Ольга Красовська 
Лондонець за місцем народження, він, без перебільшення, став надбанням усієї планети. Його авангардні прикраси, які часом називають скульптурними, – поза географією та часом. А отже не дивно, що про нього постійно прагнуть писати фешн-журналісти. Та й біографи шикуються в чергу, щоб створити власну версію злету Шона Ліна та повідати про його творчий союз з Олександром Макквіном. Хоча Шон Лін для біографів – об’єкт доволі молодий, адже він лише на порозі свого 55-річчя (нар. 8 липня 1969 року).
Тож чим майстер ювелірних виробів так вабить борзописців? Передусім тим, що він презентував світові новий погляд на красу, яку до того ж можна на себе приміряти. Хоча носити ці вишукані речі з присмаком бунтарства – прерогатива королівських родин, зірок та моделей. Екстравагантні прикраси Шона Ліна – чуттєві та драматичні – давно проторували собі стежку на подіуми, аукціони та в музейні експозиції. Але сказати про них, що вони є творами мистецтва, – отже, нічого не сказати.
В ексклюзивних речах Ліна живуть пристрасті та контрасти. Домінівним мотивом цих витворів нерідко є тернова гілка. А між плавними лініями квітів та гілочок нерідко виринають шипи, кігті та бивні.
Ці дизайнерські прикраси є відбитками життя – колючого та прекрасного водночас. Тяжіння ювеліра до ар-деко й вікторіанства співіснує з його захопленням сучасним мистецтвом. А любов до роботи зі складними матеріалами органічно вписується у XXI століття з його відданістю технологіям.
Автори есеїв про Шона Ліна найчастіше згадують його в контексті колекцій Макквіна, котрий трагічно залишив цей світ 2010 року. Так, вони справді багато чого навчили одне одного у співтворчості, піднеслися до нових вершин завдяки цій взаємокорисній науці. При цьому Лін є абсолютно самодостатньою постаттю у світі краси та моди. Це підтвердили численні нагороди та почесті, букети яких Шон Лін назбирав по всьому світу. А титул Ювелірного дизайнера року Великої Британії він отримав аж чотири рази. Прикраси Ліна замовляють члени королівської родини.
Ще він є улюбленцем аукціоністів, галеристів та музейників. Його персональна виставка в Метрополітен-музеї Нью-Йорка, яку супроводжували захоплені рецензії, називалася «Дика краса». Можливо, це одне з найточніших визначень естетики майстра.
Шон Лін з Олександром Макквіном
Також автори текстів про Шона Ліна нерідко зазначають, що він не збирався йти в ювеліри. Хоча насправді не буває, аби вроджене художнє єство одного разу не проросло. А в нього воно було. І, можливо, юний Шон не дарма кинув школу в 14 років та деякий час працював у будівельній компанії батька. Просто його гнітив конформізм, що вимагає смиренності та нищить особистісну унікальність. А робота в батьковій фірмі стала вікном у доросле життя.
Уперше талант Ліна розкрився на курсах ювелірного дизайну у Вестмінстерському коледжі Кінгсвей, куди хлопця спрямував на навчання кар’єрний консультант. І вже за рік Шон потрапив до Hatton Garden – ювелірного кварталу Лондона, справжньої Мекки майстрів. Сім років поспіль він відточував ремесло на реставрації антикварних прикрас та створював власні. Там дизайнер опанував складні техніки, зокрема, виготовлення зіставних застібок та невидимих кріплень для коштовних камінчиків.
Коли Шону Ліну виповнилося 18, його помітили провідні ювелірні будинки британської столиці, зокрема, Garrard, Asprey, Mappin & Webb. Уже тоді молодий майстер почав розробляти ексклюзивні речі для королівської родини.
1992-го в житті дизайнера стався правдивий переворот. Шона Ліна познайомили з модельєром Олександром Макквіном. На момент цього знайомства Лін добре знав, як поводитися з коштовним камінням. А тепер рік у рік приборкував стерлінгове срібло, алюміній, латунь та створював неймовірні прикраси для колекцій кутюр’є.
Два однодумці, здавалося, дихали в унісон. Їхня співпраця тривала аж до смерті Макквіна.
Робота в тандемі з модельєром надихнула ювеліра на створення надзвичайно ефектних, екстраординарних прикрас. З-поміж найвідоміших – срібний вінець з шипами для колекції «Данте» 1996 року, нашийна спіральна прикраса (на кшталт тих, які носять жінки в племенах) для показу 1997-го, корсет-скелетон та чоловіча алюмінієва щелепа зі зламаними зубами 1998 року, а також корсет з 97 алюмінієвих обручів для колекції The Overlook 1999-го.
У 1998 році Шон Лін створив власний бренд Shaun Leane Jewellery. На цьому новому витку творчості майстер часом уникав у своїх роботах екзальтованого драматизму, завдяки якому його знали модники. Адже мав реагувати на запит соціуму: шипи та бивні не завжди комфортно носити в повсякденні. Та коли насувалася ностальгія, він повертався думками на кілька десятків років назад та відтворював сміливі форми, які свого часу придумав для подіуму.
Фото з відкритих джерел
