Інна Тихонова 
Незряча жінка важкої долі привернула до себе та свого глухого села цікавість світу, але на батьківщині її не вважали феноменом. Односельці знали бабу Вангу як звичайну людину, обділену здоров’ям, проте наділену співчуттям та розумінням людської психології. Вона вміла зцілювати, співпереживати, втішати та обнадіювати. «Голоси духів», на котрі спиралася у своїй практиці Вангелія, у психіатрії тлумачаться як симптом зміненої свідомості, біполярного розладу чи шизофренії. Християнська церква не освятила її храм, що дало підґрунтя для підозр дарительки в контакті з «темними силами». А біографія Ванги містить факти її очевидного зв’язку зі спецслужбами. Відсутність документальних свідчень залишених ясновидицею пророцтв і довільне їх трактування сумнівними «учнями» та «спадкоємцями дару» наводять на роздуми про використання «проєкту Ванга» і після смерті болгарської Кассандри. То як жила відома віщунка насправді, і які пророцтва Ванги складають порядок денний сьогодні?
На стику трьох кордонів
«Білі плями» у біографії Ванги починаються від народження. Є різнобій навіть у визначенні дівочих прізвищ майбутньої віщунки: за одними відомостями вона – Вангелія Пандева Сурчева, за іншими – Димитрова. У різних джерелах вказуються різні місця та дати появи її на світ. Водночас із 31 січня 1911 року і селом Струмиця в тодішній Османській імперії (територія сучасної Республіки Північна Македонія) у довідковому матеріалі фігурують місто Петрич і 3 жовтня 1911 року (офіційні біографи оперують даними від бельгійського історика, професора східноєвропейської історії та культури Раймонда Детреза).
Відомо, що в місті Петрич на стику трьох держав (Болгарії, Греції та Північної Македонії) дочка селян-землеробів Панде та Параскеви Сурчевих прожила більшу частину свого життя (2008 року в її будинку відкрито музей Ванги), а останні двадцять років віщунка приймала відвідувачів у болгарському селі Рупіте, де до столітнього ювілею ясновидиці було встановлено присвячену їй статую. «Канонічна» біографія Ванги написана племінницею Красимирою Стояновою і випущена 1989 року державним видавництвом «Болгарський письменник».
У цій книзі сказано, що згідно зі звичаєм ім’я новонародженим у селах давали за підказкою першого зустрічного: родичі виходили з дому і просили сторонню людину назвати ім’я, що спаде їй на думку. Якби не бабусин протест, то Ванга б мала бути Андромахою. Проте бабуся наполягла на тому, щоб поцікавитися думкою наступного перехожого, і зрештою дівчинку назвали Вангелією. Ім’я перекладається з грецької як «Блага звістка». Але сумну долю батьків народження Вангелії на краще не змінило. Мати померла, залишивши трирічну доньку на чужих людей. Після мобілізації батька до болгарської армії у Першу світову війну дівчинку прихистила сусідка.
Тяжкі випробування
Після війни вдівець-батько вдруге одружився і перевіз родину на свою малу батьківщину, адже 1923 року він втратив землю, на якій господарював. У селищі Ново-Село в Македонії 12-річна Вангелія якось поверталася з двоюрідними сестрами додому і постраждала від буревію. Відкинуту вихором на сотні метрів дівчинку знайшли ввечері під купою обламаних гілок із забитими піском очима. Не отримавши своєчасного лікування, Вангелія осліпла. В 1925 році Вангу віддали на утримання до будинку сліпих у сербському Земуні, де за три роки її навчили читати шрифт Брайля, в’язати речі та готувати їжу.
Ванга потоваришувала з незрячим хлопцем із заможної родини і збиралася стати його дружиною, але через важкі сімейні обставини змушена була повернутися додому. Після того, як мачуха померла під час народження четвертої дитини, батько знову овдовів. Від старшої дочки йому була потрібна допомога в турботі про молодших дітей: сестру Вангелії Любку та братів Василя і Тома. Сліпа 17-річна Ванга стала для них опорою. Під час Другої світової війни молодший брат Васил очолив партизанську саперну групу і був страчений ворогом після підриву мосту. 1944 року 23-річного брата Ванги фашисти взяли у полон біля села Фурка і після жорстоких катувань розстріляли, кинувши спотворене тіло у дворі.
Такі події нікому б не зберегли ментального здоров’я. І саме у війну Ванга привернула увагу односельців своїми надприродними здібностями. Перші пророцтва Ванги стосувалися визначення місцезнаходження зниклих людей. Провидиця з’ясовувала, живі вони чи мертві, і давала координати поховань загиблих. Спілкуватися з духами 28-річна жінка почала після сильної застуди у 1939 році, коли їй довелося у виснаженому стані простояти кілька днів босоніж на цементній підлозі в очікуванні допомоги для бідних. Несподівано для всіх сліпа тоді сама себе вилікувала від важкого плевриту.
Ванга та її офіційний чоловік Димитр Гуштеров
Болгарський «бренд»
У 1941 році Вангу вже не вперше відвідав «таємничий вершник», після «зустрічі» з яким вона почала передбачати майбутнє. Чутки про незвичайну провісницю швидко розповсюдилися по окрузі, і 8 квітня 1942 року до Ванги завітав уже не безтілесний дух, а справжній цар Болгарії Борис III, який розпитував сліпу віщунку про події державного значення. У травні 1942 року Ванга вийшла заміж за 23-річного військовослужбовця з 14-го інтендантського полку болгарської армії Димитра Гуштерова і переїхала з македонцем до його матері в Петрич. Але легкого життя у Ванги в тому шлюбі не було.
Після вбивства грабіжниками брата чоловіка (він займався продажем худоби) без батька залишилися троє його дітей, а вдова хворіла на сухоти. Ванга Гуштерова допомагала знедоленій сім’ї чим могла. Не залишила вона і свою сестру Любку – перевезла її до будинку свекрухи, де вони жили з чоловіком, хворою вдовою його брата, трьома дітьми дівера та двома дітьми інших братів чоловіка. У 1962 році овдовіла і Ванда: чоловік пристрастився до оковитої і помер у 42 роки від цирозу печінки. Після смерті подружжя Ванга усиновила сироту Димитра Волчева: сліпа жінка замінила хлопчикові рідну матір і виховала як власного сина (він став працівником прокуратури).
У 1967 році провісниця, якій надавали підтримку очільник держави Тодор Живков і його дочка, міністр культури Народної Республіки Болгарія та член Політбюро Центрального комітету партії Людмила Живкова (їх пов’язувала з Вангою особиста дружба), була оформлена на офіційну посаду державного службовця. Провісниця, що стала болгарським «брендом», почала отримувати щомісячну зарплатню в $200, приносячи до державної скарбниці незрівнянно більше коштів, ніж отримувала за свій дар: візит до неї відтепер коштував $50 для західних громадян і 100 левів – для відвідувачів із соціалістичних країн (хоча раніше вона консультувала людей безоплатно, приймаючи лише подарунки) .
Робота на знос
На допомогу сліпій ясновидиці держава виділила двох секретарів та автівку з водієм, а для її відвідувачів навіть спеціально збудували готель. На піку своєї слави у 1970-х роках віщунка приймала близько 100 тисяч людей щорічно: зокрема, у 1976 році її відвідали 102 тисячі гостей. Усі пророцтва Ванги за 55 років її діяльності перелічити неможливо, адже з 1942 року у неї побував понад мільйон відвідувачів. Левова їх частка припала на останні 25 років життя провісниці. Навіть у глибокій старості Ванга приймала по 10-15 відвідувачів на день, приділяючи кожному гостеві до чотирьох хвилин.
У розпалі діяльності жінка часто скаржилася на свій напружений графік і найдовший у Болгарії робочий день, який виснажував її вщент. Помічникам було видно, як контактування з духами позбавляло провидицю енергії. Після сеансів Ванга почувалася знесиленою: її долали смуток та фізичне нездужання. За словами племінниці, Ванга розмовляла з душами померлих або чула у своїй голові сторонні голоси, що відповідали на питання. Духів, із якими вона спілкувалася, віщунка описувала як невидимих істот, котрі її оточують. «Приходить їх багато і всі вони різні, – пояснювала Ванга. – Тих, хто постійно перебуває поруч, я розумію».
Ванга бувала вкрай змученою. «Іноді сплю лише годину на добу, – казала вона. – Духи не дають спокою, бентежать, піднімають із ліжка та змушують працювати». Красимира Стоянова згадувала, як за підказкою духів віщунка направляла людей до лікарів і цілителів, про яких не могла знати: вона просто говорила, що потрібного фахівця знайдете там або там. Водночас, зазначала родичка, баба Ванга максимально точно розповідала про хвороби своїх відвідувачів або тих людей, про яких вони питали, і передбачала їхні подальші долі.
Провидиця чи шахрайка?
Одного разу газета «Робітнича справа» назвала Вангу «чи не найбільш успішним комерційним проєктом Болгарії». Газетярі підрахували, що у 1967–1991 роках ясновидиця заробила для своєї країни $10 мільйонів. Але при цьому влада не дозволяла їй збагачуватися за рахунок власного дару особисто: коли в будинку Ванги якось знайшли під час обшуку, проведеного за її відсутності, 90000 левів (що приблизно дорівнювало такій же сумі в радянських рублях), заощадження було зі скандалом конфісковано.
У 1994 році коштом Ванги в селі Рупіте збудували каплицю Святої Параскеви з портретом віщунки в зоні вівтаря, різьбленням по дереву, авторськими фресками від відомого болгарського художника та незвичайними іконами. Але через неканонічність архітектури будови та внутрішніх зображень подарунок від Ванги не був освячений і прийнятий Болгарською православною церквою. Церковникам каплиця здалася «жахливою в буквальному розумінні», і наразі там не проводяться служби, а споруду, задуману як культову, болгари називають просто «храмом». До речі, світогляд Ванги вважається синтезом різних напрямів християнства та східних релігій – буддизму, індуїзму, а також теософії Олени Блаватської та «Живої етики» Реріхів.
Наприкінці свого земного шляху Ванга поділилася з племінницею Красимірою Стояновою, що до нас прилітають інопланетяни з «третьої планети від Землі», яку вона називала «Вамфім». При цьому віщунка передбачила, що землянам готує велику подію інопланетна цивілізація, з якою ми зустрінемося за 200 років. Науковці скептично поставилися до такого пророцтва Ванги, адже жодне з трьох небесних тіл, що їх можна назвати третьою планетою Сонячної системи (Меркурій, Сатурн, Юпітер) не є придатним для будь-яких форм життя.
Під наглядом спецслужб
Академіки характеризували феномен Ванги як добре організований державний бізнес, що дозволив безперспективному з погляду економічного розвитку краю стати маршрутом паломництва людей із усього світу. Ванга надала роботу таксистам, готельному персоналу, кухарям та офіціантам у кафе. За опублікованими даними, ці люди збирали для провісниці попередню інформацію: хто, звідки і навіщо прибув, що людину непокоїть і на що вона сподівається. Допомагали з досьє на гостей і спецслужби, дозволом яких, за твердженням науковиці Наталії Бехтеревої, що теж відвідувала Вангу, треба було заручитися всім охочим потрапити на прийом.
Відомо, що співробітники радянських та болгарських спецслужб використовували Вангу так само і для отримання інформації від неї. Свідки знають імена та звання її кураторів – від підполковника до генерал-лейтенанта у відставці. Один із колишніх співробітників Комітету держбезпеки зазначав, що «Ванга нерідко помилялася, але це не розголошувалося». За словами екс-співробітника КДБ, до Ванги прямували «люди найвищого статусу» (консультувала вона навіть радянського лідера Леоніда Брежнєва), і провісниця свідомо чи мимоволі ставала «способом отримання відомостей». У тиражування легенд про реалізовані пророцтва Ванги були залучені журналісти (вони ж згодом підтвердили, що «секретний агент Ванга з 1971 по 1984 роки співпрацювала зі спецслужбами»).
1974 року Вангу навіть підозрювали у шпигунстві: після обшуку вона пережила інфаркт. Померла 85-річна ясновидиця 11 серпня 1996 року в софійській клініці «Лозинець». Ванга страждала на онкологію, але відмовилася лікувати рак грудей і не погодилася на хірургічну операцію. Від імені Ванги призначений нею душеприказником друг, найстарший у місті Петрич громадський діяч доктор Наполеонов передав державі все заповідане провісницею майно: два будинки в Петричі та Рупіте і великі суми на валютному рахунку та ощадкнижці у болгарських левах.
Ванга про Україну
Згодом ім’я провісниці стало знаряддям у роботі політтехнологів. Пророцтва Ванги, що колись були обнародувані, десятиліттями використовуються різними режимами та політсилами у своїх інтересах. Передбачення отримують нового трактування, надбанням громадськості стають недоведені тези з посиланням на людей, яким вона нібито це говорила. Чого варті гучні заголовки та повідомлення, зміст яких вже спростувало життя: «Пророцтва Ванги про Україну, оприлюднені її ученицею», «Забуте пророцтво Ванги про Україну змінює все!», «Пророцтво Ванги про закінчення війни в Україні: протистояння триватиме два роки і закінчиться влітку, а в майбутньому Україна очолить союз п’яти країн».
Шукати у Ванги достовірні прогнози про терміни закінчення війни в Україні навряд чи має сенс. Чи можна вважати відповіддю на це питання пророцтво, що Україна стане успішною, коли «на трон прийде восьмий». Якщо пов’язувати таке передбачення з інститутом президента, то нинішній український лідер – шостий за переліком, а російський – четвертий. Після анексії Криму преса згадала про прижиттєве пророцтво Ванги про те, що «Крим відірветься від одного берега і приросте до іншого». «Нещастя наваляться звідусіль і торкнуться всіх народів, – цитують засоби масової інформації Вангу. – Люди ходитимуть без взуття та одягу, житимуть без їжі, палива та світла». Раніше ці слова провидиці сприймалися як передбачення бід для мігрантів із гарячих точок, а тепер похмуре пророцтво набуває реального сенсу і для українців.
Повідомлялося, що за життя Ванга передбачила не лише розпад СРСР, загибель принцеси Діани, світову фінансову кризу та теракти в США, а й голод на планеті у 2025–2028 роках, правління мусульман у Європі у 2043 році, домінування Китаю, реставрацію комунізму у 2076 році та можливість людства подорожувати у часі з 2304 року. Людям треба підкріплювати вірою надію, тож інтерес до пророцтв буде, вочевидь, завжди. І матеріалу для вражень вистачить усім: вважається, що Ванга залишила людям пророцтва по роках – аж до кінця світу у 5079 році. Втім, у прогнозах, що їх пропонується прийняти на віру, завжди можна сумніватися, адже відомо, що пророцтва Ванги ніколи не записувалися на папір.
Фото з відкритих джерел
