Ніла Іваненко 
Цей невеличкий різьблений пес уособлює любов древніх єгиптян до свійських тварин. Фігурка завдовжки 18 сантиметрів була вирізана зі слонової кістки невідомим майстром між 1390 та 1352 роками до нашої ери.
Раніше собака, що «гавкає», належав Говарду Картеру, єгиптологу, який 1922 року знайшов поховання Тутанхамона. Цього песика дослідник виявив в одній із гробниць часів Нового царства (1550–1070 рр. до н. е.). Тепер раритет зберігається в Метрополітен-музеї у Нью-Йорку.
Іграшка має важіль, завдяки якому різьблений собака клацає щелепою, оголюючи червоний язик, та ніби підстрибує в повітрі. За даними The Met, спочатку важіль утримувався шматком шкіряного шнура, протягнутого крізь маленькі отвори. Однак згодом шнур замінили металевим штифтом, закріпивши його на плечі собаки, розповіло видання Live Science.
Що ще відомо про цей експонат?
Точно неясно, де саме знайшов фігурку Говард Картер. Але в Метрополітен-музеї припускають, що кістяного собаку могли помістити в елітну гробницю за часів правління Аменхотепа III, діда фараона Тутанхамона, у XIV столітті до нашої ери. Про призначення цього артефакту вчені сперечаються: це могла бути іграшка або магічний церемоніальний предмет.
Фігурка є нагадуванням про те, що собаки були улюбленими свійськими тваринами ще близько 3400 років тому. Хоча деяких з них використовували для полювання, випасання худоби або як сторожових псів, часто вони були просто домашніми компаньйонами. Ця скульптурка, мабуть, зображує одомашненого собаку, оскільки вирізані лінії навколо його шиї утворюють нашийник, розповіла почесна кураторка музею Кетрін Реріг.
За часів Нового царства (1550–1070 рр. до н. е.) нашийники для собак ставали дедалі дорожчими. На них нерідко можна було прочитати ім’я песика.
Порода собаки зі слонової кістки незрозуміла. Але, як зазначили в Метрополітен-музеї, давні єгиптяни віддавали перевагу енергійним породам.
Цих тварин також пов’язували з богом потойбічного життя Анубісом. Нерідко собак розглядали як свого роду посередників між світами живих та мертвих. Убивство собаки – особливо з нашийником – важалося тяжким злочином. Сім’я оплакувала свого улюбленця так само як померлого родича. При цьому давні єгиптяни вірили, що в потойбічні вони обов’язково зустрінуться зі своїми песиками. Недарма ж вони муміфікували собак та ховали на спеціальних кладовищах для свійських тварин.
Фото: pixabay.com
