Друга шкіра: одяг для ніг

24 жовтня 1939 року у продаж вперше надійшли нейлонові панчохи. Новий матеріал виявився розробкою співробітника американської хімічної компанії DuPont, що випускала вибухові речовини. Винахід тканини з «міцністю сталі і тонкістю павутини» розширив асортимент військової та цивільної продукції і справив ефект бомби у жіночій моді.

Світова сенсація

Історія нейлону розпочалася з патенту на його хімічну формулу від 16 лютого 1937 року. На створення синтетичного поліамідного волокна хімік Воллес Каротерс витратив 12 років. Впровадження у виробництво безпрецедентного матеріалу компанією DuPont викликало 1939 року ажіотажний попит на новий продукт – нейлонові панчохи.

Вперше вони з’явилися на прилавках кількох торгових точок невеликого американського містечка Вілмінгтон, де першого ж дня було розкуплено 4 мільйони пар. За грандіозною новинкою до штату Делавер жінки приїжджали навіть із Нью-Йорка. Покупці вишиковувалися біля магазинів у величезні черги, і за перший рік було реалізовано 64 мільйони пар нової продукції.

Високий попит на нейлонові жіночі панчохи пояснювався дешевизною, міцністю та прозорістю революційних виробів: таких характеристик були позбавлені бавовняні та шовкові попередники. До того ж, нейлон виявився більш еластичним і менш схильним до утворення складок. Але після вступу США у Другу світову війну виробник зупинив випуск затребуваних жінками панчіх, переобладнавши свої заводи під виготовлення парашутів, мотузок і кабелів для літаків.

Відсутність у продажу нейлонових панчіх змушувала жінок малювати на ногах лінії, що імітували панчішні шви. Шов на панчохах, до речі, з певного часу імітували вишивкою й самі виробники. Конструктивним елементом він був лише до появи технології виготовлення трубчастих панчіх: раніше ці вироби в’язалися плоскими, а краї скріплювалися швом. Пізніше ця пікантна деталь почала виконувати декоративну функцію.

Коли виробництво нейлонових панчіх відновилося, DuPont оголосила, що не зможе задовольнити весь попит на них одразу. Дефіцит спровокував в американських магазинах серію заворушень. «Нейлонові бунти» тривали до 1950-х років, поки фірма не наростила виробництво. Налагодивши масовий випуск жіночих нейлонових панчіх, в 1959 році компанія DuPont освоїла технологію виготовлення спандексу – нового еластичного волокна, відомого за назвою торгової марки як лайкра.

Навіщо були придумані панчохи?

Втім, історія цих текстильних виробів виходить за межі найближчого минулого. Щоб відповісти на питання, коли жінки почали носити панчохи, довелося б зазирнути в ті далекі часи, коли предмет переважно жіночого одягу використовували чоловіки. Спочатку панчохи носили воїни – грубі в’язані вироби захищали їх у тривалих переходах від натирання ніг і холоду. Вперше чоловічі панчохи з’явилися в арабів, а вже від них у XIII-XIV століттях такому в’язанню навчилися європейці.

Панчохи імператора Священної Римської імперії

У Середньовіччі подібний вид одягу для ніг існував у тюркських народів: там «прабатьки» панчіх являли собою валяні м’які чоботи, назви яких перекладалися як «портянка», «обмотка» чи «пелюшка». Українська назва «панчоха» походить від німецького слова вundschuh – «в’язаний черевик» або «селянський чобіток» (до нас цей термін потрапив від польського pończocha та словацького pančucha).

Популярність панчіх відбилася в 1348 році на назві Ордена Підв’язки – найстарішого лицарського ордена у Британії. До аристократичної моди при Людовіку XIV увійшли червоні та сині панчохи. Маркіза де Помпадур носила мереживні жіночі панчохи – такі речі могли дозволити собі лише заможні дворяни. А в іспанській моді XVI століття були коштовні тонкі панчохи ручної в’язки. Пару таких чоловічих панчіх якось отримав з Іспанії у подарунок англійський король Генріх VIII.

Перший панчішно-в’язальний верстат сконструював у 1589 році англійський безробітний Лій – окрім імені, про нього відомо лише те, що у такий спосіб він намагався допомогти дружині більше заробити на в’язанні панчіх для продажу. Пізніше були винайдені машинки, на яких панчішні вироби виготовлялися з натурального тонкого шовку для представників знаті.

У Венеціанській Республіці в XV–XVI століттях були так звані Товариства Панчохи – вони складалися з представників культурної еліти. Члени тих об’єднань вирізнялися вишуканими вбраннями та декорованими панчохами, що вказували на приналежність до спільноти. Кольорові чоловічі панчохи зі смугастим і картатим візерунком могли прикрашатися коштовним камінням і різноманітними нашивками.

Предмет дизайнерської творчості

У 1890 році з’явився штучний шовк, і до бавовняних і шовкових панчіх додалися вироби з віскози. Особливим попитом на початку XX століття користувалися кольорові панчохи – тодішня мода наказувала підбирати їх під тон сукні. Крім синіх, зелених, жовтих та червоних виробів, у продажу були панчохи пастельних тонів, зокрема, відтінку «кава з молоком».

Збільшило термін служби панчіх зміцнення миска та п’яти за допомогою фільдекосу (fil d’Ecosse перекладається з французької як «шотландська нитка»). Тонка бавовняна пряжа складалася з туго скручених ниток, що пройшли певну хімічну та термічну обробку. Нове дизайнерське рішення було названо «французькою п’ятою». Ексклюзивна новація виробника Emery-Beers Company була реалізована 1911року в колекції панчіх Onyx.

А через деякий час аналогічну модель із «гаванською п’ятою» продемонстрував інший виробник, який випускав жіночі панчохи під брендом Phoenix. Дизайнерська творчість розквітла після Першої світової війни, коли жінки перестали ховати ноги під довгими сукнями. У міру вкорочування подолу мода все впевненіше перетворювала жіночі ноги на фетиш.

Окрім чорних, білих та коричневих панчіх, повоєнні модниці отримали вироби тілесного кольору та дорогі панчохи з малюнком: з овальним орнаментом, у горошок, клітинку та смужку. У продажу також з’явилися дизайнерські моделі з вишитими вручну квітами, ящірками, зміями чи мишами. Вартість пари дизайнерських панчіх могла досягати 9 доларів.

На радянських панчішно-шкарпеткових фабриках у 1920-ті роки випускалися переважно фільдекосові жіночі панчохи. Носити їх потрібно було з традиційними стрічковими підв’язками або на спеціальному поясі, до якого вони кріпилися шнурками або резинками із застібками. На спеціальних ліфах-майках з бавовни кріпилися дитячі панчохи: до появи колгот у 1950–60-х роках то був звичний предмет гардеробу радянських дітлахів (навіть пам’ятаю їх із власного раннього дитинства).

Панчохи чи колготи?

Приблизно до середини ХХ століття більшість панчіх вироблялося на бавовняних фабриках. Плаский трикотаж зшивався певним чином та формувався пресуванням. На початку 1960-х років бавовняне обладнання поступилося місцем круглим машинам, спроможним виготовляти панчохи без шва. Вони стали в’язати всю панчоху як шланг і посилювати низ укріпленим носом та п’ятою.

Застосування тонких поліамідних ниток і розробка круглопанчішних автоматичних машин малого діаметра здешевили виробництво. У ХХІ столітті панчішні машини в’яжуть 1200–1600 рядів за хвилину, а одна в’язальниця обслуговує від 60 до 80 машин. Готові пари жіночих панчіх за потреби фарбуються і відправляються у продаж або доробляються в колготки.

Саме колготи стали тим новим винаходом, що витіснив із ринку нейлонові панчохи, які правили бал близько трьох десятиліть. Більш зручні в носінні, колготки завоювали популярність на хвилі моди на міні-спідниці в 1960-х роках, а до 1970 року альтернативні вироби вже стали лідерами продажів. Та попри гостру конкуренцію з новим одягом для ніг нейлонові панчохи нікуди не зникли і дотепер займають свою нішу в асортименті – багато в чому завдяки тому, як панчохи діють на чоловіків.

Якщо колготки можуть коригувати недоліки фігури, то жіночі панчохи вигідно підкреслюють спокусливі форми. Чоловіків приваблює різниця кольору між еластичним полотном та шкірою, їм подобається гладкість жіночих ніг у такому одязі. Сучасні жіночі панчохи закріплюються на ногах за допомогою еластичного плетіння по верху виробу, і це зачаровує чоловіків не менше, ніж пояс із підтяжками на акцентованих стегнах.

Не випадково саме таке специфічне вбрання стало об’єктом сексуального фетишизму. Панчохи є традиційною частиною вбрання стриптизерок і танцівниць кабаре. Цей предмет одягу часто залишається єдиним одягом моделей на світлинах із еротичних журналів. А кінорежисери нерідко роблять прологом до інтимних сцен у фільмах кадри з естетичним скочуванням панчохи по нозі акторки. Через таку характеристику жіночі панчохи не завжди бувають доречними, і їх не можна носити з будь-яким одягом, як колготи.

Переваги та недоліки

Пріоритет прозорих панчох над штанами – у швидкій сушці та легкій заміні. Змінну запасну пару завжди можна мати з собою для перевдягання у разі псування виробу. Якщо тонкі панчохи порвуться або звисатимуть, їх можна замінювати окремо, що не є можливим із колготками. І це додає панчохам зручності у використанні та забезпечує їм цінову перевагу.

Панчохи використовуються у спеціальному та захисному одязі – костюмах біологічного чи хімічного захисту тощо. В охороні здоров’я застосовуються компресійні панчохи або гольфи – лікарі призначають такі еластичні вироби при варикозному розширенні вен. За медичними показаннями ці панчохи мають використовуватися тоді, коли відсутня можливість хірургічного лікування. Госпітальні панчохи зменшують набряклість і борються з тяжкістю у нижніх кінцівках.

Принцип захисту вен еластичними панчішними виробами полягає в тому, що при їх носінні створюється тиск, який поступово зменшується від кісточки до попереку. Варикозу компресійний трикотаж не позбавляє, але запобігає розвитку небезпечних ускладнень. Звужуючи просвіт вени, лікувальні панчохи покращують роботу серцевих клапанів, підтримують нормальний кровоток, перешкоджають застою крові в судинах і знижують ризик утворення тромбу.

Компресійні панчохи стягують м’язи ніг з урахуванням їхніх анатомічних особливостей. Носити такі лікувальні вироби можуть і жінки, і чоловіки, а продаються спеціальні панчохи парами або на одну ногу. При односторонньому варикозі можна носити непарну монопанчоху. Протипоказаннями для використання компресійних панчіх є атеросклероз, облітеруючий тромбангіїт та аортоартеріїт – тобто хронічна недостатність артерій нижніх кінцівок.

Крім того, при дії високих температур нейлон виділяє токсичні речовини, тривалий вплив яких може спровокувати рак і ниркову недостатність. Нейлон не пропускає повітря і не поглинає вологу, через що такі панчохи створюють парниковий ефект. У теплі шкіра в нейлоні перегрівається й пітніє, а зволоження призводить до проявів алергії та шкірної інфекції (зокрема, грибкової). Тож такий одяг для ніг не можна носити влітку. Через те, що синтетика подразнює чутливу шкіру й електризується, для повсякденного використання ми обираємо більш комфортні речі, відмовляючись від нейлонових жіночих панчіх на користь натуральних тканин.

Фото: pixabay.com