Інна Тихонова 
Один із найпопулярніших у світі авторів випередив за тиражами видань навіть світового рекордсмена-казкаря Ганса Крістіана Андерсена. Письменник унікальної долі увірвався до традиційної літератури на хвилі цікавого особистого досвіду, сформованого подоланням труднощів і пристрастю до пригод.
Слава … до народження
Видатним письменником Джека Лондона зробили його талант і праця, проте відомість він здобув ще до народження. Про майбутню появу на світ небажаної дитини епатажної пари з Сан-Франциско городяни дізналися з газет. Приватна історія набула розголосу після скандалу зі спробою самогубства його матері. Молодша дочка багатодітного будівельника Пенсільванського каналу Флора Веллман (за походженням – англійка і валлійка, за фахом – викладачка музики) захоплювалася спіритизмом і на цьому ґрунті зійшлася з астрологом із етнічних ірландців Вільямом Чейні. Новина про вагітність співмешканки не викликала у майбутнього батька захоплення, але позбавлятися дитини за його порадою Флора відмовилася.
У розпачі молода жінка зважилася накласти на себе руки і отримала поранення при спробі застрелитися. У пресі зчинився галас: газетярі наввипередки переказували на всі лади історію знедоленої американки, яка постраждала через відомого в місті професора астрології та магії. Зокрема, найстаріше щоденне видання San Francisco Chronicle тоді опублікувало статтю «Покинута дружина». Тож уперше про очікуване народження майбутнього американського письменника, самі того не знаючи, повідомили міські новинарі, і народився новий мешканець Сан-Франциско 12 січня 1876 року вже «відомим».
Новонароджена дитина отримала прізвище свого біологічного батька-кривдника: перше ім’я малюка – Джон Чейні. У біографії Джека Лондона батька названо адвокатом, який був обізнаний у літературі та математиці. Ось чому Вільям Чейні турбувався, щоб «антиреклама» не зганьбила його ім’я. Через небажаний розголос він не визнав свого батьківства, хоча син успадкував батьківські риси навіть у роді занять. Схоже, що інтерес до мандрівок і пригод у Джека Лондона – так само від Чейні-старшого: той любив морські подорожі і зрештою не мав певного місця проживання.
Флора Веллман та Джон Лондон
Важке дитинство
Як би там не було, вийшовши заміж за нового обранця, мати змінила синові прізвище на те, що його знає світ: вже за вісім місяців Джон Чейні став Джоном Гріффітом Лондоном. Усиновив хлопчика фермер і ветеран Громадянської війни у США Джон Лондон-старший, який до цього втратив власного сина та дружину. У нову родину вдівець прийшов із двома доньками, одна з яких – старша Еліза – згодом стане Джекові найкращим другом та ангелом-охоронцем. З вітчимом у Джона-молодшого теж склалися теплі стосунки, а більше за матір він був прив’язаний до своєї чорношкірої годувальниці Дженні Прінстер.
Дитинство Джека Лондона припало на важкий час економічної кризи, яка почалася в «країні великих можливостей» у 1873 році. У цей депресивний період роботу втратили сотні тисяч американців. Не склалися фермерські справи й у вітчима Джека. Сім’я переїхала в Окленд, де хлопчик закінчив початкову школу і взнав дорогу до бібліотеки: він був найвірнішим відвідувачем читального залу і «ковтав» книжки одну за одною. Поки мати носилася з авантюрними ідеями швидкого збагачення, працьовитий школяр підробляв продажем газет, розстановкою кеглів у кегельбані та прибиранням пивних павільйонів у місцевому парку.
9-річний Джек Лондон
Через безгрошів’я Джекові довелося закінчити навчання у 14 років. Надалі платити за уроки не було чим, адже очільник родини потрапив під потяг і став безногим калікою. З того часу клопіт за утримання рідні важким тягарем ліг на підлітка, який мав багато працювати, а брак знань – заповнювати подальшою самоосвітою. Працюючи по 12 годин на добу на консервній фабриці, 14-річний Джек мріяв про те, щоб вирватися з цього пекла у світ творчості та цікавих пригод.
Капітан Джек
В надії покінчити з бідністю в 15 років Джек залишив «рабські галери», щоб не перетворитися, за його словами, на «робочу худобу». Він узяв у позику у няні триста доларів, щоб купити стареньку шхуну Razzle-Dazzle, на якій збирався розбагатіти. Зібравши з друзями «піратську команду», «капітан Джек» вирушив у своє перше плавання – освоювати «устричні території». «Завойований» видобуток вигідно продавався в ресторани, і невдовзі Джек відчув смак грошей. Тоді в його житті з’явився алкоголь, з яким Лондон щільно потоваришує до кінця життя, свідомо відмовившись від згубної пристрасті лише наприкінці відведеного долею шляху.
На чолі браконьєрської «устричної флотилії» відважний підліток остаточно подорослішав і навіть здобув авторитет у професійних моряків. Почавши з фактичної крадіжки молюсків у приватній бухті Сан-Франциско, де малолітні «морські вовки» промишляли на свій страх і ризик, згодом шанувальник морських пригод сам став ловити браконьєрів на службі в «рибальському патрулі». А в 1893 році Джек Лондон вирушив ловити морських котиків до берегів Японії, і це буде не остання його пригода, що стане темою для літературної творчості.
Джек Лондон на шхуні
За великим рахунком, у літературу майбутній письменник прийшов ще в школі, де його звільнили від нелюбимого хорового співу з умовою, що він присвятить вільний час щоденному написанню «тисячі слів». Бажання писати допомогло юнакові екстерном скласти іспити на атестат зрілості та вступити до університету, де він провчиться лише перший рік. Змінивши до 23 років безліч занять, Джек Лондон знайшов своє покликання в літературі, і письменником його зробив багатий життєвий досвід.
З приголомшливих книг Лондона читачі дізнаються і про його матроські будні на промисловій шхуні «Софі Сазерленд», і про непосильний робочий графік на джутовій фабриці, і про арештантський досвід учасника походу безробітних на Вашингтон (переконаного соціаліста влада ув’язнювала під час тієї акції протесту). Розповість письменник і про свої пригоди на золотих копальнях. «Золота лихоманка» не нагородить старателя грошима, проте збагатить унікальними сюжетами. Аляска стане його літературним Клондайком, де молодий автор знайде скарби, дорожчі за золото: суворі природні умови «Білої безмовності» оголять цінність дружби та любові, що допомагали виживати у важких випробуваннях.
Розворушив нудьгу
Свій перший літературний гонорар у 25 доларів Джек Лондон отримав у 1893 році за нарис «Тайфун біля берегів Японії»: він переміг у конкурсі каліфорнійської газети, залишивши позаду авторів із двох університетів. Це зміцнило дебютанта на думці, що він – на вірному шляху. Робота над словом виявиться саме тією нішею, де знадобляться його незалежність, вільнодумство та відданість справі.
Творчість принесе автору біографічного роману «Мартін Іден» і задоволення від успіху, і розчарування досягненням мети. Як і його трагічний герой, що запитує, чому люди не звертали уваги на його талант раніше, коли він написав свої найбільш вартісні твори, Джек Лондон розворушив «сентиментальну нудьгу» в американській літературі з перших же видань. Один за одним з 1900 року виходили його збірки оповідань «Син вовка» та «Бог його батьків», романи «Дочка снігів» та «Поклик предків», пригодницькі й анімалістичні повісті, серед яких – популярні твори «Морський вовк» та «Біле Ікло».
На початку 1900 року Джек Лондон одружився з нареченою свого загиблого університетського друга Бессі Маддерн, яка народила йому дочок Джоан і Бесс. Але через три роки письменник пішов із сім’ї, закохавшись в іншу жінку. На Шармейн Кіттрідж військовий кореспондент, що висвітлював події російсько-японської війни, одружився 1905 року.
Джек Лондон з дружиною
А двома роками пізніше письменник вирушив у навколосвітню подорож на судні «Снарк», побудованому за його власними кресленнями. Подорожувати морями й океанами Джек Лондон планував сім років, але через прогресуючу хворобу був змушений за два роки зійти на берег.
«Смерть – це спокій»
Тепер він міг сконцентруватися на творчості, яка зробила його заможною людиною: гонорар письменника з унікальним стилем та оригінальною проблематикою у ті часи вже складав до 50 тисяч доларів за книгу. Протягом сімнадцяти років автор випускав по дві-три нові книжки на рік. Він працював по 17-20 годин, мобілізуючи себе відомим власним висловом: «Не варто чекати натхнення, за ним треба ганятися з кийком».
Окремо у творчості Джека Лондона стоїть роман-утопія «Залізна п’ята» (про становлення олігархічної диктатури в США) – наслідок захоплення ідеями Карла Маркса та Фрідріха Енгельса. У соціалістичну партію борець за соціальну справедливість вступив ще 1901 року. Його цікавість до праць Герберта Спенсера і Фрідріха Ніцше далася взнаки у насиченому філософськими, літературними та політичними дискусіями романі-маніфесті 1909 року «Мартін Іден» – найзначнішому творі Джека Лондона.
Джек Лондон за роботою. 1914 рік
Автобіографічний образ відомого письменника Мартіна Ідена Джек Лондон створив на власному прикладі. Розповідаючи про простого матроса, що зумів домогтися літературного визнання своїм уродженим талантом, автор склав гімн творчим можливостям пересічної людини. На жаль, схожим із героєм виявилося і трагічне завершення життя Джека Лондона. Проєкція на фінальний вчинок Мартіна Ідена дає підстави скептикам говорити про ймовірне самогубство письменника. Розмірковував він про добровільне зведення рахунків із життям і в автобіографічній повісті «Джон Ячмінне Зерно»: «Смерть – це кінець, спокій. Чому ж тоді людині не хочеться вмирати?».
Могила письменника у Державному парку Джека Лондона , Глен-Еллен, Каліфорнія
Приймаючи морфій з метою зменшення болю при уремії (з алкоголем він на той час вже покінчив), у ніч проти 22 листопада 1916 року письменник перевищив дозу. Джека Лондона знайшли мертвим у його каліфорнійському маєтку у Глен-Еллен. Авторові 40 книжок було 40 років.
Фото: wikipedia.org
