Інна Тихонова 
У його долі було три війни та шість перемог на світових борцівських турнірах, які зробили простого українського селянина шестиразовим чемпіоном світу та значущою фігурою ХХ століття.
Козацькому роду нема переводу
У розквіті років, у 33 роки (у віці нашого легендарного билинного богатиря Ілька Муромця!), Іван Піддубний важив 118 кг при зрості 184 см. Ці параметри зафіксувала його медична карта, де вказано також обсяг шиї – 50 см, біцепса – 46 см, стегна – 70 см та грудей – 134 см.
Українська марка, присвячена Іванові Піддубному
Такого богатиря світу подарували щедра полтавська земля та козацький рід Піддубних, у якому здоровані народжувалися в кожному поколінні. Відомо про діда Івана Максимовича, який прожив 120 років, фізично міцних братів і сестер (у сім’ї з шістьох дітей їх було порівну). А батька Іван Піддубний вважав єдиним силачем, хто міг би дати йому фору.
Іван Піддубний з братами, 1910 рік
Майбутній чемпіон з’явився на світ 8 жовтня (за новим стилем) 1871 року в селі Красенівка Золотоніського повіту на Полтавщині (нині ця місцевість належить до Чорнобаївського району Черкаської області) і вже з ранньої юності хвацько громив сільських хлопців у потішних поєдинках. Ніби граючи, Іван виконував важку роботу в полі, а згодом легко порався з неабиякою ношею в портах Севастополя та Феодосії, де кілька років виконував роботу портового вантажника. Після 14-годинної трудової зміни «стожильний» українець піднімав 112-кілограмову штангу, тягав 32-кілограмові гирі та боровся з друзями, набуваючи навичок спортивних тренувань.
Виходять на арену силачі
1896 року на гастролях у Феодосії виступали атлети славетного цирку Безкоровайного, й Іван вперше продемонстрував свої здібності на арені з професійними цирковими силачами. Не минуло й двох років, як Піддубного запросили до трупи Енріко Труцці. Публіка із захопленням зустрічала кремезного велетня із закрученими вусами, чекаючи від артиста та спортсмена ефектних трюків. Один із номерів полягав у тому, що Іван виходив із телеграфним стовпом на могутніх плечах і запрошував повиснути на обох сторонах два десятки глядачів із зали. Від такої ваги стовп ламався, а богатир спокійно витримував навантаження, тріумфально збираючи оплески.
Іван Піддубний готується до бою з Раулем ле Буше
Але головною роботою Піддубного на той час була циркова боротьба. Саме вона привела Івана до київського атлетичного клубу, де спортсмен освоїв французьку боротьбу і в 1903 році зміг вирушити на свій перший чемпіонат світу до Парижа. Тодішнього чемпіона світу Джеса Педерсена Піддубний переміг уже на наступному турнірі, пройшовши у фінал 1905 року.
У радості та смутку
Після перших успіхів у Франції, Бельгії, Італії, на шляху до лаврів видатного професійного борця світу, Іван Максимович мав намір осісти на батьківській землі: 1910 року повернувся до рідного села, придбав багату садибу, купив млини та розжився двома сотнями гектарів землі. А ще – взяв за дружину огрядну дворянку Антоніну Квітко-Хоменко, яку незабаром залишив на господарстві, а сам повернувся на гастрольну арену в якості спортивної «зірки». Коли зазвичай борці виступали щонайбільше за десять царських червонців, Івану Максимовичу платили 130 рублів за вихід.
Афіша з зображенням чемпіона Івана Піддубного
До Громадянської війни родина силача-гиревика і знаменитого борця нічого не потребувала. Проте у 1919 році дружина втекла з білогвардійським офіцером та сімейними коштовностями за кордон, і перед таким ударом непереможний чемпіон виявився безсилим.
У Громадянську війну борець виступав на циркових аренах у Керчі та Житомирі, а 1922 року (йому тоді вже виповнився 51 рік!) перед великим українцем відчинив свої двері московський цирк. У столиці, втім, Піддубний не затримався і вже за два роки гастролював у Німеччині та США. А загалом за своє життя борець об’їздив чотири континенти, завітавши з виступами до півсотні міст у 14 країнах.
Час іти з килима
Залишити килим у 1941 році Івана Піддубного змусив навіть не вік (йому тоді було вже 70), а війна. На пенсію ветеран попросився із трудовим стажем 55 років.
В окупованому німцями Єйську він із викликом ходив азовською набережною з медаллю на грудях і розпродавав спортивні нагороди, аби прогодуватись. Свій вік Піддубний доживав з котом, названим ім’ям суперника Рауля ле Буше, і вірною супутницею Марією Семенівною – простою жінкою, яка представлялася хатньою робітницею і таємно віддавала частину свого пайка дорогому чоловікові.
Незважаючи на недоїдання та повоєнну нужденність, Іван Максимович міцно простояв на ногах до 77 років (його мати покинула світ у 85, батько у 68) і помер від серцевого нападу 8 серпня 1949 року.
