Інна Тихонова 
45-річний соліст гурту The Queen помер від пневмонії на тлі набутого імунодефіциту 24 листопада 1991 року – через добу після публічного оголошення про хворобу, яку раніше заперечував. Раптова розв’язка стала шоком для шанувальників і відправною точкою для сенсаційних гіпотез дослідників попередніх подій. Через три десятки років у цієї смерті залишається не менше таємниць, ніж у житті та особистості рок-ідола, який став національним надбанням Великої Британії.
Причини імунодефіциту
Багато галасу зчинили публікації про можливе навмисне зараження артиста за кілька років до його смерті: сміливці знайшли логічне пояснення і недоступності історії хвороби, і її стрімкого розвитку за відсутності адекватного лікування, і відсутності посмертного розтину тіла (свідоцтво про смерть виписувалося зі слів особистого лікаря), і вузького кола учасників церемонії прощання, і негайної кремації, і засекреченого місця поховання праху, і подальшого мовчання близьких людей з оточення покійного. Якщо коротко, то найцікавіші версії біографів стосуються «замовного вбивства» «жертви змови» на користь умовного «СНІДпрому».
Прибічники конспірологічних гіпотез вказують на наявний на тілі хворого слід від можливого введення вакцини від гепатиту В: саме вона могла спричинити смертельно небезпечний імунодефіцит. За свідченням друга Джима Хаттона, у клініці, де Мерк’юрі мав здавати фатальний аналіз на ВІЛ, у нього чомусь взяли не кров, а шматок тіла: маніпуляція несподівано зажадала забору тканин. Можливо, слід на плечі від щеплення зрештою і потрібно було сховати за допомогою поспішної кремації?
Одна з останніх світлин Фредді Мерк’юрі
Партнер, що супроводжував артиста протягом останніх шести років, розповідав про попередню інформаційну підготовку зв’язку Мерк’юрі зі СНІДом – ім’я зірки та назва нового синдрому стали сусідити у жовтій пресі за рік до ймовірного зараження під час здачі аналізів. Незважаючи на благополучний результат перевірки здоров’я напередодні, в лондонському таблоїді вийшло скандальне інтерв’ю, в якому музикант нібито розмірковував про безладні статеві зв’язки та вживання наркотиків. У гніві артист вимагав від редакції спростування, але газета залишила непорозуміння без реакції. Подальший розвиток подій міг вказувати на те, що це було частиною розробленого плану.
Чутки про «погану поведінку» кумира, що розплачується за «неправедний» спосіб життя «хворобою гомосексуалістів і наркоманів», нав’язувалися суспільству в той час, коли попередні аналізи Мерк’юрі були негативними, а його спосіб життя не вирізнявся надмірностями. Занепокоєний смертями деяких колишніх партнерів, Фредді перестав наражати себе на ризик за два роки до зараження і з 1985 року в «порочних зв’язках» помічений не був. Вільний час артист проводив у компанії своїх кішок удома, відволікаючись лише на концертну діяльність. Отже, заразитися статевим шляхом він не міг, зробили висновок дослідники. І лікарською недбалістю, на думку біографів, його зараження не могло стати теж, бо тоді б постраждалим виявився не він один.
«Таємний агент»
Коли репортер музичного журналу безпосередньо поцікавився 1974 року про гейський досвід співака, який не обговорював своєї сексуальної орієнтації, Фредді з усмішкою відповів: «Але ж ти хитрун. Якщо не заперечуєш, не говоритимемо про юнацькі витівки, через які люди проходять у шкільні роки, гаразд? Заглиблюватись у цю тему я не збираюся». Іншого разу на подібне запитання чемний з журналістами Мерк’юрі відповів з жартівливою манерністю: «Я тією ж мірою гей, що й нарцис, мій любий!».
Відсутність ясності у цій стороні життя яскравого виконавця підтримує до неї інтерес навіть із плином часу. Зокрема, авторів оскароносного фільму «Богемська рапсодія» було розкритиковано за те, що вони не зважилися на «чесний показ» стосунків Фредді Мерк’юрі з представниками своєї статі. А тим часом, попри популярність у гейського андеграунду, Мерк’юрі завжди вдавалося поєднувати таке реноме з публічним образом соліста рок-колективу для переважно гетеросексуальних шанувальників.
Кадр з фільму «Богемська рапсодія»
При цьому обізнані люди помічали «натяки» на нетрадиційну орієнтацію у назві та творчості гурту The Queen, де артист виявляв вроджену схильність до демонстративної манірності. Кар’єрі британського колективу в США, кажуть, пошкодив екстравагантний відеокліп 1984 року I Want to Break Free, де музиканти постали в жіночих образах з популярного британського серіалу. «Під час американського промо-туру нам прямо заборонили це виконувати через гомосексуальний підтекст», – розповідав соратник Мерк’юрі по групі The Queen Брайан Мей.
Експерти навіть угледіли в солісті «таємного агента, що впроваджував квір-культуру в гетеросексуальну свідомість». За словами редактора сайту ЛГБТ PinkNews Райана Бутчера, вусатий співак у боді і трико був настільки відвертим у своїй «обурливій» сценічній манерності, що це було схожим на «подвійний блеф».
Фредді в костюмі Скарамуша
«Одружений на коханні»
Приховуючи свою сексуальну орієнтацію, водночас Мерк’юрі безсоромно виставляв її напоказ. А чим ще було його відкрите відвідування популярних місць «блакитної тусовки» – лондонських клубів Royal Vauxhall Tavern і Heaven, як не навмисною демонстрацією особистої свободи? За спогадами британської комедійної акторки Клео Рокос, якось вона стала свідком анонімного відвідування Royal Vauxhall Tavern вбраною під трансвестита принцесою Діаною, яку провели до закладу із сумнівною репутацією колега-комік Кенні Еверетт та Фредді Мерк’юрі. Згодом британська принцеса очолить кампанію допомоги хворим на СНІД.
Проте Мерк’юрі ніколи не приєднається до лав борців за права ЛГБТ і не оголосить себе геєм. Це і породить дискусію про те, чи доречно закріплювати за ним статус «гей-ікони». На думку представника ЛГБТ-спільноти Райана Бутчера, спосіб життя Фредді скоріше відповідав визначенню «квір», аніж «бісексуал» чи «гей». І це стосується не лише його сексуальної орієнтації, а й особистості загалом.
Як сказав у 2008 році Браян Мей, для Фредді ніколи не мало значення, чи вважають його геєм, чи ні: «Для нього це не було важливо». Музикант говорив, що є «одруженим на коханні», «на кожній людині, з якою відчував близькість». Мистецтво цього виконавця так само базувалося на безмежному коханні, що чіпляло людей за «живе».
Перша азійська рок-зірка в європейській культурі висвітлила сліпучими променями південного сонця популярну західну музику 1970-х років, з властивими тому періоду ейфорією, гедонізмом, свободою почуттів та насолодою життям. Культовий виходець з Південної Азії черпав натхнення у боллівудських співаків, але не розповсюджувався про свої музичні пристрасті та расову приналежність так само, як не повідомляв про особисті сексуальні уподобання. Він намагався не розповідати у своїх рідкісних інтерв’ю про навчання в індійській школі та захоплення від співу володарки приголомшливого діапазону Лати Мангешкар: конфіденційна інформація не була частиною його образу.
The Queen, 1970-ті рр.
Блискучий дар
Фарух Булсара народився 1946 року в Занзібарі (однойменний острів тепер належить Танзанії) в родині індійських парсів з Гуджарату. Представлятися як Фредді хлопчик на ім’я, що означає «прекрасний» та «щасливий», почав під час навчання у закритих індійських інтернатах на кшталт англійських, куди його відправили після народження сестри, у восьмирічному віці. У десять років Фредді став найкращим у школі гравцем у настільний теніс, у дванадцять – переможцем у юнацькому багатоборстві та володарем грамоти за відмінні успіхи в науках та мистецтвах.
Маленький Фарух з матір’ю
З дитинства Фредді виявляв таланти у музиці (грав на фортепіано, а з 1958 року був учасником шкільної рок-групи) та живопису (малював портрети родичів та друзів), який так само стане його професією. Після переїзду сім’ї до Великобританії син касира англійського Верховного суду здобув художню освіту в Ілінг коледжі (диплом з образотворчого мистецтва та дизайну) і там же, у Західному Лондоні, спробував розпочати музичну кар’єру. Його ранні виступи та перші хіти у стилі арт-рок створювалися під псевдонімом Ларрі Люрекс – співак із унікальним голосом вже тоді відчував свій дар «блискучим».
Фредді з учасниками першої групи The Hectics
До британської музики талант прийшов через зміну прізвища. Фарух Булсара залишився в минулому: майбутні музичні вершини підкорятиме Фредді Мерк’юрі. За словами товариша з групи The Queen сера Браяна Мея, «плани стати музичним божеством вимагали від емігранта скидання старої шкіри». «Переродження особистості» допоможе Фредді надалі уникнути характерних для тогочасної дійсності расових забобонів. За свідченням співака пакистанського походження Лео Кальяна (одного з перших відкритих геїв з південноазійським корінням у Лондоні), Фредді розумів, що західна музична індустрія не орієнтована на «кольорових» мігрантів, тому для досягнення успіху «маскувався» під білу людину. Саме тому на південноазійське походження соліста The Queen ніколи не робилося акценту.
Отже, сексуальна орієнтація – не єдина грань особистості Мерк’юрі, яку музикант не афішував.
Кінець із продовженням
Для багатьох залишилося незрозумілим і рішення музиканта щодо заповіту майна. Половина статків та основна нерухомість передавалася ним не Джиму Хаттону, а Мері Остін, котра ще й досі живе в успадкованому маєтку епохи короля Георга «Гарден Лодж». «Якби життя склалося інакше, це було б твоїм по праву вдови», – сказав Фредді коханій жінці на прощання.
Що б люди не говорили про його орієнтацію, любов’ю всього життя Мерк’юрі була давня подруга, якій він колись зробив пропозицію, подарував обручку та присвятив хіт Love of My Life. Саме ця жінка розпорядилася прахом Фредді, поховавши його, як вважають журналісти, на лондонському цвинтарі, де було знайдено стелу зі справжнім ім’ям та датами життя покійного митця і фразою-присвяченням за підписом «М» .
Мері Остін і Мерк’юрі
З подругою юності Мері Остін Фредді познайомився у 1970 році. Знайомство з чуйною та турботливою дівчиною відбулося у бутіку, де 19-річна продавчиня допомагала музикантам гурту підбирати сценічне вбрання для виступів. Спочатку до неї залицявся гітарист , що запросив нову знайому на побачення. Але до знаків уваги Браяна Мея Мері залишилася байдужою. Фредді їй сподобався більше, і невдовзі їхні побачення призвели до знайомства з батьками.
Пара почала жити разом та планувати весілля. Мері була готова народити коханому дитину, однак Мерк’юрі усвідомив, що з рішенням поспішив. Після відвертої розмови вони залишилися друзями та колегами, котрі підтримували один одного, як близькі люди. Мері одружилася з художником Пірсом Кемероном, від якого народила двох дітей. Для первістка колишньої коханої Фредді навіть став хрещеним батьком.
Де живе душа
Цей дивний зв’язок з дружиною турбував лише наступника Мерк’юрі, і з часом перший шлюб Мері Остін розпався. І другий її шлюб за чотири роки дав тріщину: з новим обранцем кохана жінка Мерк’юрі так само розлучилася. Натомість із Фредді вона була до останнього його подиху, дізнавшись про страшну хворобу однією з перших. «Партнери зазвичай кидалися на мою яскраву упаковку, і лише Мері любила мене самого», – усвідомлював артист.
Цьогоріч 72-річна Мері Остін виставила на аукціон півтори тисячі особистих речей Фредді Мерк’юрі, включаючи його неповторні сценічні костюми, рукописи хітів та предмети мистецтва з особистої колекції, що її лідер гурту The Queen збирав понад тридцять років. Початкова оцінка вартості виставлених на Sotheby’s раритетів – понад шість мільйонів фунтів. «Тут є роботи Пікассо, Матісса і Шагала, – повідомила хранителька шедеврів, що залишилися на колишніх місцях у будинку музиканта. – Це колекція найрозумнішої і найвитонченішої людини, глибину душі якої можна спробувати осягнути через її артефакти».
Речі Фредді Мерк’юрі, виставлені на аукціон Sotheby’s
Біографи зійшлися на тому, що таємничість, котру Фредді Мерк’юрі вимушено чи навмисно культивував навколо власної персони, додала його чарівному образу додаткового блиску. Навіть через більш як 30 років після смерті він продовжує залишатися таємницею, котра ретельно охороняється. І це підігріває інтерес до особистості, про яку завжди хочеться дізнатися більше, ніж це наразі можливо…
Фото з відкритих джерел
