Світлана Сергеєва 
Собак називають найкращими друзями людини. Проте за ствердженням нейробіологів, ці тварини більш схожі на сурогатних дітей. За словами нейробіолога з Кардіффа Діна Бернетта, чотирилапі домашні улюбленці з їх великими очима та безпорадним характером, можливо, перехопили еволюційний імпульс людей доглядати за немовлятами. На думку експерта, це єдине справжнє пояснення, чому ми тримаємо котів або собак.
Емоційна схильність до домашніх улюбленців наче до немовлят
Пан Бернетт пояснює, що люди налаштовані реагувати на речі, які нагадують їм немовлят. Саме тому коти, собаки та цуценята викликають захоплення та бажання піклуватися про них.
У спілкуванні із журналістами Daily Mail доктор Бернетт пропонує уявити ситуацію імовірного спілкування з інопланетянами про наявність у людей домашніх тварин. На його думку, було б складно пояснити, чому саме ми тримаємо вдома котів або собак.
Бернетт зазначає, що домашні улюбленці не є високорозвиненими хижаками, яких корисно тримати у домі. Наприклад, коти можуть приносити лише випотрошених гризунів, але людям це навряд чи подобається. Також навряд чи можна стверджувати, що самі люди подобаються котам або собакам.
Доктор Бернетт додає, що інопланетянину важко було б зрозуміти, навіщо люди піклуються про домашніх улюбленців. Наприклад, навіщо вони їх годують або дозволяють справляти нужду у домі.
У науковому бестселері під назвою «Емоційне невігластво» невролог розповідає про свого п’ятирічного кота Пікла та стверджує, що коти та собаки мають чимало тих самих рис, що й немовля. Дослідник зазначає, що у людей еволюційно закладені сильні емоції щодо піклування про дітлахів. Саме тому дорослі не залишають дітей після народження.
Пан Бернетт стверджує, що з часом це бажання піклуватися випадково «перекинулося» на домашніх улюбленців. На його думку, цьому сприяло те, що собаки та коти – маленькі, з великими головами та очима, не можуть говорити, часто грайливі, але дуже залежать від нас. Як зазначає науковець, ми емоційно чутливі до цих рис, бо вони є в наявності у немовлят, через що й бажаємо захистити маленьких істот.
Невролог, чий кіт Пікл має окрему групу підписників у Twitter, додає: «Якби людина поводилася як кішка, зневажливо та байдуже, і вчиняла масову бійку, то її, імовірно, арештували б». Проте така поведінка котиків викликає лише милування, бо емоційно вони нагадують немовлят.
Не лише припущення, але й наукові докази
Припущення, що домашні тварини викликають у людей щось на кшталт неправильної батьківської реакції, було підтверджено науковими доказами. Ще у 2014 р. гарвардські дослідники сканували мозок матерів, коли ті дивилися на фотографії своїх дітей та домашніх улюбленців.
Сканування підтвердило, що жінки відчували однакові емоції як до дітей, так і до собак або котів: мозок світився подібним чином в обох випадках.
Докторка Оксфордського університету еволюційна антропологиня Анна Мачін зазначає, що коли науковці дивилися на мозок людей, що проводили час зі своїми песиками, то бачили відбиток любові, бо освітлювалися батьківські області мозку. Але наявність різниці в інтенсивності сигналу мозку, яка свідчить, що люди «ймовірно, першими врятують дитину у вогні», впевнена дослідниця.
Доктор Бернетт, який має двох дітей та однорічного бігля, зазначає, що люди тепер більш схильні мати дітей пізніше або взагалі не мати. Саме тому наявність домашнього улюбленця надає можливість «розширити» родину та виховати когось безпорадного.
Пан Бернетт також додає, що йому не до вподоби визначення «кудлата дитина» щодо наших домашніх улюбленців, але не можна заперечувати, що чимало людей ставляться до своїх котів та собак як до дітлахів. Тепер цю думку підтверджують і наукові дослідження.
Фото: pexels.com, pixabay.com
