Ніла Іваненко 
Команда іспанських дослідників датувала кістку найдревнішого прирученого пса. Виявляється, люди дружать зі свійськими собаками вже понад 17 тисяч років. Відкриття свідчить про те, що собаки живуть поруч з людьми набагато довше, ніж учені вважали раніше.
Суперечки науковців про те, коли насправді люди приручили собак, не вщухають упродовж десятиліть. Плечова кістка тварини із сімейства псових (волкоподібного собаки), яку виявили в іспанській печері Ерралла ще 1985 року, пролила світло на час одомашнювання наших чотирилапих друзів.
Кістка дочекалася вердикту вчених
Тож коли і як собаки відокремилися від своїх предків-вовків і стали свійськими? За допомогою древньої тріснутої кістки з іспанської печери науковці отримали нову відповідь на запитання.
Команда дослідників з Університету Країни Басків встановила, коли розпочалися наші взаємини із собаками-компаньонами. Завдяки новітнім методам наукового аналізу вчені зробили відкриття, що було неможливе 37 років тому. Тепер стало відомо, що плечовій кістці собаки з печери Ерралла – від 17 410 до 17 096 років.
Дослідники стверджують, що йдеться саме не про вовка, а про пса Canis Familiaris (собака свійський). А древня плечова кістка є найстарішою собачою кісткою з тих, які коли-небудь потрапляли до рук науковців.
Щоб про це дізнатися, команда під керівництвом генетика та антрополога Монтсеррата Хервелли використала передусім радіовуглецеве датування. Метод дозволив уточнити, коли саме ця тварина жила на Землі. А генетичний і морфологічний аналізи допомогли вченим встановити вид.
Представник Canis Familiaris, якому належала кістка, мав спільне мітохондріальне походження з іншими собаками Мадленського періоду верхнього палеоліту (17 000–9000 років тому), рештки яких знайшли в інших регіонах Західної Європи. Зокрема, кісткам з Жиронди (Франція) було 15 114–14 237 років, а з Бонн-Оберкаселя (Німеччина) – 14 809–13 319.
Вовки прив’язувалися до людей та самоодомашнювалися
Походження цих собак, імовірно, пов’язано з останнім льодовиковим максимумом (близько 22 000 років тому). Тоді на земній кулі панували надміру екстремальні холоди. Самоодомашнювання вовків відбувалося в міру того, як вони прив’язувалися до людських поселень.
На думку професора археології Кончі де ла Руа, ці результати підвищують ймовірність того, що одомашнення вовка відбулося раніше, ніж вважалося досі. Принаймні, в Західній Європі, «де взаємодія палеолітичних мисливців-збирачів з дикими видами, такими як вовк, могла бути посилена в районах льодовикових притулків (таких як франко-кантабрійський) під час цієї кліматичної кризи».
Не зайве додати, що нещодавні дослідження інших команд науковців свідчили, що одомашнювання собак відбувалося неодноразово, повідомило видання ScienceAlert.
Фото: pixabay.com
