Інна Тихонова 
Творця роману-антиутопії «1984» (написаної 1948 року) та сатиричної повісті «Колгосп тварин» (1945 р.) газета The Times поставила на друге місце у переліку «50 найбільших британських письменників з 1945 року», відзначивши його значний вплив на сучасну політичну культуру. Гуманіст Джордж Орвелл був прихильником демократичного соціалізму, відкидав сталінізм, критикував імперіалізм, засуджував фашизм і викривав мілітаризм. Це він запровадив поняття «холодна війна», «поліція думок», «подвійні стандарти» («двомислення»), «новомов» і «Великий Брат». Дослідивши природу авторитаризму, тоталітаризму та націоналізму, публіцист і журналіст, репортер і радіоведучий, письменник і політик залишив для впізнання прикмети зла, в який би одяг воно не вбиралося.
«Жити по-джентльменськи»
Ерік Артур Блер народився 25 червня 1903 року в тодішній частині Британської імперії – Індії. За спогадами письменника, його родина «прагнула жити по-джентльменськи на чотириста фунтів річних». Батько Річард Блер належав до збіднілого шотландського аристократичного роду і служив у британській колоніальній адміністрації (департамент був пов’язаний із виробництвом опія). Мати хлопчика Іда Блер була дочкою французького комерсанта і народилася в Бірмі, де її сім’я займалася суднобудуванням та торгівлею тканинами.
На момент народження Ерік мав сестру Марджорі (вона була старшою за брата на п’ять років), а згодом з тією ж п’ятирічною різницею з’явилася на світ і молодша сестра Авріл. У бенгальському селі Мотіхарі на кордоні Індії з Непалом новонароджений малюк провів перший рік свого життя, а потім переїхав з матір’ю та сестрою до Англії.
Великих зусиль вартувало батькам влаштувати 8-річного сина на навчання за державний кошт до елітарної початкової школи Святого Кипріяна в Істборні, де він мав провести п’ять років у відриві від дому та сім’ї. Перебування в закритому навчальному закладі у графстві Суссекс залишило у пам’яті Еріка важкі спогади. У приватному навчальному закладі хлопчик страждав через розлуку з батьками, моральне насильство, практику принижень і фізичні покарання. Письменник ділився наприкінці свого недовгого життя з дружиною Сонею, що саме у тій школі починав накопичуватися у його свідомості матеріал для майбутнього роману «1984». Джордж Орвелл, за свідченням друга Тоско Файвела, переніс деталі свого шкільного минулого в описане ним страшне майбутнє.
Ерік Артур Блер (Джордж Орвелл) у юності
Неабиякі здібності до навчання дозволили 14-річному підлітку отримати у 1917 році іменну стипендію для продовження освіти у привілейованому Ітонському коледжі. Там Ерік навчався до 1921 року, і більше за інші предмети учня вабила література, адже стати письменником Блер вирішив уже у 6-річному віці (про це Джордж Орвелл повідомить в автобіографічному есе «Чому я пишу»). Дитячу мрію зміцнило знайомство з творами Джонатана Свіфта та Джека Лондона. Символічною була і поява у житті учня викладача французької мови Олдоса Гакслі – відомого письменника-фантаста, майбутнього автора роману-антиутопії «Про чудовий новий світ».
Колоніальний гріх
За батьківським прикладом випускник Ітона перебрався до східних колоній, де був прийнятий на службу в імперську поліцію. Поживши деякий час в Індії та Бірмі, Блер пішов у 1927 році з поліції, намагався щось продавати, полював і керував рибальським човном. Повернувшись до Європи, жив у бідних кварталах Лондона та Парижа (навіть як безхатченко), перебивався випадковими заробітками і випробував свої сили у художній прозі та публіцистиці.
Фото Блера у бірманському паспорті
Набравшись життєвих вражень для літературної творчості, 30-річний Блер напише вірші з одкровенням: «Я – чужий в своєму часі». Як випливало з його подальших спогадів, він «навмисне намагався опинитися у стані невдахи чи жертви, ставлячи себе на місце тих, кого сам колись свідомо чи мимоволі образив». За словами Блера, йому не спадала думка про власний добробут, коли він «спокутував колоніальний гріх».
На виданій 1933 року збірці автобіографічних нарисів «У злиднях Парижа та Лондона» («Фунти лиха в Парижі та Лондоні») вперше з’явилося літературне ім’я Джордж Орвелл, яким Ерік Артур Блер нівелював власне аристократичне походження, підкреслюючи свою спільність із простим людом. Для псевдоніма автор узяв назву улюбленої річки Орвелл та ім’я покровителя Англії – святого Джорджа. Надалі цей підпис з’являтиметься щороку на кожному новому виданні письменника. У 1934 і 1935 роках побачили світ книги Джорджа Орвелла «Бірманські будні» (про службу автора в колоніях Британської імперії) та «Дочка священика». А 1937 року вийшла повість «Дорога на Віґан-Пірс» – за матеріалами проведеного письменником роком раніше соціологічного дослідження умов життя робітничого класу в індустріальних районах на півночі Англії.
Джордж Орвелл особисто відвідував шахтарів Йоркшира та Ланкашира за завданням соціалістичного видавничого клубу. Проте, зараховуючи себе до соціалістів, автор багатьох робіт із питань політики, літератури чи мистецтва примудрився невдовзі посваритися майже з усіма ідеологічними однодумцями. Конфлікт із британськими соціалістами спричинило неприйняття письменником сталінізму як концепції тоталітаризму. Подальший особистий негативний партійний досвід сформував в інтелектуала недовіру до політиків через міжфракційні чвари і боротьбу за владу. Перебуваючи в лавах прихильників британської соціалістичної незалежної лейбористської партії, у 1930-х роках Джордж Орвелл опинився під прапорами лівої іспанської марксистської партії антисталінського штибу.
З ризиком для життя
Вирушити наприкінці 1936 року в охоплену громадянською війною Іспанію журналіста Орвелла покликала передусім робота: він мав висвітлювати події у воюючій країні як кореспондент Бі-Бі-Сі та репортер найстарішої лондонської недільної газети The Observer. Захищати республіку від франкістів взялися тоді представники різних політичних кіл.
Там зійшлися шляхи угорського письменника-комуніста Мате Залки, американського письменника та військового кореспондента Ернеста Гемінгвея, французького письменника і політичного діяча Андре Мальро. Скористався власною присутністю в епіцентрі бурхливих подій і британський письменник-соціаліст Джордж Орвелл. Журналістові довелося кілька місяців воювати на чужому фронті у складі ополчення іспанської Робітничої партії марксистської єдності (відомої за абревіатурою POUM: Partido Obrero de Unificación Marxista).
На той час письменник не знав, що для Сталіна в Іспанії велися дві війни: очевидна проти фашизму, і таємна проти троцькізму. Боротьба за одноосібний вплив на міжнародний комуністичний рух породила фальш та брехню у міжфракційних розбірках із несправедливими звинуваченнями чесних і хоробрих бійців. Жертвами негласних розправ агентів НКВС із політичними противниками могли стати і Джордж Орвелл із дружиною Ейлін О’Шонессі. Побравшись у 1936 році, молодята вирушили за півроку до Іспанії: і не у весільну подорож, а допомагати республіканцям. Поки дружина була секретаркою керівника Незалежної робочої партії у Барселоні, чоловік опинився на Арагонському фронті.
Джордж Орвелл із дружиною Ейлін О’Шонессі
У 1937 році, коли POUM зазнала репресій, Орвелл потрапив у політичне протистояння, що мало не вартувало йому життя. У травні, через півроку боїв, Джордж отримав поранення в горло: куля франкістського снайпера на лічені міліметри розминулася з артерією. Протягом року письменник не міг розмовляти, бо втратив голос – і це було найкращим, що з ним тоді могло статися. Під загрозою звинувачення у шпигунстві подружжя ледве встигло забратися з Іспанії: вирок їм було винесено заочно. Повернувшись до Великої Британії лівим противником сталінізму, письменник вступив до Незалежної робочої партії і поринув в аналіз причин політичних процесів. 1938 року вийшла книга Джорджа Орвелла «Данина Каталонії» – перший лівий протест проти сталінізму на тлі розповіді очевидця про громадянську війну в Іспанії.
«Колгосп тварин»
«Зрештою на нас чекає режим, коли опозиційні партії та газети будуть заборонені, а всіх дисидентів закриють у в’язницях, – передбачав події британський інтелектуал. – І коли фашистський режим встановлять ліберали або комуністи, називатиметься він інакше». Але навіть «протверезний» іспанський досвід не переформатував письменника як непримиренного критика недоліків капіталізму: Орвелл залишився прихильником демократичного соціалізму і противником профашистських консервативних політиків, які, на переконання письменника, принесли іспанську демократію в жертву Франко, Гітлеру та Муссоліні. Відокремлюючи зерна від полови, письменник не ставив знак рівності між диктаторською владою і гуманістичними ідеалами, що можуть бути досягнутими, на його думку, нетоталітарними методами.
Під час Другої світової війни Джордж Орвелл протистояв нацистській пропаганді біля мікрофону радіостудії Бі-Бі-Сі. Паралельно з редакторською роботою в Британській радіомовній корпорації він очолював літературний відділ у газеті та працював репортером у Європі. Розпуск Сталіним у 1943 році Комінтерну на знак відмови від ідеї світової революції мав продемонструвати лояльність до союзників щодо антигітлерівської коаліції, але Орвеллу цей крок не завадив написати памфлет із антисталінським (за словами самого автора) сюжетом. Героя сатиричної повісті «Колгосп тварин» письменник зобразив із люлькою в зубах, і видавці легко впізнали в образі хижого кабана Наполеона «вождя всіх народів». Через цю прозору асоціацію впродовж року ніхто не наважувався взяти твір Animal Farm до друку. Робота над текстом була завершена в лютому 1944 року, а опублікувати книгу вдалося лише у 1945 році.
«Колгосп тварин» у коміксах
Сам Орвелл пояснював таку обережність видавців тим, що в тодішніх умовах критика сталінізму прирівнювалася до випаду проти СРСР, що могло мати небажану реакцію у світі. Громадянська свідомість європейців не надавала великого значення внутрішній політиці країни, що прийняла на себе головний удар у боротьбі з фашизмом, перед загрозою власного поневолення. А в травні 1945 року було опубліковано «Нотатки про націоналізм» Джорджа Орвелла, де автор критикував «звичку класифікувати людських істот, як комах» і робив висновок про здатність націоналіста на будь-яке безчинство під маскою служіння «чомусь більшому, ніж є він сам».
Ексклюзив для українців
У 1947 році американськими військовими із західної окупаційної зони Німеччини було затримано незвичайний вантаж: тисячі екземплярів книги Джорджа Орвелла «Колгосп тварин»… українською мовою. Це виявився перший іноземний переклад нового англомовного видання, і він був саме українським. Так сталося тому, що призначалася книга нашим біженцям із таборів переміщених осіб (їх там було понад сто тисяч осіб). Представники радянських репатріаційних комісій частково конфіскували той тираж, визнавши видання пропагандою. Але окремі книжки в українському перекладі вціліли, і до цього справжнього книговидавничого скарбу мав причетність сам британський письменник.
Обкладинка першого видання «Колгоспу тварин» українською мовою, 1947 р.
Джордж Орвелл навіть узяв участь у проєкті фінансово, надавши на друк книги в українському видавництві «Прометей» у Німеччині власні кошти. Цікавими фактами у літературній діяльності Джорджа Орвелла стало ексклюзивне звернення до українських читачів та написання ним спеціально для українців своєї короткої біографії. Джордж Орвелл підготував для перекладного видання унікальний авторський вступ: «Мені надійшло прохання написати передмову до перекладу «Колгоспу тварин» українською мовою. Я розумію, що нічого не знаю про своїх читачів, і вони теж, мабуть, дізнаються про мене вперше. Напевно, потрібно розповісти про ідею та зміст книги. Але для початку хочу повідомити дещо про себе та події, що сформували мій світогляд».
То був рідкісний випадок, коли письменник згадував дитинство і пояснював людям, як набувалися його політичні погляди. Українці за кордоном мали нагоду дізнатися про це першими. На пострадянському просторі Джорджа Орвелла почали друкувати після Перебудови. Притча про переродження революційних принципів і політичних програм «Колгосп тварин» і її ідейне продовження-алегорія «1984» про тоталітарний ієрархічний лад, заснований на витонченому поневоленні, суцільному страху, ненависті та доносах, виявилися книгами поза часом. Нещодавно британська газета The Guardian поставила на своєму сайті питання читачам, чи мав Джордж Орвелл рацію у своїх прогнозах майбутнього, коли писав про загрозу тоталітаризму, постійне стеження за людьми та деформацію мови. Майже 90% отриманих відповідей виявилися ствердними.
Кадр з екранізації роману Джорджа Орвелла «1984» (1956 р.)
Місію завершено
1944 року Джордж Орвелл з дружиною Ейлін усиновили місячного малюка, якого назвали на честь батька письменника – Річардом. На жаль, їм не судилося стати батьками. У березні 1945 року Орвелл поїхав у відрядження до Парижа, а дружина перенесла операцію і раптово померла від супровідної інфекції. Прийомного сина взяла на виховання молодша сестра письменника Авріл (старша Марджорі померла в 1946 році, а слідом за сестрою пішов і 46-річний Орвелл).
Незадовго до смерті хворий на сухоти письменник (діагноз йому було поставлено в 1938 році) оселився на шотландському узбережжі пустельного острова Джура, де в усамітненні завершив роман-антиутопію «1984». Джордж Орвелл працював над своїм найкращим твором по 14 годин на день, не перериваючись на відпочинок, навіть попри напади кровохаркання та лихоманку. Закінчив він роботу в 1948 році (очевидно, дзеркально перевернута дата і стала назвою книги про модель тоталітарного суспільства майбутнього, що впевнено реалізується у сьогоденні).
Прийомний син Орвелла Річард у 2018 році декламує твір свого батька на його могилі
На момент видання твору 1949 року автор перебував під наглядом лікарів у Лондонському шпиталі і в період короткострокової ремісії повінчався зі своєю другою дружиною – редакторкою Сонею Браунелл, яка пережила чоловіка на 30 років і успадкувала його літературний архів. Не стало письменника 21 січня 1950 року: він помер вночі від легеневої кровотечі. За заповітом письменник був похований у Беркширі. Його могила на території сільської церкви позначена ім’ям Ерік Артур Блер і не містить жодної згадки про Джорджа Орвелла – людину, яка пізнала суть речей.
Фото: wikipedia.org
