Інна Тихонова 
Одна з найяскравіших особистостей сучасного спорту стала популярним брендом, символом невразливості та незмінного успіху. Завдяки майстерності водіння та безстрашності за кермом, Міхаель Шумахер виграв сім чемпіонатів світу і заробив близько мільярда доларів. Звиклий виходити неушкодженим із халеп на трасі (лише ламав ногу), він попрощався з гонками у доброму стані здоров’я. Але траса таки помстилася своєму переможцю. Гірка іронія долі полягала в тому, що найстрашнішу травму вона готувала гонщикові на лижному спуску напередодні дня народження. Той, хто охоронявся ангелами на автодромі, залишився без їхнього заступництва поза його межами. Відтоді популярного супергероя не показують людям 11 років. Увесь цей час він продовжує боротися за життя, а на його лікування витрачено понад 20 мільйонів фунтів.
Ім’я загальне
За спортивне домінування пілота яскравого боліда Ferrari прозвали «Червоним бароном», а за світлу посмішку та жовтий комбінезон – «Сонячним хлопчиною». Про людину, яка прийшла на швидкісні траси в п’ятирічному віці і змагалася до завершення кар’єри у 44 роки, чули навіть ті, хто ніколи не цікавився світом моторів. А для мільйонів шанувальників видатний німецький гонщик, чиє ім’я стало загальним у контексті лихацтва за кермом, завжди був уособленням водійської відваги та винагороджуваного ризику, без якого не п’ють шампанського і не обливаються тріумфальним напоєм на першій сходинці п’єдесталу.
Фантастичним підсумком 18-річної спортивної кар’єри у Формулі-1 для уродженця німецького містечка Хюрт у Північній Рейн-Вестфалії стали 7 титулів чемпіона світу, 91 перемога на Гран-прі, 155 подіумів і найвищі заробітки, за якими він перевершив усіх своїх суперників та іменитих колег. Свого часу журнал Forbes включав Міхаеля Шумахера до переліку доларових мільярдерів, і навіть зараз зі статками $800 мільйонів колишній лідер букмекерів з підвищеними коефіцієнтами ставок очолює топ найзаможніших спортсменів планети.
Кар’єра, рання у всіх сенсах
Коли для розширення вугільної шахти міська влада Керпена вирішила в 2024 році знести район Мангейм, у якому виріс семиразовий чемпіон світу Міхаель Шумахер, недоторканими залишилися лише церква, будинок дитинства майбутнього уславленого гонщика та картингова траса, де він шліфував свою гоночну майстерність. Хлопчик, що народився 3 січня 1969 року в сім’ї власника того картодрому, займався в дитинстві й іншими видами спорту (зокрема – дзюдо), але справою життя обрав найперше своє захоплення: його гоночна кар’єра почалася з водіння ексклюзивного карту, побудованого батьком Рольфом спеціально для непосидючого малюка.
Брати Шумахери з батьком збирають картинг (Фото: imago sportfotodienst / Global Look Press)
За кермо своєї першої швидкісної машини Шумі сів у 4 рочки, з 5 років він став брати участь у гонках на картах, а в 14 отримав гоночну ліцензію Люксембурга, де був більш низький віковий поріг, і почав виступати в офіційних гоночних змаганнях. Через рік наймолодший новачок виграв чемпіонат Німеччини з картингу, а потім став і чемпіоном Європи, коли на останньому колі в останньому повороті мало не одночасно вилетіли з траси одразу два суперники. Здавалося, що хтось розчистив шлях до перемоги обранцеві долі, який переміг у тій гонці і зробив це ще багато разів у своїй спортивній біографії.
Збіг обставин
У 1988 році Шумахер поміняв картинг на гоночну машину з відкритими колесами і став чемпіоном у Формулі-Кеніг, здобувши дев’ять перемог з десяти можливих. Наступного року він посів третє місце у німецькій Формулі-3, а за рік і там завоював чемпіонський титул. У тому ж 1990 році перспективний німецький гонщик посів перше місце на Гран-прі Макао. Беручи участь у чемпіонаті світу з гонок на спорткарах у молодіжній програмі Mercedes Junior, Міхаель у 1990 році виграв етап на трасі в Мехіко, а 1991-го – у Японії, де також фінішував другим у японській Формулі-3000. То був той рік, коли після десяти успішних перегонів Шумахера запросили виступити на Гран-прі Бельгії за команду Едді Джордана.
Стараннями особистого менеджера Міхаеля взяли пілотувати машину Формули-1 Jordan-Ford замість штатного гонщика, заарештованого за сварку з таксистом. Дебют німецького гонщика на незнайомій трасі в Сільверстоуні справив незабутнє враження на керівництво команди Benetton-Ford, за яку Шумахер виступав у наступній гонці. Договір із попередньою командою вдалося розірвати за ухвалою суду: така можливість у молодого спортсмена з’явилася завдяки несподіваній юридичній лазівці – граматичній помилці в тексті скасованої угоди, де було використано не той артикль, що треба.
Шумахер тестує Jordan 191 у Сільверстоуні
«Сонячний хлопчина» проти «Людини дощу»
Вдалою виявилася перша ж гонка на Benetton-Ford у Гран-прі Італії: на знаменитій трасі в Монці Шумахер обійшов триразового чемпіона світу Нельсона Піке. З 1992 року Міхаель стабільно займав лідируючі позиції в чемпіонаті, здобувши кілька подіумів і виборовши першу перемогу на Гран-прі Бельгії. Завершував він чемпіонат на третій сходинці п’єдесталу, випереджаючи за очками триразового чемпіона та суперника у Формулі-1 Айртона Сенну. Саме тоді новачок Формули-1 отримав за оптимістичний яскраво-жовтий комбінезон і сліпучу посмішку своє перше спортивне прізвисько «Сонячний хлопчина».
Конкуренція між німецьким новачком і бразильською зіркою на прізвисько «Людина дощу» тривала близько двох років. «Лихач без гальм» Міхаель Шумахер публічно висловлював суперникові звинувачення у навмисному уповільненні на трасі, хоча справжньою причиною раптового гальмування бразильця під час гонки виявилася відмова електроніки на його боліді McLaren. Після зіткнення гонщиків на першому колі Гран-прі Франції Сенна зійшов з траси, а зупинкою гонки через дощ суперники скористалися для обговорення взаємних претензій наодинці, без камер. Символічно, що на своїй машині Benetton Шумахер завоював перший титул у 1994 році – тому самому, в якому 1 травня під час аварії на гоночній трасі в Італії загинув Айртон Сенна.
Шумахер бореться з Девідом Култхардом на Гран-прі Великобританії 1998 року
Правила та конкуренція
На змаганнях Сан-Марино Гран-прі Айртон Сенна намагався відірватися від Міхаеля Шумахера, який переслідував його «на хвості», і вилетів з траси під час третьої гонки сезону. Гонщик, котрий протестував проти комп’ютерного вдосконалення системи динамічної стабілізації, врізався в бетонну стіну, а Шумахер залишився у гонці, як підозрювали колеги, не без можливої допомоги технічних новацій у боліді команди Benetton. Напередодні у Шумахера змінилися і напарник, і системи контролю тяги, і двигун (ексклюзивне постачання двигунів Ford для Benetton покращило характеристики його боліда).
Все це підвищило конкурентоспроможність німецького гонщика, і в 1994 році він виграв чемпіонат, на одне очко випередивши свого основного суперника з команди Williams – британця Деймона Гілла. Щоб комп’ютерні технології не давали спортсменам переваг на трасі, система динамічної стабілізації була заборонена Міжнародною автомобільною федерацією, що у такий спосіб прагнула повернути контроль над автівкою до рук гонщика. За невідповідність боліда технічним вимогам ФІА Шумахера було позбавлено перемоги на Гран-прі Бельгії вже після фінішу. І хоча команда запевняла, що система стабілізації на чемпіонаті не використовувалася, згодом ФІА виявила, що болід Шумахера все ще був оснащений вбудованим ABS.
Скандальна перемога Міхаеля Шумахера, який обігнав на фініші Рубенса Баррікелло після наказу з боксів на Гран-прі Австрии 2002 года
Фірмовий стиль
Шумахера звинувачували у навмисних зіткненнях, непоступливості та жорсткій їзді на межі фолу. За обгін Деймона Гілла на прогрівальному колі (коло, яке гонщик долає в порівняно повільному темпі, намагаючись нагріти гуму шин до оптимальної температури – прим. ред.) в Гран-прі Великій Британії Шумахер отримав дискваліфікацію. А його зіткнення з Гіллом на Гран-прі Австралії призвело до того, що обидва спортсмени вибули з перегонів. За ігнорування чорних прапорів німецького гонщика було відсторонено від участі у двох Гран-прі – Італії та Португалії. «Ексцесів керування» у Шумахера було чимало. Його помилки призводили до аварій, машина вилітала з траси і врізалася у відбійник.
Під час обгінного маневру на змаганнях у 1995 році Шумахер зміг розігнатися швидше за супротивників, завдяки своїй унікальній манері водіння, що забезпечувала йому перевагу на поворотах. Німецький гонщик зазвичай підходив до повороту більш крутою траєкторією, на максимальній швидкості, гальмуючи набагато пізніше, ніж інші. В одному з інтерв’ю Шумахер пояснював, що дозволяв машині шукати власну лінію руху, досліджуючи її ефективність. І подібні експерименти не завжди закінчувалися для нього благополучно.
Шумахер – особливий
Підписавши в 1995 році контракт із Ferrari (на той момент італійська команда 17 років не мала перемог на чемпіонатах в особистому заліку), Шумахер змінив репутацію цих спорткарів як не найшвидших і не надто надійних. Вже в перший рік виступів він завоював третє місце в особистому заліку і приніс три перемоги команді: на Гран-прі Іспанії, Бельгії й Італії. Попри дискваліфікацію та виключення з протоколу чемпіонату через спровоковане зіткнення у 1997 році, небалакучий німець продовжував наполегливо працювати: проїжджав понад 160 кіл на день і до 30 тисяч кілометрів на рік.
Як писав офіційний сайт Формули-1, «жоден гонщик Ferrari не працював так старанно з усією командою, і ніхто інший не був нею так шанований, як Шумахер, що привів італійців до перемоги в Кубку конструкторів Формули-1 шість разів поспіль». Колеги відзначали його природну обдарованість і гоночне мислення, що дозволяли приймати в умовах обмеженого часу вірні рішення. Шумахер швидко пристосовувався до зміни обстановки і розраховував свої дії наперед, керуючи болідом на межі швидкості. Міхаель завжди показував приклад ідеальної фізичної форми, яку демонстрував протягом тривалого часу. Улюблений усіма Шумі часто заїжджав на фабрику Ferrari в Маранелло, щоб поспілкуватися з інженерами та конструкторами і зробити їм на знак подяки подарунки.
Достроковий чемпіон
В 1999 році Шумахер зламав ногу (якщо деталізувати, то постраждали навіть обидві нижні кінцівки: на правій нозі був перелом гомілки та малої гомілкової кістки, а на лівому коліні – вивих) в аварії на Гран-прі Великобританії, що завадило йому виграти Чемпіонат світу втретє і змусило пропустити шість гонок. Але в 2000 році гонщик завоював третій чемпіонський титул на Гран-прі Японії: команда Ferrari чекала того тріумфу 21 рік. В 2001 році Шумахер відстояв свій четвертий титул, побивши рекорд у кількості Гран-прі, виграних одним спортсменом. У 2002 році він домінував протягом усього чемпіонату, закінчивши на п’єдесталі переможців усі перегони сезону та здобувши п’ятий чемпіонський титул. Роком пізніше у Шумахера був уже шостий за рахунком титул, а в 2004 році він встановив ще один рекорд Формули-1, достроково ставши чемпіоном світу всьоме.
Поступившись чемпіонським титулом у наступні два роки, Шумахер вирішив піти зі спорту після закінчення сезону, продовжуючи брати участь у мотоперегонах і працювати експертом та тестувальником машин у Ferrari. А в 2009 році команда оголосила про повернення Шумахера на автотрек. Підготовкою до Гран-прі Європи стали його тести на автодромі в італійському Муджелло, але проблеми з шиєю після недавнього падіння з мотоцикла все ж таки не дозволили Міхаелю брати участь у Гран-прі того року. Його повернення до Формули-1 відбулося наступного сезону. На той момент спортсмен підписав трирічний контракт із командою Mercedes, власником якої був друг і колега Шумахера, в минулому – технічний директор Ferrari.
Шумахер на Гран-прі США 2004 року
Нещасний випадок
Однак недостатня повертаність нового боліда не відповідала стилю пілотування Шумахера, чим пояснюються його невдачі в 2010 році. Крім того, стосовно німецького гонщика приймалися несприятливі рішення стюардами. На Гран-прі Монако з нього зняли всі зароблені в гонці очки та присудили 20-секундний штраф за обгін на останньому колі, а на Гран-прі Угорщини Шумахер отримав штраф за агресивний стиль водіння і втратив 10 стартових позицій у наступній гонці. Вперше після свого повернення Шумахер посів призове місце у 2012 році, піднявшись лише на третю сходинку п’єдесталу. Це затвердило гонщика у рішенні не продовжувати спортивну кар’єру: наприкінці сезону він запланував піти зі спорту, про що повідомив пресу.
Після завершення блискучої гоночної кар’єри Шумі збирався присвятити себе сім’ї – дружині Корінні та двом дітям: дочці Джині-Марії, яка народилася 1997 року, та синові Міку (він на два роки молодший за сестру). Але насолодитися життям без ревіння моторів і стресів Шумахер не встиг. Жахлива подія розділила його життя на «до» та «після» сумної дати. 29 грудня 2013 року Міхаель, якому через п’ять днів виповнювалося 45 років, попри тривожні передчуття, виїхав із сином та його друзями на гірськолижний курорт Мерібель у французьких Альпах. Снігу було замало, і Шумахер близько 20 метрів проїхав непідготовленим схилом, вилетівши за межі траси. Там він перечепився через камінь, упав і вдарився головою об виступ скелі. Кріплення однієї з лиж не розстебнулося, а шолом від удару розколовся. Опитавши очевидців події та вивчивши відеозаписи з камери на шоломі, слідчі згодом винесли висновок про нещасний випадок.
Подалі від громадськості
Шумахер ще перебував у свідомості, коли його посадили у гелікоптер, збираючись доставити спортсмена до лікарні. Але під час польоту ситуація погіршилася. Транспортування довелося перервати, здійснивши вимушену посадку для підключення потерпілого до апарату штучної вентиляції легень. Після введення важкого пацієнта в штучну кому та двох нейрохірургічних операцій лікарі оцінили стан Шумахера як критичний. 7 березня пресі повідомили про те, що гонщик, як і раніше, перебуває у фазі пробудження, а 16 червня колишній менеджер спортсмена оголосила, що Міхаель «більше не в комі». За словами офіційного представника, хворий залишив лікарню в Греноблі, щоб продовжити тривалу реабілітацію «подалі від громадськості». Назва та місцезнаходження наступного лікувального закладу не розголошувалося.
А з 9 вересня стало відомо, що Шумахер повернувся для подальшої реабілітації додому (його родина мешкає у швейцарському містечку Вюфлан-ле-Шато неподалік Женевського озера). Будь-яка інформація про стан Шумахера від сторонніх людей спростовувалася як недостовірна. Голова медичного департаменту ФІА заявляв, що не повідомляв новини про стан здоров’я Шумахера. Наприкінці 2016 року стало відомо, що сім’я витратила на його лікування 16 мільйонів євро. А за два роки президент ФІА Жан Тодт розповів, що відвідує Шумахера двічі на місяць і хотів би, щоб ситуація з його здоров’ям «була іншою». У вересні 2021 року стрімінгова платформа Netflix випустила документальний фільм, у якому дружина та син підтверджували, що Шумахер не здатний до самостійного пересування та спілкування з оточуючими. Так само було повідомлено, що на лікування вже витрачено 20 мільйонів фунтів стерлінгів.
Продовжуй боротися
Син Шумахера Мік, як і його батько і дядько (молодший брат Міхаеля Ральф), так само є автогонщиком. У нечисленних інтерв’ю Шумахер-молодший уникає табуйованої теми про стан Шумахера-старшого. А документалістам Netflix він зазначив, що віддав би все заради повернення «колишнього батька», з яким тепер мав би інший рівень взаєморозуміння. Дочка Шумахера Джина-Марія знайшла себе у кінному спорті. Зараз їй 27 років, і вона, за інформацією британського таблоїду The Mirror, на який посилаються численні передруки, 28 вересня 2024 року відсвяткувала весілля на батьківській віллі на Майорці (колишню власність президента «Реал Мадрид» придбала у 2017 році дружина Шумахера Корінна). А далі – сенсація.
З посиланням на той же таблоїд медіа написали, що на весіллі дочки був присутній 55-річний Шумахер. У те, що батько нареченої був серед сотні гостей, яких попросили здати телефони, щоб не мати можливості фіксувати побачене, важко повірити, як і у зміну тактики рідних його не показувати. Натомість преса наразі чекає, що Міхаель зможе відвідати і весілля свого сина Міка. А ще просочилася інформація, нібито навесні Шумахер стане дідусем. Водночас відомо, що він все ще потребує цілодобової медичної допомоги. Як ці факти поєднуються між собою, людям, що прагнуть надії, не так вже й важливо. Адже заснований родиною Шумахера у 2017 році фонд недаремно було названо Keep Fighting – «Продовжуй боротися!».
Фото: wikipedia.org
