під час виступу. Згодом Мерседес вдалося емігрувати до Європи, пожити там деякий час і повернутися на Батьківщину.
Саме це пронизливе виконання аргентинської співачки потрапило, як кажуть, «у саме серденько» французького шансоньє Жіля Дрьо, який товаришував і працював із поетом-піснярем Пьєром Деланое, який, своєю чергою, писав пісні для Едіт Піаф, Джо Дасена та інших. Жіль, що надихнувся іспаномовним «Паломництвом», попросив друга-поета адаптувати цей твір під майбутній французький шлягер. Той не просто адаптував, а майстерно зробив початок цієї пісні співзвучним оригіналу: слова іспанського тексту починаються з фрази «A la huella», що означає «по слідах, крок за кроком». Деланое назвав цей твір «Alouette» («Жайворонок»), і у ній співається про кохання та літо, які, немов цигарки, розчиняються у . Ось найвідоміше виконання цієї пісні популярним французьким шансоньє:
У 1968 році у аранжуванні та виконанні оркестру Поля Моріа «Жайворонок» став всесвітньо відомим та популярним, і саме у цій версії дістався і радянського слухача. У 1974 році автор та перший ведучий програми «У світі тварин» Олександр Згуріді особисто обрав цю мелодію для заставки програми, тоді ж було створено і відомий анімаційний кліп для неї, і з якоюсь іншою мелодією її важко було б уявити.
Ви запитаєте – а звідки ж взявся голуб, про якого згадувалося на початку статті? Збіг обставин чи ні, але у перші шість років у телепрограмі, яка існувала у ефірі з 1968 року, звучала теж мелодія гранд-оркестру Поля Моріа «Colombe Ivre», що перекладається, як… «П’яний голуб». Ось вона:
Ось так релігійна різдвяна пісня – знакова та важлива у іспаномовному середовищі, що виконувалася церковним хором, спочатку перетворилася на французький шансон про кохання, а потім стала заставкою науково-популярної телепрограми. Наостанок ще одне чутливе виконання цієї композиції від американського хору «Angel City Chorale». Одразу відчувається наближення Різдва (до речі, не забудьте переслухати її напередодні свят), і так хочеться щоб воно пройшло у атмосфері миру та спокою.
