Інна Тихонова 
А сам день ухвалення рішення Міжнародного атлетичного конгресу – 23 червня 1894 року – згодом став календарною датою, що відзначається як привід для популяризації олімпійських цінностей. 23 червня – Міжнародний Олімпійський день, який дає можливість хоча б раз на рік стати атлетом кожному. Розповідаємо про історію спортивного свята напередодні Олімпійських ігор, а також про традиції і новації олімпійського руху.
Від заборони – до пропаганди
Давньогрецька практика проведення Олімпійських ігор розпочиналася під виглядом релігійного культу. Своєю назвою Ігри завдячують античному святилищу на острові Пелопоннес – Олімпії: священному місцю слави язичницьких богів та тріумфу фізичних можливостей людини. Легенда приписує заснування найбільшого спортивного свята міфологічному володареві світу, головному богу-олімпійцю Зевсу, котрий скинув власного батька-титана Кроноса. А за іншим давньогрецьким міфом, там здійснив один із своїх подвигів син Зевса Геракл, який організував перші змагання на честь своєї перемоги над царем Авгієм. З 776 року до н. е. до 393 року н. е. в Олімпії було проведено 292 Олімпіади. Але чергові Ігри не відбулися: їх скасував римський імператор Феодосій I. За часів Римської імперії Олімпійські ігри зазнали заборони як пережиток язичницького минулого.
І лише наприкінці XIX століття Олімпійські ігри було відроджено з ініціативи французького громадського діяча та педагога П’єра де Кубертена. Рішення відтворити Олімпійські ігри, проводячи кожні чотири роки змагання за участю всіх народів, було ухвалено одночасно із заснуванням Міжнародного олімпійського комітету (МОК) 23 червня 1894 року – згодом цю дату оголосили Міжнародним Олімпійським днем. Його метою стало об’єднання людей навколо спорту та пропаганда культури фізичного виховання. Неформальним гаслом таких акцій є підбадьорливий афоризм: «Головне – не перемога, а участь». Концепція свята – популяризація ідеалів Олімпійського руху, активного способу життя та зміцнення миру спортивними досягненнями.
Афіша Олімпіади 1896 р.
Спорт зупиняє війни?
Вперше Міжнародний Олімпійський день відзначався 23 червня 1948 року. Починався цей рух за участю 9 національних олімпійських комітетів (Греції, Португалії, Великої Британії, Бельгії, Швейцарії, Австрії, Канади, Венесуели й Уругваю), а зараз до організації святкування вже є причетними 130 НОК і понад п’ять мільйонів учасників на п’яти континентах. Національні олімпійські комітети по всьому світу запрошують до заходів усіх бажаючих. Окремі країни включають такі змагання до своїх шкільних програм. Для демонстрації масовості спорту з 1987 року до Міжнародного Олімпійського дня проводяться відкриті забіги за участі різних верств населення. Будь-хто може долучитися у своєму місті до спортивного свята, що об’єднує людей із різним рівнем фізичної підготовки, статі, віку та соціального статусу.
Головним акцентом у святкуванні Олімпійського дня зазвичай стає пропаганда можливостей спорту для досягнення миру. Традиційно ця тема займала важливе місце в Олімпійському русі, де від початку декларувалося олімпійське перемир’я, коли у період проведення основних спортивних змагань припинялися військові конфлікти. На жаль, це правило у хронології Ігор витримувалося не завжди. Зокрема, у період проведення сучасних Олімпіад, перша з яких відбулася 1896 року в столиці Греції Афінах, їх скасовували через дві світові війни тричі: у 1916, 1940 та 1944 роках. З недавніх пір Міжнародний олімпійський комітет став підтримувати стипендіями спортсменів різних олімпійських збірних із числа вимушених переселенців та біженців.
Штаб-квартира МОК в місті Лозанна, Швейцарія
Жіноче питання
Цікавою є й еволюція підходу до організації Ігор у різні часи. Спочатку в них, говорячи сучасними термінами, дискримінувалися жінки та іноземці. До участі в античних Олімпійських іграх допускалися, згідно з тодішніми правилами, всі вільнонароджені грецькі громадяни, що фактично стосувалося лише чоловіків грецького походження. Інші особи (жінки, раби та варвари) права участі в Олімпійських іграх не мали. Зокрема, гречанки не лише не могли брати участі у змаганнях: заміжнім еллінкам заборонялося навіть на це дивитися. Першою порушницею правила стала спартанська принцеса Киніска. Дочці одного царя та сестрі іншого належав розплідник виїзних коней, яких вона тренувала для участі у перегонах колісниць, і 396 року до н. е. її упряжки випередили суперників, а 44-річна власниця скакунів стала першою олімпійською чемпіонкою.
Однак на відродженій Олімпіаді 1896 року під впливом традицій Стародавньої Олімпії жінки не виступали. П’єр де Кубертен вважав, що «Олімпійські ігри призначені для демонстрації чоловічого атлетизму під жіночі овації в нагороду». Вперше жінкам було дозволено брати участь в Олімпіаді у 1900 році, і відбувся їхній спортивний дебют на літніх Олімпійських іграх саме у Парижі. До цієї знакової події гостей чергової Олімпіади у Парижі відсилає її емблема із зображенням жіночого обличчя та олімпійського вогню всередині золотої медалі. І хоча в ідеї розробників логотипу паризької Олімпіади 2024 року представлено Маріанну, що є символом Французької республіки, уособлюючи девіз «Свобода, Рівність, Братерство», цей жіночий образ сприймається і як знак поваги до заслуг жінок-олімпійок.
Логотип Олімпіади у Парижі 2024 року
Хроніка заборон
Не допускалися до участі в Олімпійських іграх і окремі країни. Когось відстороняв від участі в Олімпіадах МОК, а хтось сам бойкотував ігри за рішеннями своїх національних олімпійських комітетів. Наприклад, від участі в Олімпійських іграх 1920 року в Антверпені було відсторонено Німеччину, Австрію, Угорщину, Болгарію та Туреччину, що були визнані винуватцями розпалювання Першої світової війни. Так само Німеччину як організатора тієї війни було усунуто від участі в Літній Олімпіаді 1924 року в Парижі та Зимовій Олімпіаді у французькому Шамоні. А 1948 року Німеччину та Японію не було допущено до Олімпіади у Лондоні через розв’язання Другої світової війни. З 1964 по 1988 роки за політику апартеїду не брала участі в Олімпіадах ПАР. 1972 року через політичний режим у країні та загрозу бойкоту Ігор іншими африканськими збірними на Олімпіаду у Мюнхені не пустили Родезію (Зімбабве).
Недотримання прав жінок вартувало позбавлення путівки на Олімпіаду 2000 року у Сіднеї для Афганістану (влада талібів забороняла афганським жінкам займатися спортом, що було визнано дискримінацією за ознакою статі). А в 1979 році введення радянських військ до Афганістану стало причиною бойкоту рядом країн Олімпіади 1980 року в Москві. Після того, як в тих Іграх відмовилися брати участь США, «акцію протесту» підтримали ще 64 країни, включаючи Канаду, Японію, Південну Корею, ФРН, Туреччину та Китай. Із солідарності з афганськими одновірцями Олімпіаду-80 бойкотували також мусульманські держави Азії й Африки. А через участь Ізраїлю Олімпіаду-80 саботували Іран і Лівія. «Кроком у відповідь» з боку Радянського Союзу та країн Варшавського договору став бойкот наступної Олімпіади 1984 року в американському Лос-Анджелесі. Офіційно причиною ігнорування Ігор більшістю країн соцтабору було названо відмову організаторів надати спортсменам гарантії безпеки.
Заручники геополітики
Ініціаторами й учасниками бойкотів Олімпіад з різних причин були Північна Корея, Індонезія, ба навіть 26 африканських держав. Під час Суецької кризи Єгипет, Ліван, Ірак і Камбоджа відмовилися від участі в Іграх 1956 року в Мельбурні на знак протесту проти британської та французької агресії відносно Єгипту. Причинами бойкоту Олімпіади Іспанією, Нідерландами та Швейцарією став протест проти введення радянських військ до Угорщини. А Китай не брав участі у тих Олімпійських іграх через протест проти визнання Міжнародним олімпійським комітетом Тайваню і допуск до Ігор його спортсменів окремо від Китаю.
Хоч би як патетично не лунали слова з «Оди миру» П’єра де Кубертена («О, спорт! Ти – мир!»), Олімпійські ігри не тільки не припиняють ворожнечу на планеті, а й стають ареною для ультиматумів та зведення рахунків між учасниками конфліктів. Теракт на Олімпіаді 1972 року в Мюнхені забрав життя 11 членів ізраїльської збірної: спортсмени та тренери загинули внаслідок провалу рятувальної операції, коли в процесі перестрілки вибухнув гелікоптер із полоненими заручниками палестинських бойовиків із терористичної організації «Чорний вересень». Сьогочасна міжнародна напруженість змушує шукати способи підвищення безпеки і господарку нинішньої Олімпіади у Франції.
Табличка з іменами загиблих спортсменів на місті теракту у Мюнхені
Ігри не для всіх
З 26 липня по 11 серпня 2024 року головною подією світового спорту стануть XXXIII літні Олімпійські ігри в Парижі – місті, що приймало свої попередні Ігри рівно 100 років тому. Раніше столиця Франції вже двічі ставала господаркою Літньої Олімпіади – у 1900 та 1924 роках. Тепер Париж виявиться другим після Лондона містом, яке тричі прийме Літні Олімпійські ігри. Девіз Олімпіади 2024 року – «Ігри, відкриті для всіх». Так підкреслюються гендерна рівність та готовність організаторів включати до програми змагань нові види спорту. Зокрема, яскравим паризьким ексклюзивом стануть перші в історії Олімпійських ігор змагання з брейк-дансу.
А приємною особливістю найближчої Олімпіади для українських уболівальників буде участь нашої збірної в олімпійському футбольному турнірі. Загалом українські спортсмени отримали 67 ліцензій на участь у різних олімпійських дисциплінах, включаючи футбол, бокс, боротьбу, стрільбу, фехтування, легку атлетику, велоспорт, плавання, веслування, гімнастику і сучасне п’ятиборство. Натомість для російської та білоруської збірних «широко відкриті Ігри» будуть недоступними. Водночас МОК не забороняє брати участь в Олімпіаді в нейтральному статусі індивідуальним атлетам: за умови, що вони не висловлювали підтримки російській військовій агресії проти України.
Спортивні пертурбації
Міжнародний Олімпійський день – привід дізнатися більше про майбутні Олімпійські ігри, які обійдуться Франції у 8,3 мільярда євро. Крім столиці, місцями проведення змагань стануть інші міста країни: футбольний турнір Олімпіади 2024 року приймуть Ніцца, Нант, Марсель, Сент-Етьєн, Ліон і Бордо, а першість із серфінгу відбудеться на заморській території – найбільшому тихоокеанському острові Французької Полінезії Таїті, прославленому художником Полем Гогеном. На Олімпіаді 2024 року буде розіграно 329 комплектів нагород – на 10 менше, ніж на попередніх Літніх Олімпійських іграх. Цьогоріч у програмі Олімпіади представлено 32 види спорту, новими з яких стануть: веслування на байдарках та каное (слалом) – чоловічий і жіночий каяк-крос; вітрильний спорт – змішані командні змагання у двомісних човнах; кайтбординг – індивідуальні змагання у чоловіків та у жінок; скелелазіння – змагання на швидкість у чоловіків та у жінок; бокс – одна вагова категорія у жінок; брейкінг – дисципліни B-Boys і B-Girls у чоловіків та у жінок.
Водночас Олімпійський комітет виключив із програми Літньої Олімпіади 2024 року софтбол, карате та бейсбол – види спорту, що були представлені на попередніх Іграх у Токіо. А загалом в олімпійській програмі скасовано або змінено два десятки минулих дисциплін. Тепер олімпійцям належить змагатися в академічному веслуванні, бадмінтоні, баскетболі, боксі, брейк-дансі, важкій атлетиці, велоспорті, водному поло, волейболі, гандболі, гольфі, веслуванні на байдарках і каное, дзюдо, кінному спорті, легкій атлетиці, регбі, серфінгу, синхронному плаванні, скейтбордингу, спортивній боротьбі, спортивній гімнастиці, спортивному скелелазінні, стрільбі, стрільбі з лука, стрибках у воду, стрибках на батуті, сучасному п’ятиборстві, тенісі, тріатлоні, тхеквондо, фехтуванні, футболі, хокею на траві та художній гімнастиці. У Літній Олімпіаді 2024 року візьмуть участь понад 10 000 спортсменів і мільйон гостей. Невдовзі після закінчення Олімпійських ігор (з 28 серпня) на тих самих спортивних спорудах у Франції відбудуться Параолімпійські ігри для людей із обмеженими можливостями. Медалі найбільш масштабних міжнародних комплексних змагань традиційно стануть показниками найвищих спортивних досягнень людства.
Фото: wikipedia.org
