Ніла Іваненко 
Тож, можливо, древні мешканці перших міст світу жили в такій собі утопії. Щоправда, це тривало до певного часу.
Так звані трипільські мегаполіси, розташовані на території нинішньої України (поблизу Києва), Молдови та Румунії, вперше виникли приблизно 6200 років тому. Швидко збільшуючись у розмірах, ці неолітичні поселення розширилися та охопили площу близько 320 га. Причому в період розквіту трипільської культури на кожній ділянці проживало до 15 000 осіб.
Німецькі дослідники вважають, що ці перші мегаполіси світу, можливо, були повністю егалітарними. Тобто такими, де всі члени суспільства отримують рівні блага. А соціальна рівність допомагала залучити тисячі людей у ці величезні доісторичні поселення. Згідно з новим аналізом, можливий занепад цього паритету та поява більш стратифікованого соціального порядку могли спровокувати відтік із цих стародавніх метрополій.
Про що дізналися дослідники
Тож попри те, що свого часу вони були найбільшими доісторичними поселеннями у світі, близько 5600 років тому ці міста стали геть безлюдними. Щоб визначити, як і чому трипільські поселення спочатку процвітали, а потім були забуті, автори нового дослідження використали коефіцієнт Джині як засіб оцінки нерівності домогосподарств у древніх містах.
Коефіцієнт Джині, який часто використовується для вимірювання нерівності доходів усередині суспільства, є інструментом, що добре себе зарекомендував, зокрема, й серед науковців. У своєму дослідженні вчені застосували цей метод для аналізу відмінностей у розмірах поверхів у близько 7000 будинків із 38 різних ділянок Трипілля.
«Припускаючи, що відмінності у розмірах будинків відображають відмінності у добробуті домогосподарств, ми можемо помітити зниження соціальної нерівності у громадах Трипілля принаймні до 3800 року до н. е.», – написали автори дослідження. Крім відсутності відмінностей у розмірах будинків, дослідники помітили також високий рівень їхньої стандартизації. Йдеться передусім про архітектуру помешкань (зовнішній вигляд будинків та планування поверхів), а також їхнє оздоблення.
Вивчаючи дизайн трипільських поселень, дослідники, зокрема, зазначили, що їхнє кругле або овальне планування «гарантувало рівний доступ до структурних елементів та інфраструктури». Тим часом наявність у громадських місцях багатофункціональних будинків для зборів вказує на те, що в процесах ухвалення політичних рішень могла брати участь вся громада.
«Всередині трипільських громад мала існувати як егалітарна ідеологія, так і ефективні механізми запобігання соціальній нерівності», – припустили дослідники. «Це передбачає внутрішньопоселенські механізми узгодження інтересів і перерозподілу надлишків, які могли бути створені колективно», – додали вони.
На думку науковців, соціальна рівність «могла мати вирішальне значення для залучення на якийсь час великої кількості людей у ці спільноти». Однак близько 3800 до н. е. просторове розташування поселень Трипілля почало змінюватися, що, можливо, відображає зростання нерівності та розвиток соціальної ієрархії.
Приблизно в цей час мегаполіси Трипілля почали зменшуватися в розмірах, а в навколишній сільській місцевості з’явилися дрібніші поселення. За словами вчених, це може вказувати на те, що коли егалітарна ідилія стала згасати, люди вирішили залишити свої міста.
Загибель великих трипільських поселень та утворення дрібніших громад у прилеглих регіонах почалися саме тоді, коли розвинулася соціальна нерівність, зауважили дослідники.
Результати дослідження опублікував журнал Antiquity.
Фото: Susanne Beyer, Kiel University
