Інна Тихонова 
Народження Христа стало поворотною віхою для визначення часу, розділивши його плин на «до» та «після» і розпочавши відлік «нашої ери». Але через те, що дата цієї події у Біблії не конкретизована, вона може дещо відрізнятися у християн різних обрядів і спричиняти певні теологічні суперечки. Важливу християнську дату українці відзначають щозими. Проте тепер це відбувається не на початку Нового року, а напередодні. Відтоді як Православна Церква України й Українська Греко-Католицька Церква перейшли на новоюліанський календар, більшість церковних дат зазнали змін через перенесення на 14 днів раніше. Та як би хто не святкував Різдво Христове – це час, коли віруючі і невоцерковлені відчувають спільне умиротворення і світле піднесення. Незалежно від того, кого в якій церкві хрестили і чи ходимо ми до храму, різдвяна аура гармонізує наш духовний простір і згуртовує навколо прагнення любові та злагоди.
Євангельська легенда
Канонічні й апокрифічні джерела дають уявлення про подію Різдва за євангельською оповіддю про народження єврейською праведницею Марією Сина Божого Ісуса. Діва Марія мешкала в Назареті зі своїм чоловіком Йосипом і була наприкінці вагітності, коли подружжю довелося вирушати в путь: вони мали їхати до Віфлеєму на перепис населення Римської імперії. Через велике скупчення людей і брак місць для ночівлі подорожні знайшли прихисток у найближчій печері. І тієї ж ночі там сталося диво – Марія народила сина, зачатого від Святого Духа.
Отримавши від ангела радісну звістку про народження Сина Божого, пастухи першими вклонилися Христу, а Віфлеєм освітила яскрава зірка, вказуючи шлях до малюка волхвам (староцерковне визначення для служителів язичницького культу – відунів, віщунів та провісників). Ті дохристиянські східні мудреці принесли Ісусу свої сакральні дари: ладан, смирну і золото. На третій день Марія перенесла сповите немовля з печери до хліву і поклала у ясла. Віл та віслюк підійшли до новонародженого й одразу визнали його своїм «власником» і «паном». Зображення Святої родини у хліві є традиційним сюжетом різдвяного вертепу.
Коли почали святкувати Різдво Христове?
Відсутність зафіксованої дати важливої події церква пояснює тим, що у давніх юдеїв не заведено було записувати дні народжень, бо тоді їх не святкували. Систематичну реєстрацію уродин в юдейських громадах історики можуть відстежити лише з XVI століття і не скрізь, а насамперед у Західній Європі. Тож дата Різдва Христового і час народження Христа є досить умовними. Науковці встановили символічний зв’язок міфологічних подій із солярними культами. Значущі релігійні дати та ритуали з дохристиянських часів приурочувалися до зимового або літнього сонцестояння.
25 грудня є найближчою датою до зимового сонцестояння або сонцеворота, як його називали в давнину. Це пора, коли день починав збільшуватись, а темрява – відступати. Подолання світлом темряви люди з давніх часів асоціювали з перемогою добра над злом. Тож починаючи з IV століття, разом із перетворенням християнства за Костянтина Великого на офіційну релігію Риму, попереднє язичницьке вшанування сонячного божества набуло нового християнського змісту, перетворившись на «Різдво Ісуса Христа – Сонця Істини». На ІІІ Вселенському соборі в місті Ефесі офіційним днем Різдва Христового було визначене 25 грудня.
Печера Різдва, православний престол над місцем народження Спасителя. Базиліка Різдва Христового у Віфлеємі
Чому ми святкували Різдво 7 січня?
За існування двох основних церковних кафедр – Римської (або Західної) та Константинопольської (або Східної) – між ними виникли політичні й економічні суперечки, а з часом мав місце й відкритий конфлікт, що посилив подальші розбіжності. Тоді як Римська церква використовувала у богослужіннях для галльських, германських та сакських народів латину, Константинопольська кафедра правила для слов’ян і греків грецькою мовою. З’явилися відмінності у віровченні й обрядовості. Остаточний розкол Церкви 1054 року поділив паству на православних вірян і католиків.
До XVI століття усі й надалі дотримувалися сонячного (Юліанського) календаря, а у 1582 році Папу Римського Григорія XIII сповістили, що календар «відстає» від сонячного циклу. Тоді було створено Григоріанський календар, за яким почали проводити богослужіння Римська Церква і більшість західних країн. А Православний Патріархат нічого змінювати не став і продовжив жити за Юліанським календарем. І навіть з упровадженням Григоріанського календаря у 1918 році, коли зміни дійшли до повсякденного життя східних вірян, у церковному житті дати залишилися прив’язаними до Юліанського календаря. За 400 років, що минули з XVI до XX століть, різниця між календарями склала 14 діб. Тому католики святкували Різдво 25 грудня, а православні християни – через два тижні, 7 січня.
Коли тепер Різдво Христове?
З 1991 року 7 січня було в нашій державі святковим неробочим днем. З 2017 року українці мали два державних свята Різдва: для вірян різних конфесій вихідними днями були 7 січня і 25 грудня. Торік, уперше з 1917 року, єдиною офіційною датою святкування Різдва Христового в Україні встановлено 25 грудня. Тобто Різдво Христове 2024 року святкуватиметься одночасно із значною частиною християнського світу, згідно з григоріанським календарем, за яким живе більшість християнських конфесій.
Ініціатори теперішніх трансформацій вбачають логіку нових рішень у тому, що в сучасному побуті українці користуються Григоріанським календарем, тож відзначати церковні свята за старим розкладом новаторам здається недоречним. На думку богословів, зміна дати Різдва Христового має сподобатися православним вірянам, адже 25 грудня є більш комфортним для святкування: до Різдва має закінчитися Пилипівський піст, а це значить, що обмеження вичерпають себе до Нового року – дня веселощів, заборонених під час суворого посту.
Різдво Христове в Україні
Наша історія святкування Різдва Христового виринає з часів хрещення Русі, оголошеного князем Володимиром у 988 році. А враховуючи наявність в Київській Русі ранньої християнської спільноти, історики припускають і більш тривалий термін святкування. Переривався він за державної політики атеїзму у ранньому радянському періоді, коли не віталися будь-які релігійні святкування. У 1929 році Різдво було офіційно скасоване, а вже 1935 року внаслідок зміни державної політики у Радянському Союзі відбулося несподіване відродження багатьох українських різдвяних традицій як частини світського святкування Нового року. Різдвяна ялинка стала «новорічною»: вперше її встановили у новому статусі у Харкові, після чого традицію підхопили навіть ті союзні республіки, де місцеві релігії Різдва не передбачали.
У незалежній Україні Різдво завжди відзначалося як камерне сімейне свято. Більшість обрядів святкового періоду українці проводять винятково у родинному колі. Є навіть повір’я: доведеться весь рік блукати, якщо Різдво вдома не відсвяткувати. Вважалося, що Різдво мають святкувати разом усі члени родини, якщо вони ще не створили власних сімей. А хто порушує цей звичай, завдає лиха собі та іншим. На Різдво не можна сваритися, до настання свята всі чвари треба залагодити. До застілля оселю прикрашали килимками та рушниками, а покуття святково оздоблювали яслами, що символізували народження Спасителя. На покуті з боку ікон господар встановлював дідуха, тобто прикрашений травами та квітами перший зажинковий або останній обжинковий сніп із жита чи пшениці.
Українські традиції
Різдво Христове починається зі Святвечора, який має зібрати родину за столом із дванадцятьма стравами – по кількості апостолів та місяців у році. Хоча датою Різдва Христового визначене 25 грудня, святкування починається проти ночі з 24 на 25 грудня. Останній день Пилипівського чи Різдвяного посту має найбільш суворі обмеження: сідати за стіл не можна до появи на вечірньому небі першої зірки, яка символізує Віфлеємську зірку, що згідно Священного писання сповістила людство про народження Христа. Подаючи кутю, господині у селах кудкудакали як кури, а діти кричали з-під столу голосами домашніх тварин, щоб вони велися. В українських традиціях святкування Різдва зберігся відгомін язичницьких ритуалів, пов’язаних із прадавнім культом пошанування предків. Дідух уособлював духів померлих, яких належало пригощати, залишаючи на столі на ніч кутю та узвар. Обрядовий стіл у переддень Різдва має бути пісним, а вже наступного дня на столі може бути будь-яка їжа.
На перший день Різдва починалися святкові відвідини родичів та друзів. Українці співали колядки, розігрували побутові сценки й зображали євангельські сюжети. Не пустити колядників у двір чи домівку вважалося поганою прикметою: тоді, мовляв, увесь рік добра господарям не бачити. Є традиція різдвяного ворожіння та прогнозування майбутнього врожаю за погодою. Кажуть, що сніг на Різдво – до щедрої озимини, а зоряне небо – до врожайного року. Бойки обв’язували стіл залізним ланцюгом, а на ранок Різдва зв’язували докупи всі ложки, щоб родина трималася купи, і ніхто нікуди не подівся. Від Святвечора на 12 днів забороняється фізична праця, а ще не можна у цей час позичати гроші. Українські різдвяні свята в народній традиції тривають з 24 грудня по 6 січня, тобто включно до святкування Хрещення Господнього (Йордану або Водохрещу перенесено з 19-го на 6 січня). Святкуючи Різдво Христове, люди вітають народження Спасителя, що прийшов на землю для спокутування гріхів людства.
Фото з відкритих джерел
