Ніла Іваненко 
Винахідники з Університету Ватерлоо (Канада) докладно описали властивості нової смарт-тканини у статті для журналу Nano-Micro Small. Автори дивовижної ідеї позиціонують тканину як перший у світі матеріал, що реагує одразу на два зовнішні подразники: тепло та електрику. Під їх дією тканина змінює колір та форму, а після усунення впливів повертається до свого початкового стану.
Створюючи інтелектуальну тканину, дослідники використовували пристрій, подібний до традиційного ткацького верстата. На ньому розмістили тонкі переплетені нитки з переробленого пластику та неіржавної сталі, розповіло видання Popular Science.
Порівняно з попередніми аналогами, нова тканина активується за допомогою значно нижчої електричної напруги. А отже, вона дешевша та енергоефективніша. Завдяки низькій напрузі матеріал можна використовувати у портативних пристроях, таких як біомедичні інструменти та датчики. Також, на думку вчених, смарт-тканина може бути у складі приладів для захисту від підробок, ортопедичних пристроїв і біоміметичних додатків. Згодом із цього матеріалу, імовірно, шитимуть розумний одяг та вироблятимуть корисні товари ширвжитку.
Завдяки зручності та простоті температурна чутливість є одним із найбільш поширених стимулів при дослідженні інтелектуальних матеріалів, що змінюють форму та колір. Проте, як зазначила команда вчених у своїй статті, точна стимуляція зазвичай є надзвичайно складною.
Щоб надати новій тканині здатність змінювати колір, до ниток з неіржавної електропровідної сталі були вплетені додаткові нитки, що містять термохромні мікрокапсули (ТМК). При нагріванні зовнішня оболонка TMC стає напівпрозорою. Після охолодження оболонка знову стає непрозорою, повертаючись до свого первинного забарвлення.
Щоб продемонструвати потенціал винаходу, команда створила з розумної тканини симпатичну модель у формі бабки, яку піддали тепловим та електричним подразникам.
«Завдяки здатності реагувати на екологічні стимули, такі як температура, наш новий матеріал можна використовувати для моніторингу екосистем, не пошкоджуючи їх», – зауважив Мілад Камкар, професор хімічної інженерії та провідний автор дослідження.
Фото: University of Waterloo
