Світлана Сергеєва 
Сучасне суспільство все частіше замінює залежність від наркотиків нездоровою пристрастю до руйнівних звичок. Тяга до соціальних мереж, азартних ігор, сексу, нездорової їжі стрімко поширюється та стає проблемою сучасності. Проте чи є це справжньою залежністю, подібно до наркотичної? Думки експертів розбігаються.
Залежність від соціальних мереж
Медіазалежність може призвести до симптомів, зазвичай пов’язаних із вживанням психоактивних речовин, таких як погане психічне здоров’я, відсутність самоконтролю та негативний вплив на стосунки. Лише у Великій Британії попит на лікування з цього приводу за останні 5 років зріс більш ніж удвічі.
Регулятори попереджають, що компанії соціальних медіа навмисно розробляють свої продукти так, щоб привернути увагу та утримати її. Для цього використовуються приховані приманки, такі як миттєві пропозиції, позитивні лайки та постійне сповіщення про «наступну цікаву річ». Все це призводить до залежності від соціальних мереж.
Вважається, що гіганти соцмедіа налаштовують свої платформи так, щоб стимулювати центри винагороди у нашому мозку та ініціювати вивільнення хімічних речовин, щоб ми були залученими та поверталися за новими. Наприклад, у дослідженні 2010 р. когнітивні нейробіологи показали, що типи стимулів винагороди на платформах соцмедіа – наприклад, лайки та посмішки від інших – активують шляхи винагороди дофаміну у нашому мозку.
Поведінкова залежність від сексу та нездорової їжі
Поведінкові залежності не є новими. Одними із перших, що були визнані медично, є азартні ігри. Проте наразі спостерігається тенденція до збільшення кількості та типів поведінкових залежностей.
Розповсюдження інтернету сприяло виникненню у багатьох людей таких залежностей як одержимість порнографією, сексом та коханням. При цьому жодна з них медично не визнана хворобою. Хоча деякі приватні клініки вже пропонують «діагностику» та «лікування» сексуальних залежностей.
Проте інтерес експертів більш викликає інша поведінкова залежність – від нездорової їжі. Як зазначає видання Daily Mail, приблизно 20% британців залежні від ультраоброблених продуктів. Деякі організації навіть вимагають визнати харчову залежність хворобою, яка потребує клінічної допомоги, адже вона викликає надмірну вагу або ожиріння, діабет та психічні розлади.
З 1990-х років вчені знають, як споживання їжі з високим вмістом цукру та жиру може бути спокусливо привабливим задоволенням. Було виявлено, що ультраоброблені ласощі діють на ті самі центри винагороди у мозку, які реагують на наркотики, що викликають звикання.
Основна медицина не класифікує надмірне захоплення нездоровою їжею як залежність. Проте деякі експерти не погоджуються з цим. Наприклад, Ієн Гамільтон стверджує, що продукти з високим вмістом солі, цукру та жиру «надмірно активізують» природну реакцію системи винагороди нашого мозку на вживання їжі.
Ця реакція може бути настільки сильною, що здатна викликати залежність, подібну до наркоманії. Проте ультраоброблена їжа явно не має такої хімічної залежності, як класичні наркотичні засоби, але все є поведінковою залежністю.
Що насправді є залежністю?
Емоційна залежність від таких поведінкових проблем, як переїдання або азартні ігри, може, звичайно, серйозно зашкодити здоров’ю, стосункам і способу життя людини. Проте вона часто не переходить клінічну межу до «класичної» психічної та фізичної залежності.
Хоча деякі провідні експерти вважають, що поведінкові залежності фактично схожі на наркозалежності. Професор Брюс Александер зазначає, що залежність може бути спричинена нашим середовищем та обставинами.
Ще наприкінці 1970-х років було виявлено, що поодинокі лабораторні гризуни у клітках, маючи можливість пити звичайну воду або з наркотиками, легко стають залежними від останніх. Однак при розміщенні у клітині з іншими щурами вони не були зацікавлені у наркотичних речовинах.
Професор Александер дійшов висновку, що, як і у випадку з щурами, життєві обставини можуть спонукати людей до звикання. Для соціально ізольованих та зневірених людей надмірне захоплення шкідливою їжею може викликати таку ж залежність, як і наркотики.
Здоровий ентузіазм чи поведінкова залежність?
Професор Марк Гріффітс був першим, хто дослідив залежність від інтернету ще у 1995 р. На його думку, залежності від психоактивних речовин та поведінкові відрізняються у фундаментальних аспектах.
Пан Гріффітс також зазначає, що теоретично можливо стати залежним від будь-чого, якщо це може стимулювати наші системи винагороди, але шанси на це невеликі. Він бачить суттєву різницю між здоровим надмірним ентузіазмом щодо життєвої звички та клінічною залежністю від неї. На його думку, перший додає життя, тоді як остання його забирає. Саме тому не можна вважати нав’язливу або соціально шкідливу звичку залежністю.
За словами пана Гріффітса, справжня залежність повністю захоплює життя людей і заважає сімейному життю, роботі та нормальній поведінці. У більшості людей навіть шкідливі звички є здоровим ентузіазмом.
Наприклад, можна витрачати надмірну кількість часу на ігри, але просто любити їх при цьому, але не бути клінічно залежним. Саме тому експерт вважає, що кількість людей із поведінковими залежностями є значно перебільшеною. Дослідження професора Гріффітса показує, що з 7000 підлітків лише 4% фактично піддаються ризику залежності від соцмереж, тоді як онлайн-опитування часто показують майже 50%.
Чи слід лікувати поведінкові залежності?
Найпоширенішим підходом є когнітивно-поведінкова та розмовна терапія, яка зосереджується на виявленні тригерів і компульсивних моделей залежних, а потім заохочує їх змінити спосіб життя задля здорової поведінки. Проте, професор Гріффітс зазначає, що рецидиви поширені у всіх залежностях, тобто глибинні чинники, такі як гени, виховання та особистість, відіграють значну роль.
Професор Александер натомість стверджує, що замість змінювання поведінки людей, потрібно змінювати нашу культуру, оскільки це є рушієм поведінки, що викликає залежність. На його думку, потрібно мати достатньо здорові зв’язки один з одним, щоб люди були достатньо задоволеними та не шукали замінників у залежностях.
Препарати від психічних розладів погіршують залежність
Експерти попереджують про можливі серйозні проблеми, спричинені деякими препаратами для лікування психічних захворювань. Професорка Генрієтта Боуден-Джонс попередила про ріст кількості пацієнтів, які стали залежними від азартних ігор після призначення арипіпразолу. Цей препарат від шизофренії також може спонукати людей надмірно їсти чи робити покупки, або стати аномально одержимим сексом.
Ці ліки регулюють рівень дофаміну у мозку людей з психічними захворюваннями. Вони підвищують рівень цієї хімічної речовини при низькому рівні, але, здається, що у деяких людей – аж надмірно.
Подібні ризики спостерігаються при застосуванні схожих за дією препаратів, які призначаються пацієнтам із хворобою Паркінсона. Пані Боуден-Джонс зазначає, що неодноразово спостерігала здатність цих ліків викликати проблеми з азартними іграми у пацієнтів, які ніколи в них не грали.
Фото: pixabay.com, unsplash.com
