Інна Тихонова 
Таким «титулом» творця найвідомішого образу світового кіно – «волоцюги Чарлі» – наділив уславлений співвітчизник Бернард Шоу. Незворушний безсловесний персонаж в аристократичному фетровому капелюсі-котелку, з джентльменськими манерами і порожніми кишенями став втіленням гідності маленької людини з великою самоповагою. Тримати обличчя навіть у безвихідних ситуаціях життя навчило і самого Чарлі Чапліна – універсального майстра, що зумів повідомити світові дещо важливе.
Чарлі Чаплін, 1918 р.
75-річна кар’єра
В офіційній біографії його називають англійським актором, режисером, сценаристом, композитором, продюсером і монтажером, хоча популярність та професійне визнання уродженець Великобританії набув у США, де працював з 1912 року.
Співпрацювати з кінокомпанією Keystone в Лос-Анджелесі спадковий актор почав у 18-річному віці. У 1914 році Чаплін став режисером і автором сценарію картин з власною участю, 1916-го почав самостійно продюсувати свої фільми, а з 1918-го – писати музику. Його довга творча кар’єра стартувала з першою появою хлопця на сцені британського мюзик-холу у вікторіанську епоху і протривала 75 років, обірвавшись разом із смертю 88-річного артиста.
Сирітська школа
Народився син лондонських естрадних артистів Чарльза Спенсера Чапліна-старшого та Ханни Чаплін 16 квітня 1889 року і вперше вийшов на сцену у п’ять рочків. На заміні хворої матері (вона безповоротно втратила голос) кумедне маля заробило з її номером свої перші монети, котрі з дитячою безпосередністю збирав на лаштунках прямо під час виконання. З перших років життя Чарлі блискуче проявився у батьківській справі, виступаючи перед публікою із власними номерами. Перевчений шульга освоїв скрипку, добре співав, пародіював, танцював і навіть заробляв навчанням хореографії.
Разом із тим, до повноліття він пізнав також ціну праці слуги, друкаря, дроворуба і склодува. Працювати з 9 років Чапліну-молодшому довелося не від гарного життя: після розлучення батька та матері двоє синів (у братів були різні батьки) рятувалися від нужденності в робітничому будинку. А з госпіталізацією матері в клініку для душевнохворих дітям довелося пізнати «сирітську школу», притулок та волоцюжництво. Харчувалися інколи не щодня, розраховуючи лише на безкоштовний харч від благодійників.
Семирічний Чаплін (у центрі, злегка нахилений) у центральній лондонській окружній школі для бідних, 1897 р.
Страшна таємниця
Старший на чотири роки брат Сідні Хілл був народжений спільною матір’ю від єврея на прізвище Хокс, а бабуся Чарлі по батькові походила із циганської родини. Цей факт Чаплін описував в автобіографії як «скелет у шафі» та «страшну таємницю». Мати Чарльза Спенсера Чапліна-старшого померла, коли Чарлі-молодшому не виповнилося й шести рочків. А у 37-річному віці у другому шлюбі помер і батько Чарлі: баритон зловживав алкоголем.
Читати Чарлі Чаплін навчився пізніше, ніж грати на сцені. Перша роль йому дісталася в 1903 році разом із постійною роботою в театрі. На репетиціях постановки «Шерлока Холмса» за творами сера Артура Конан Дойла 14-річний підліток найбільше боявся викриття власної неписьменності. Щоб виконавця ролі посланця Біллі не звільнили за незнання літер, він спритно уникав читання свого тексту перед іншими артистами, завчаючи роль удома за допомоги брата.
Чаплін-підліток у п’єсі «Шерлок Холмс».
На повну котушку
Чим би Чарлі не займався, викладався він всюди без залишку. На межі сил і таланту відпрацьовував зарплату в трупі Фреда Карно (деякі зі скетчів він згодом адаптує для екрану), знімався як кіноактор і писав сценарії. Чарлі Чаплін є автором 24 із 35 фільмів першого свого американського роботодавця – кіностудії Keystone. Крім того, трудоголік встиг зняти в 1915 році дюжину 15-хвилинних короткометражок для чиказької студії Essanay, придумавши найбільш впізнаваний образ німого кіно – безглуздого волоцюгу-коротуна з ротанговою тростиною, у пом’ятому фраку і в неспіврозмірних штиблетах (для комічного ефекту правий черевик 47-го розміру надівався на ліву ногу, а лівий – на праву).
Реклама з американського турне Чапліна з комедійною компанією Фреда Карно, 1913 р.
Рекордна творча продуктивність Чапліна була оцінена Голлівудом «дзвінкою монетою»: контрактом на нечувану за тодішніми мірками суму $670 тисяч. І в програші студія Mutual не залишилася: її витрати на цінне придбання були відпрацьовані випуском щомісячних кінохітів. А 1917 року студія First National Pictures уклала з Чапліном контракт на $1 мільйон, зробивши його найдорожчим на той час актором в історії. У 1922 році новий мільйонер став власником 40-кімнатного будинку в Беверлі-Хіллс – з власними кінотеатром і органом.
Великий німий
За скромного росту 165 см Чаплін зміг затьмарити особистою харизмою найбільш фактурних акторів Голлівуду. Яскравий символ німого кіно розвинув «комедію ляпасів», наділивши кумедного героя ліричним змістом. Цю ідею йому підказала аудиторія. У «Позиковій касі» персонаж Чапліна жестами показував канцелярському службовцю купу дітей, яких йому нема чим годувати, чим розжалобив глядачів. Люди плакали від співчуття цій нещасній людині. Почавши з прийомів пантоміми та буфонади, в 1920-ті роки Чаплін піднімається у творчості до дедалі гостріших соціальних тем.
Бродяга їсть черевик у фільмі «Золота лихоманка», 1925 р.
Переконливість актора у німих сценах досягалася навчанням мови глухих. Мистецтво пантоміми Чаплін засвоював у дружньому спілкуванні з відомим пейзажистом із втраченим слухом. На знак подяки художник Гренвілл Редмонд отримав від Чарлі студію і можливість знятися у фільмах.
Скуштувавши славу в епоху німого кіно, Чаплін зберігав вірність відшліфованій техніці гри ще понад десять років після появи в 1927 році звуку.
Ні – війні!
Перший озвучений фільм Чарлі Чапліна «Великий диктатор» вийшов у 1940 році і став останньою кінороботою з використанням образу волоцюги Чарлі. Студія Paramount Pictures на свій страх і ризик запустила виробництво картини із сатирою на Гітлера (кажуть, той легко впізнав себе в головному герої стрічки). Власне бачення військових подій у Європі Чаплін представив попри офіційний нейтралітет Америки до відкриття другого фронту. Героями картини стали близнюки: тиранічний диктатор Хінкель і простий цирульник Чарлі, що волею долі опинився в ролі брата і виступив із викривальною промовою проти злих намірів фінансистів війни.
«Великий диктатор», 1940 р.
Засудження мілітаризму було послідовною ідеологією Чарлі Чапліна, чия пацифістська комедія «На плече!» та інші подібні роботи висміювали воєнщину ще з часів Першої світової війни. У поле зору ФБР кінодіяч потрапив у 1930-х роках: вперше досьє на нього було заведено після зйомок «Нових часів» – фільму, який змушував сумніватися у гуманності імперіалізму.
«Комуністичний палець»
Чапліна попереджали про ймовірні політичні ускладнення та фінансові збитки, якщо фільм заборонять до показу в США та Англії. Надходили режисерові і погрози зривом показу. Кінотеатри отримали тривожні повідомлення про заплановане розпилення отруйного газу під час прем’єрного показу. Чаплін ці побоювання не ігнорував і забезпечив охорону глядацьких залів під час сеансу. Попри те, що фільм таки пропустили до глядача, уникнути неприємностей авторові не вдалося. Впливове американське видання New York Daily News після виходу картини звинуватило Чарлі Чапліна у тому, що він погрожував з екрану «комуністичним пальцем».
У процесі монтажу наступного фільму «Месьє Верду» (1947) влада навіть розслідувала антиамериканську діяльність Чапліна: серед двох десятків «підозрюваних» він викликався на засідання комісії у Вашингтон. Виклик було скасовано після оголошення Чапліном наміру прибути на слухання у гротескному вбранні волоцюги: це могло перетворити «серйозний» захід на фарс. Проте показ «небезпечної» картини відбувся лише після переробки: цензори вказали на «неприпустимі фрагменти», що вимагали усунення. І навіть це не зупинило організованих пікетів із плакатами про «попутника червоних» та «невдячного чужинця, котрий загостився у терплячій Америці».
«Месьє Верду», 1947 р.
«Неблагонадійний» мільйонер
1947 року за артистом без американського паспорта було встановлено стеження з прослуховуванням телефону. Тривале утримування зірки Голлівуду від громадянства США було схожим на виклик: чи не крилася за ним нелояльність до системи?
Професійні та особисті скандали коштували опальному акторові, сценаристові та режисерові вигнання зі США. Після від’їзду у справах на батьківщину у 1952 році Чарлі Чапліна не пустили назад до країни, де він прожив 40 років. Перед поїздкою на фестиваль до рідного Лондона Чарльз запросив у імміграційної служби зворотну візу. Дорогою до Європи легендарного кінематографіста повідомили про відміну виданого документа: у поверненні до Америки йому було відмовлено. Дозвіл на в’їзд міг обговорюватися після зняття звинувачень політичного та морального спрямування.
Незважаючи на багаторічну дружбу Чапліна з впливовим британським політиком Вінстоном Черчіллем, за домовленістю з ФБР стежили за коміком і британські спецслужби. Про розсекречення таємного досьє агентства контррозвідки MI-5 ліволіберальна британська газета The Guardian повідомила у лютому 2012 року. Зв’язок із комуністичним підпіллям не підтвердився (сам Чаплін його завжди заперечував), про що свідчить справа, передана до Національного архіву Великобританії. Вердикт спецслужб був таким: «Загрози для безпеки країни не становить». Після оприлюднення цих висновків журналісти The Times назвали підозри, що отруїли життя кінодіячеві, «антикомуністичною параноєю».
Goodbye, Америка!
Картина 1952 року «Вогні рампи», в якій Чаплін бачив вершину своєї творчості, стала його останньою американською роботою. Одразу після прем’єри відбулася зміна країни проживання. Та доходи від прокату стрічки в Європі оподатковувалися в США ще три роки: по 1955-й включно. Навіть після виїзду з країни американський податковий департамент вважав Чапліна своїм резидентом, а заперечити ситуацію у суді іноземець не міг.
«Вогні рампи», 1952 р.
З подружньої солідарності відмовилася від американського громадянства й актриса Уна О’Ніл (1925–1991), яка стала останньою дружиною Чапліна у 1943 році: у розпал судової тяганини обранця щодо його невизнаного батьківства. Як підтвердив суд, до дитини іншої молодої актриси Чарлі не мав стосунку. Це була вразлива сторона особистості Чапліна: по роботі його оточували юні красуні, і в розквіті років нормальний і цікавий чоловік мав слабкість до молодих актрис.
Дві перші дружини вийшли за нього заміж у 16 років, третя (майбутня дружина письменника Еріха Марії Ремарка Полетт Годдар) – у 19, четверта – у 18. Молодшу на 36 років Уну О’Нілл 54-річний Чаплін покликав під вінець на все життя. Заради Чапліна Уна, котра так і не знялася в нього жодного разу, відмовилася не лише від власної кінокар’єри, а й від спілкування з рідним батьком – відомим американським драматургом Юджином Гладстоном О’Нілом. Після скандального весілля лауреат Нобелівської та чотирьох Пулітцерівських премій назавжди припинив контакти з дочкою.
Старість – на радість
Після п’яти місяців подорожей Європою новий притулок вигнанець знайшов у райській Швейцарії. Розкішна вілла в садибі Корсьє-сюр-Веве стала місцем безтурботного життя Чарлі з коханою дружиною, трьома синами та п’ятьма доньками. У цьому шлюбі народяться вісім спільних дітей пари (а загалом Чаплін мав одинадцять спадкоємців, а ще одного генетична експертиза визнала нерідним), і остання дитина з’явиться на світ, коли його великому батькові вже виповниться 73 роки.
Чаплін з дружиною Уною та шістьма їхніми дітьми, 1961 р.
У 1972 році Чарлі був представлений до чергового Оскара, а 1975-го удостоївся уваги королеви Єлизавети II: він став лицарем Британської імперії. До самої смерті Різдвяної ночі 1977 року король комедії писав сценарії, насолоджувався сімейним затишком, плодами своєї праці та заслуженою славою.
Невдовзі після похорону могила генія буде потривожена двома іммігрантами-грабіжниками (поляком та болгарином), котрі бажатимуть, як і викрадачі першого Оскару митця, розбагатіти на «трофеї». Не дочекавшись викупу, зловмисники закопали труну у полі біля Женевського озера. Але навіть за таких обставин доля до Чарлі виявилася прихильною: останки швидко знайшлися, злочинців заарештували, тіло надійно сховали від фетишистів під двометровим шаром залізобетону, а генію віддали при повторному похованні 17 травня 1978 року нові почесті.
Фото: en.wikipedia.org
