Інна Тихонова 
«Щоб грати незграбних персонажів, артисту потрібна спритність», – сказав про себе популярний комедійний актор, режисер, продюсер і винороб, який завжди був спортивною людиною: плавав і ловив рибу (навіть жив на воді – 12 років його будинком була баржа), грав у великий теніс, ганяв на байку Harley-Davidson і чудово танцював. Виняткові пластичні дані майбутньої зірки світового кінематографа свого часу розгледів легендарний балетмейстер Моріс Бежар, який запрошував артиста виступати у хореографічних виставах. Втішний високою оцінкою власних здібностей П’єр Рішар, між тим, відхилив пропозицію, про що ніколи не шкодував: адже в балеті він уже давно завершив би кар’єру, а в акторській роботі залишається затребуваним і донині.
Все буде добре
П’єр-Рішар Моріс Шарль Леопольд Дефе народився 16 серпня 1934 року у старовинному містечку Валансьєн на півночі Франції. Його батько був текстильним промисловцем, який збанкрутував ще до народження сина. Залишивши дружину, батько передав трирічного малюка під опіку своєму батькові. Дід П’єра-Рішара по батькові був вихідцем із відомого аристократичного роду і не схвалював одруження сина з дочкою простого моряка-італійця. А онукові з другим дідом по маминій лінії було цікаво, і він із задоволенням проводив з ним вільний від навчання час.
П’ять днів на тиждень П’єр-Рішар навчався у закритому закладі для хлопчиків, а у вихідні дні ловив з дідом-моряком рибу: з того часу риболовля стала його улюбленим захопленням. Той самий дід заохочував акторські задатки онука і підтримував у ньому талант жартівника, тоді як суворого діда-піклувальника «кривляння» юного лицедія дратувало. Рішення повнолітнього онука навчатися в Парижі на драматичних курсах Леопольд Дефе зустрів вороже, і це призвело до розриву вихованця з батьківською ріднею. «У важкі часи я дивився на зірки й уявляв, що все буде гаразд, – згадував П’єр Рішар. – Варто було лише запастися терпінням».
П’єр Рішар у дитинстві
Крізь терни до зірок
Першу спробу вступити до театральних курсів абітурієнт провалив. Викладачам не сподобалися його «невиразні» зовнішні дані: сцена потребувала більш цікавих типажів. Проте наполегливість майбутнього актора розкрила його потенціал та харизму. Вступивши на курси Шарля Дюллена, П’єр Рішар стажувався у відомого театрального режисера Жана Вілара. Але через те, що це були ролі третього плану, така робота не приносила артистові професійного задоволення. Він став самовиражатися в паризьких кабаре та мюзик-холах, захопився балетом і був запрошений до трупи Моріса Бежара.
Французький хореограф особисто запропонував актору стати членом уславленого танцювального колективу. І тоді ж перед сценічним дуетом у складі П’єра Рішара та його партнера за виступами Віктора Лана відчинилися двері престижного мюзик-холу на Монпарнасі. Це запрошення артист прийняв, щоб не підводити товариша. Шліфуючи сценічну майстерність у паризьких кабаре, Рішар дивився на зірки в нічному небі Парижа і мріяв про те, щоб колись його гру побачив якийсь режисер і запросив знятися в кіно. І ця смілива мрія збулася! 1967 року Ів Робер доручив новачкові невеличку роль у комедії «Щасливчик Олександр».
Подарунки долі
Знайомство з постановником було подарунком долі: через п’ять років успішний дебютант отримав головну роль у комедійному бестселлері 1972 року «Високий блондин у чорному черевику» – класиці французького кінематографу. Не менший успіх мав у 1974 році і фільм-продовження з актором в образі комічного невдахи «Повернення високого блондина». Рішаром зацікавилися найкращі французькі режисери. У 1974 і 1975 роках артист зіграв головні ролі в касових фільмах Клода Зіді «Він починає сердитися» та «Не бери до уваги». А 1976 року вийшла гостросоціальна драма «Іграшка», і його головна роль (улюблена кіноробота самого П’єра Рішара) принесла акторові світову славу.
В основі сюжету про відносини розбещеного сина мільйонера і безробітного журналіста, замовленого роботодавцем у якості живої іграшки для розваги по-своєму нещасної дитини, виявився реальний випадок: режисер Франсіс Вебер особисто спостерігав його в паризькому магазині. П’єру Рішару, з дитинства знайомому з дистанцією між світами заможних і бідних, так сподобався сценарій, що він навіть взявся продюсувати картину. Особиста та творча дружба актора з режисером вилилася у багаторічну співпрацю та народила справжні шедеври французької кінокомедії. Настав час кращих фільмів П’єра Рішара: 1981 року в прокат вийшла стрічка «Невезучі», 1983-го – «Татусі», 1986-го – «Втікачі». Яскравий акторський тандем П’єра Рішара та Жерара Депардьє виявився одним із найуспішніших комедійних дуетів у сучасному кінематографі.
П’єр Рішар та Жерар Депардьє
Творчий розквіт
1980-ті роки стали піком кінокар’єри артиста. У цей період фільмографія П’єра Рішара поповнилася комедіями «Укол парасолькою», «Королі жарту», «Наліво від ліфта» та ін. До цього часу актор створив власну продюсерську компанію з виробництва фільмів та кінопрокату, яка займалася також записом його пісень. А 1996 року французький актор виконав роль, номіновану на «Оскар» у категорії «Кращий іноземний фільм». За створений ним образ француза-мандрівника Паскаля у сатиричній драмі грузинської режисерки Нани Джорджадзе «Тисяча та один рецепт закоханого кулінара» П’єр Рішар став лауреатом премії Канського кінофестивалю в номінації «Найкращий актор».
«1001 рецепт закоханого кулінара» (1996)
Фільмографія П’єра Рішара включає 66 ролей у кіно та ще вісім помітних режисерських робіт. Його перший смішний фільм за власним сценарієм «Розсіяний» вийшов у прокат ще 1970 року. Там автор критикував нав’язливу рекламу. У фільмі 1971 року «Нещастя Альфреда» режисер засуджував зомбування людей телебаченням. А у стрічці 1973 року «Нічого не знаю, але все скажу» викривав торгівлю зброєю. До речі, під тією самою назвою у 2015 році вийшла автобіографія П’єра Рішара – «Я нічого не знаю, але все скажу». Творчу діяльність поборник соціальної справедливості спрямовував на протест проти виразок суспільного устрою: у своїх роботах режисер та актор висміював босів, священиків, поліцейських та військових. 1988 року режисер представив на фестивалі латиноамериканських фільмів свою документальну хроніку «Розкажіть мені про Че» – на Кубі він зняв спогади очевидців про легендарного революціонера Ернесто Че Гевару.
«Я нічого не знаю, але все скажу»
Не дивакуватий, а респектабельний
Водночас виконавець ролей безглуздих диваків у реальному житті давно став успішним «буржуа»: бізнесменові та власникові кіностудії належать ресторан Au Pied de Chameau у центрі французької столиці, виноробня на півдні Франції, де він зазвичай буває наприкінці літа, та 20 гектарів виноградників на узбережжі Середземного моря.
Заразившись пристрастю до виноградарства від давнього приятеля та колеги зі знімального майданчика Жерара Депардьє, поціновувач власної продукції П’єр Рішар виробляє 80 000 пляшок вина на рік, поставляючи їх до ресторанів Франції та Бельгії, а також експортуючи до 11 європейських країн.
Сам винороб, за його власним зізнанням, має слабкість до рожевого вина, яке рекомендує гостям, котрі приїжджають до нього на дегустації. З приємної подорожі туристи привозять додому автограф зірки: розписується П’єр Рішар за традицією прямо на пляшках.
Актор теж все життя любив подорожі, риболовлю, басейн та тенісний корт. Він регулярно відвідував змагання в Вімблдоні і розтинав трасу на антикварному мотоциклі «сорокалітньої витримки». «Мені просто не подобаються нові речі», – пояснював артист свою пристрасть до всього старого і вживаного. Виняток «бабник з променистими очима», як називала актора жінка-режисер, що працювала з ним, робив лише для обраниць. У 60 років П’єр Рішар ризикнув внести зміни в особисте життя, зважившись на новий шлюб з бразильською моделлю, що є молодшою за нього на 25 років, зате вищою на пару сантиметрів. Завдяки Сейлі Ласерда, актор з’їхав зі своєї облаштованої для комфортного холостяцького життя, але не пристосованої для 180-сантиметрового росту нової супутниці плавучої баржі на Сені до респектабельного будинку в центрі Парижа.
П’єр Рішар і Сейла Ласерда
Від балерини до моделі
Особисте життя П’єра Рішара не викликало надмірної цікавості у шанувальниць, бо він, за власним висловом, – «не Ален Делон». Але цей чоловік палко закохувався і завжди мав взаємність у жінок. З першою дружиною, паризькою балериною Grand Оpéra Даніель Мінацоллі, артист прожив 20 років.
П’єр Рішар з першою дружиною і сином
Пара одружилася в 1960 році і виростила двох синів, які стали музикантами: Олів’є Дефе – саксофоністом, Крістоф Дефе – контрабасистом. Недодану дітям через зайнятість батьківську любов Рішар компенсував шістьом онукам (одна з онучок так само, як і дідусь, співає). А молодшому синові Крістофу Дефе, який знявся з батьком у фільмі 1991 року «Привітання у хмарах», П’єр Рішар передав у 2018 році керівництво своєю виноробною компанією: спадкоємець тепер очолює торгову марку Chateau Bel Eveque.
Крістоф Дефе та П’єр Рішар на виноробні
Після розлучення з матір’ю дорослих синів актор жив із актрисою Мюріель Дюбрюль, потім поряд з ним була юна марокканська модель Айша, а останні 30 років оптимістичний француз є щасливим у союзі із колишньою бразильською моделлю Сейлою Ласерда. «Тропічна красуня», яка на момент знайомства не говорила французькою і жодного разу не бачила майбутнього чоловіка на екрані, сьогодні переглядає кращі фільми П’єра Рішара і пишається тим, що стала його дружиною. Артист часто відвідує її батьківщину, де виступає проти вирубування бразильських лісів. Через глобальне потепління Франція стала дуже спекотною країною, і Рішар вважає за краще їхати влітку не на південне узбережжя, а на північ – до Канади.
Довго житиме
У своєму солідному віці П’єр Рішар продовжує працювати та радувати шанувальників новими ролями. У 2018 році він з’явився в комедії Дені Буна «Від сім’ї не втечеш» і зіграв у веселій картині з перевдяганнями за сценарієм та постановкою Софі Марсо «Мадам Міллс, ідеальна сусідка». А у 2019 році в прокат вийшли ще два фільми за участю зірки – комедія Крістофа Дютюрона «Старі хричі» та стрічка Паскаля Тома «Все через дівчат». Водночас артист зайнятий у постановках паризького театру «Алеф», де грає з 1996 року. З аншлагами там ідуть вистави «П’єр і син» та «Пристрасті Рішара», де виконавець головної ролі П’єр Рішар виходить на сцену з одним із своїх синів.
У той час як у Парижі квитків на це ім’я не дістати, з виставою «Вбивство у Вальпараїсо» у кращі часи Рішар гастролював в Україні. Привозив до нас у 2013 році бізнесмен Рішар і свої вина. А в українському прокаті нещодавно була чергова комедія з П’єром Рішаром у головній ролі «Містер Штайн іде в онлайн», де поважний артист зіграв старого залицяльника, що освоює сучасні технології спокуси. Проте, у реальному житті актор уникає віртуальних знайомств і не довіряє спілкуванню у соціальних мережах. Адже в Інтернеті його вже тричі «ховали», розміщуючи фейкові повідомлення про смерть артиста. Але він не засмучується, вважаючи це гарною прикметою: значить, довго житиме!
Фото з відкритих джерел
