Інна Тихонова 
Якби карикатуристу, що зневажав пейзажистів, у юності сказали, що третину свого життя він присвятить зображенню латаття в домашньому ставку, митець би розсміявся. Але на творчому шляху художника від ненависті до захоплення буває лише крок.
Прибуткова розвага
Один із засновників імпресіонізму–корінний парижанин. Оскар Клод Моне народився в сім’ї столичного бакалійника 14 листопада 1840 року. Коли синові виповнилося 5 років, батько перевіз сім’ю до нормандського Гавра. Надалі він бачив сина продовжувачем сімейної справи, але в долі були на Оскара Клода свої плани. У юності Моне більше вештався по окрузі, ніж навчався, тікаючи від нудних уроків на річку та у скелі. Самотні прогулянки мальовничими околицями доставляли хлопчині естетичну насолоду, а в похмурій шкільній обстановці він розважав себе розмальовуванням зошитів. На кольорових обкладинках не було вільного місця від «нешанобливих» портретів педагогів: у карикатурному зображенні вчителів Моне довів свою майстерність до досконалості. З 15 років Клод вже отримував замовлення та заробляв по 20 франків за портрет: здібності карикатуриста оцінила вся школа, а незабаром і місто. Без проблем школяр зібрав власними заробітками 2000 франків.
Клод Моне з родиною, 1880 р.
Доленосна зустріч
Виставляючи свої карикатури на продаж у місцевій художній крамниці, Моне відчував гордість за власне мистецтво і виявляв зневагу до «банальних» робіт сусідів з вітрини. Юний художник зневажав пейзажистів і навіть не хотів знайомитися з людиною, чиї полотна бачив поряд зі своїми неперевершеними «шедеврами». Але одного разу «огидний» колега зайшов до крамниці в присутності карикатуриста Моне, і власник не міг їх не представити один одному. Новий знайомий виявився цікавим художником Еженом Буденом. Власник м’якого голосу висловив своє захоплення карикатурами Моне та порадив розвиватися у творчості – вчитися бачити красу природи та писати пейзажі. Після нетривалого опору Моне погодився скласти пейзажисту компанію на етюдах. Зрештою його очі розплющилися, згадував імпресіоніст, і він став тим, ким став.
«Вид на Руель», Гавр 1858 р., один з ранніх пейзажів Моне
Дякуючи тітці
З рекомендаціями від Будена та його друзів-художників Моне вирушив до Парижа вчитися у майстрів. Але в Школу образотворчих мистецтв вступати не поспішав, і батько відмовився від його утримання. Врятувала тітка, яка сама малювала і ділилася з молодим обдаруванням своєю майстернею у Гаврі. Тепер вона надсилала улюбленому племінникові гроші на дороге життя у світовій столиці і навіть відкупила його від подальшого проходження військової служби після лікування черевного тифу, яким призовник захворів в Алжирі. В 1861 році Моне вступив на факультет мистецтв університету в Гаврі, проте і там довго не протримався. Залишивши альма-матер через творчі розбіжності з викладачами, Клод став відвідувати студію живопису Шарля Глейра, де знайшов однодумців: Огюста Ренуара, Фредеріка Базиля та Альфреда Сіслея. Однолітки зі схожими поглядами на мистецтво згодом заснували новий творчий напрямок у живопису – імпресіонізм.
Impression чи враження
Франко-прусська війна змусила художника поневірятися Європою. У Лондоні його роботи не були допущені на виставку Королівської академії, а в Нідерландах, де Моне збирався кинути якір і написав 25 полотен, поліція звинуватила митця у революційній діяльності. Після повернення до рідної Франції в 1872 році живописець створив той самий свій пейзаж, який дав назву новаторській течії: Impression, soleil levant («Враження, схід сонця»).
«Враження, схід сонця» (Impression, soleil levant) , 1872. Музей Marmottan Monet, Париж
Роботу, що визначила новий художній напрямок, продемонстрували глядачам на першому імпресіоністському вернісажі 1874 року. Але критики новацію не оцінили і відгукнулися про побачене в тому сенсі, що на виставці було лише «враження». Знадобилося 6 років, аби новий стиль знайшов відгук у галеристів. У 1880 році Клод Моне отримав пропозицію від Дюрана Рюеля продавати його картини на постійних засадах, і фінансові справи живописця швидко пішли вгору.
Головна тема
1883 року імпресіоніст купив знаменитий будинок у Живерні (Північна Нормандія, 80 км від Парижа), де прожив чверть століття. На території садиби господар облаштував ставок у японських традиціях, копію якого японці зробили для туристів і в себе.
Так зараз виглядає сад, створений Клодом Моне
Художник сам розробляв дизайн саду та реалізовував його на ділянці. Там з’явився декоративний місток, а поверхню ставка прикрасили власноруч підібрані водяні лілії та латаття – ті самі, що їх Моне малював протягом останніх 26-30 років життя.
Водяні лілії на картинах художника різних років
Квіти на водній гладі стали єдиною темою його творчих звершень пізнього періоду. Один і той самий краєвид художник переносив на полотно у різних варіаціях 250 разів! Перша серія полотен із зображенням ставка і латаття була написана в 1898-1908 роках. Другу серію з 25 картин художник створив 1900 року, третю – у 1903-1908 роках.
Зала з ліліями в Musée de l’Orangerie
У 1920-х роках музей «Оранжері» поповнився двома овальними залами (у формі ставка), побудованими за казенні кошти для постійної експозиції восьми великих полотен Моне з лататтям (їх імпресіоніст писав наприкінці життя спеціально для цих залів).
Моне у своїй майстерні, 1920 р.
Особливий погляд
До речі, мало хто знає про особливості відчуття кольору французьким художником. Свої водяні лілії він бачив, наприклад, не білими, як звичайні люди, а блакитними: після двох офтальмологічних операцій у 1912 році по заміні кришталика Клод Моне, який страждав на катаракту, став бачити світ в ультрафіолетовому спектрі, тому в його картинах така незвичайна передача кольору. Імпресіоніст насправді мав особливий погляд на світ. Це стосувалося і схильності до «тиражування» – створення серій полотен на одну тему. У творчості художника ця тенденція зародилася 1877 року: першою серією з 12 полотен став «Вокзал Сен-Лазар». Далі були (крім латаття) серії «Долина Мрій» (10 полотен), «Стоги» (22 панно), «Тополі» (11 картин), «Руанський собор» (35 робіт), «Лондон» (98 міських пейзажів олією та 26 пастельних малюнків), «Венеція» (28 картин).
Художник у своєму саду
Наслідувачів не лишилося
Останню свою роботу Клод Моне створив у 84 роки – за два роки до смерті. Помер художник від раку легенів 5 грудня 1926 року і був похований на церковному цвинтарі у Живерні. У сімейній могилі поруч із чоловіком упокоїлася друга дружина Аліса Ошеде, з якою Моне прожив 18 років (заміж за Клода вона вийшла у 48 років, а до цього допомагала живописцю по господарству та доглядала його дітей від першого шлюбу). Там же поховані сини та невістки художника. Успадковані картини батька Мішель Моне (син від шлюбу з першою дружиною Каміллою Донсьє) незадовго до загибелі в автокатастрофі (за кілька тижнів до 88-річчя) передав у 1966 році до музею Marmottan Monet. Вартість такого дару важко собі уявити: це найбільша колекція робіт славетного художника у світі. Одна з картин «Водяні лілії» продалася у 2015 році з аукціону Sotheby’s за $54 мільйони.
Фото: en.wikipedia.org
