Ніла Іваненко 
Лицар у сяйних обладунках, озброєний мечем або списом, є культовою фігурою Середньовіччя. Але в ту епоху з’явилася й досконаліша зброя, зокрема, рушниці, що стріляли кулями.
Звідси цікаве запитання: чи міг металевий панцир воїна зупинити кулю? Про це американські експерти розповіли виданню Live Science.
Броня проти куль
Точний час початку та закінчення Середньовіччя є предметом давніх суперечок. Найчастіше науковці вписують цей період у 500-1500 роки нашої ери. Хоча ця епоха традиційно асоціюється з Європою, деякі історики також пов’язують її з Близьким Сходом та Китаєм.
Порох, до речі, був винайдений саме в Китаї близько 1200 років тому. А зброя, в якій використовувався порох, поступово поширилася по всій Євразії.
Тим часом ремісники по всьому світу розробляли різні типи обладунків. Найвідомішим серед них був пластинчастий: він складався зі з’єднаних між собою металевих пластин, що покривали все тіло воїна. Пластинчасті лати поширилися в Європі, починаючи з XIII століття. Згідно з даними нью-йоркського Метрополітен-музею, у XV ст. вони стали домінівною формою захисту. Але зіткнення лицарів з вогнепальною зброєю були нечастими.
«В епоху пізнього Середньовіччя та раннього Нового часу, приблизно з 1380 до 1600 р., між зброярами та майстрами з обладунків спостерігалися свого роду технологічні перегони», – зазначив Роджер Полі, доцент кафедри історії в Університеті Центрального Арканзасу.
У міру розвитку вогнепальної зброї виробники обладунків стали виготовляти міцнішу та складнішу броню. Їхні опоненти своєю чергою винаходили досконалішу зброю. А чи були середньовічні обладунки ефективними проти куль, випущених із вогнепальної зброї?
За словами Роджера Полі, неабияке значення мало те, до якого покоління належали лати та зброя. «Я підозрюю, що більшість пістолетів того періоду не змогли б пробити першокласний комплект обладунків», – сказав експерт.
Вогнепальна зброя середніх віків не могла стріляти так швидко і часто, як сучасна.
Бронежилети, які нині носять солдати, призначені для захисту від вогнепальної зброї. Ці елементи натільної броні уповільнюють та поглинають удар. «Коли куля потрапляє в бронежилет, міцні шаруваті волокна, з яких складається броня, уповільнюють кулю та розподіляють її силу», – розповіли в Національному інституті стандартів і технологій США.
За твердженням експертів, у середні віки обладунки не були такими вже складними. Ймовірно, більшість тих, що зупиняли кулі, були розроблені вже після Середньовіччя.
«Відомо чимало польових обладунків XVI та XVII століть як для піхоти, так і для кавалерії, що могли успішно зупиняти свинцеві кулі зі зброї з чорним порохом», – зауважив Джонатан Таварес, мистецтвознавець з Чиказького інституту мистецтв.
А тим часом китайські виробники захисного спорядження не намагалися наздогнати вогнепальну зброю, що стрімко розвивалася. Пітер Лорж, історик з Університету Вандербільта, зазначив: «Середньовічні китайські обладунки не змінилися у відповідь на вогнепальну зброю». Річ у тім, що обладунки, здатні захистити від куль, коштували дуже дорого. Вони були доступні лише багатіям. А простолюдини, з яких складалися величезні китайські армії, не могли собі дозволити такий дорогий захист.
Фото: pixabay.com
