Ніла Іваненко 
Команда науковців з Університету Умео назвала цей гормональний взаємозв’язок «перетягуванням каната» між цукром і жиром.
Тепер людям, котрі їдять багато цукру, варто бути особливо обережними із солодкими продуктами. Адже коли вміст цукру в організмі досить високий, потяг до солодкого, звісно, знижується. Але замість нього виникає раптове бажання їсти жирну їжу, що завдає шкоди метаболічним функціям та сприяє збільшенню ваги.
Цукор і жир – небезпечний дует
Гормональний механізм, що запускається надмірним споживанням цукру та спричиняє потяг до їжі з високим вмістом жирів, є порочним колом. «Надлишок спожитого цукру знижує потяг до солодкого, але збільшує прагнення їсти жири та навпаки», – пояснив співавтор дослідження Маттіас Аленіус, професор кафедри молекулярної біології.
Команда підтвердила це правило за допомогою експериментів на плодових мушках дрозофілах (Drosophila melanogaster). Коли вони вдосталь ласували цукром, їхня ендокринна система швидко отримувала сигнал про те, що їй бракує жирів. Без порції жирної їжі мухи не почувалися ситими, розповіло видання New Atlas.
Як з’ясували науковці, споживання цукру запускає секрецію гормону Hh, що пригнічує сприйняття солодкого та посилює рецептори жирних кислот. Тоді як велика кількість жиру відповідальна за секрецію гормону Upd2, що придушує потяг до жиру та провокує бажання їсти солодке.
Ця взаємна регуляція передбачає, що надмірне вживання цукру або жиру сигналізуватиме необхідним гормонам про дефіцит речовини, яку необхідно терміново збалансувати.
На думку професора Аленіуса, йдеться про перетягування каната між цукром і жиром, а не про обмеження загальної кількості калорій, як нам хотілося б.
«Ймовірно, люди мають такі самі механізми компенсації, що й мухи, а це означає, що наш організм вважає за краще мати стільки ж жиру, скільки й цукру», – зауважив Маттіас Аленіус.
Нагадаємо, що дрозофіли часто виступають модельними організмами в експериментах з генетики. І це не випадково, адже понад 60 відсотків генетичних захворювань людини та плодової мушки подібні за генетичним кодом. Дрозофіл використовують, зокрема, в моделюванні хвороб Паркінсона та Альцгеймера. Також на прикладі Drosophila melanogaster часто вивчають механізми, що лежать в основі імунних захворювань, раку, діабету тощо.
Команда планує провести аналогічне дослідження на людях. Результати наукової роботи опублікував журнал Cell Reports.
Фото: pixabay.com
