Інна Тихонова 
50Plus розповідає про особливості головного церковного свята у слов’ян: вітальні символи, секрети розпису, старовинні ритуали і народні обряди.
Небесний орієнтир: коли цього року Великдень?
У 2023 році Великодня неділя у православних припадає на 16 квітня. Українські католики святкували Великдень на тиждень раніше. Відмінність дат у конфесіях пояснюється різними календарями: юліанським та григоріанським. А нестабільність дня святкування у різні роки є результатом особливої системи розрахунку при його визначенні. Так само як в старовину наші пращури покладалися в цьому на Місяць, і сьогодні дата свята визначається за місячним календарем. Головна подія в християнстві традиційно відзначається найближчої неділі за першою весняною повнею. Якщо повний місяць випадає на неділю, Великдень святкується наприкінці наступного тижня. А якщо повня настає до 21 березня, дату святкування визначають від наступної повні.
Великодня субота: у праці та молитві
Це час передсвяткових приготувань, роздумів, прощення та примирення. Страсна субота допускає приготування дванадцяти страв великоднього столу (за кількістю апостолів), але їх не чіпають до наступного дня. У завершальний день найдовшого у році Великого посту (він триває 48 днів) передчасно радіти майбутньому Світлому Воскресінню Сина Божого: на столі не має бути м’яса і молока. Можна завершувати фарбування яєць, якщо хтось не встиг це зробити у Чистий четвер.
Велика субота – не перешкода для догляду за могилами, але поминання померлих буде доступне вже після Великодня. Наступний тиждень у православному календарі так і називається – поминальним. Перед Великоднем нічого з дому не виносять до вечора, а на всеношну службу прийнято приходити з милостинею. До вечірнього великоднього богослужіння віряни готуються як до головної церковної події року. Здорові люди повинні відстояти всеношну, після якої повернуться додому на ранкове розговіння з освяченими великодніми кошиками. Пост завершується із закінченням всеношної служби.
Свято Великодня: сенс символіки
Традиція фарбування та дарування яєць пов’язана з біблійним переказом. Протягуючи в дар римському імператорові куряче яйце, Марія Магдалина поділилася звісткою: «Христос воскрес!». На що Тиберій заперечив: «Це так само неможливо, як стати цьому яйцю червоним». Диво відбулося у всіх на очах: біла шкаралупа несподівано почервоніла.
Крашанка стала знаком віри у Воскресіння Господнє та символом відродження життя, а пурпурово-червоні тони – головними кольорами Великодня. У червоних яйцях, свічках та парадному вбранні духовенства віруючі бачать пролиту на розп’ятті кров Спасителя. І водночас на сході це колір царської гідності.
Ще одним догматом став вогонь, який сприймається як торжество світла та очищення. Великдень не обходиться без винесення Благодатного вогню з Гробу Господнього. У цьому закладено сенс виходу Світла Істинного, тобто Ісуса Христа, що ожив.
Великдень в Україні: вітальні знаки
Ототожненням життя в традиціях святкування Світлої неділі є яйця та сирна або дріжджова паска. Ці продукти становлять основу великоднього кошика і благословляються в суботу молитвою в освячення яєць і сиру (тобто паски освячуються за складниками).
Великдень наповнений символізмом. Великодній хліб асоціюється з Господнім тілом. Це «похідна» від благодійного церковного хліба артоса (його парафіяни отримували до святкування в дар від церкви). А в сирній пасці слід бачити символ гробу Господнього, для подібності до якого продукту надається форма усіченого конуса. У великодніх яйцях також закладено сенс подібності до труни Господньої: зовні вони здаються мертвими, а всередині містять посил до нового життя (у шкаралупі «читається» порівняння з каменем, приваленим до скелі, в якій спочив Христос).
Давніше за православ’я
Християнська символіка була інтегрована у язичницькі традиції давніх народів. Зокрема, яйце у праслов’ян символізувало пробудження та вічне життя, таїнство зародження і продовження роду. Споконвічні традиції розпису пташиних яєць – «старші» за православ’я. Цей звичай відсилає дослідників до стародавнього народного обряду зустрічі весни.
Поряд із традиціями минулого та образами природи, у розписному яйці зашифровані елементи національного світогляду. «Тайнопис» міститься у кожному візерунку на «історичній» писанці. З дохристиянської доби до нас дійшли, наприклад, «ведмежі лапки»: так предки просили дозволу у господаря лісу пройти його територією. А у «нескінченнику» на обрядових малюнках етнографи спостерігають той самий оберіг, що охороняє будинок від зурочення. Промовисті символи на розписних яйцях мають захисну енергетику.
Орнаменти писанок, зібрані в 1899 році Катериною Скаржинською
Правила розпису
З відродженням історичних традицій обрядовий звичай переріс у самостійний напрямок народного декоративно-ужиткового мистецтва, і нашу писанку було визнано одним із здобутків української культури. Для розфарбовування яєць у різних регіонах здавна застосовувалися характерні декораторські прийоми, а загалом можна виділити п’ять популярних на території України технік, у кожній із яких створені рукотворні шедеври.
Коли на шкаралупу наносять фарбу, виходить крашанка. Якщо яйце розписується пензлем олійною фарбою, це писанка. Крапанкою (капанкою) називається пофарбоване яйце, на яке нанесли восковий візерунок і знову занурили у фарбу. Писанка відрізняється восковим орнаментом, нанесеним писачком: внутрішній простір візерунка при цьому фарбується в різні кольори. А на дряпанках (шкрабанках) малюнок на однорідно пофарбованій природним барвником шкаралупі видряпують гострим інструментом. Яку б манеру розпису не обрав автор малюнка, головним правилом залишається доброзичливий настрій, адже тотемним призначенням цього обрядового предмета є обмін любов’ю з усім сущим.
Цікаві традиції України: святкові трофеї
Великоднє катання по землі яєць наввипередки теж сягає корінням у дохристиянську добу. В основі розваги – старовинний обряд на підвищення родючості. Наші пращури так просили врожаю у язичницького бога сонця. А згодом деталі давньої традиції лягли в «протокол» гулянь на Петровське заговіння (проводи весни у православних слов’ян), коли хлопець і дівчина ставали в пару і штовхали одне до одного яйця. Згодом ця забава перетворилася на популярну великодню гру.
У наступному варіанті гравцеві потрібно було скотити пофарбоване яйце з пагорбу по дерев’яному жолобі до розкладених півколом яєць інших учасників гри. Збиті яйця переможець забирав собі, а промах давав можливість вступити до гри наступному учасникові. Спритники приносили додому три десятки виграних яєць. Азартна розвага тривала годинами, а її видовищність підвищували раціональні хитрощі.
Ще по розкладених на землі яйцях гравці кидали круглий дерев’яний брусок у формі м’ячика, намагаючись зачепити якомога більше «трофеїв», що діставалися переможцеві. А в крученні яєць вигравали гравці, чиї ставки довше крутилися (яйця, що зупинялися раніше, лідер забирав собі). Щасливим знаком вважалася зупинка закрученого яйця на широкому кінці: жодним тренуванням положення «на попа» досягти було неможливо.
Молодіжні забави
У великодній грі «купки» брали участь лише дівчата. Хтось із них розкладав яйця по солом’яних або піщаних купках: десь ховалося одне яйце, десь – два, а якась купка залишалася порожньою. Присівши, ведуча накривала купки широким подолом, а учасниці мали вгадати, де заховано більше яєць. За старих часів цю гру вважали магічною, вбачаючи в ній зв’язок із заплідненням землі та пробудженням нового життя.
Ще однією молодіжною великодньою забавою були гойдалки. Розгойдуючи дівчат, хлопці отримували від них писанки та крашанки. Дівчатам не давали зійти з «атракціону», поки вони не зізнаються, хто зі знайомих хлопців їм подобається. Була в народі навіть прикмета: «Спочатку погойдаєшся, потім повінчаєшся». Починаючи на Великдень, ігри тривали до Вознесіння (відзначається через 40 днів після Воскресіння Христового).
Червона Гірка
Великодні свята тривають тиждень і завершуються святом, що має назву Червона гірка. У цей період прийнято відвідувати близьких, обмінюватися пасками та крашанками. Застілля мають бути стриманими, без пияцтва і обжерливості. Не допускаються сварки та бійки. Трапези мають бути урочистими і радісними, а гуляння – пристойними.
У ці світлі дні заведено святково вбиратися, гуляти з дітьми, співати пісні та «христосуватися», вітаючи один одного при зустрічі триразовим поцілунком і словами: «Христос воскресе!» – «Воістину воскресе!» У Великдень прийнято подавати милостиню, жертвувати лікарням, в’язницям та притулкам. Не оминайте у світле свято увагою тих, хто тужить.
Фото: uk.wikipedia.org, slovoidilo.ua, pik.net.ua
