Ніла Іваненко 
Кетрін (Кеді) Коулман – та сама астронавтка NASA, що консультувала акторку Сандру Буллок під час її зйомок у фільмі Альфонсо Куарона «Гравітація» (2013). Пізніше у своїй книзі «Спільний простір» пані Коулман, яка свого часу працювала на Міжнародній космічній станції (МКС), розповіла, що роль Буллок та перебування на МКС реальної астронавтки – це дві великі різниці.
Кетрін Коулман (нар. 1960 р.) – американська астронавтка НАСА, докторка хімічних наук та колишня офіцерка ВПС США. Працювала у складі 26-ї експедції на борту МКС у 2010-2011 роках.
Здатність діяти в надважкому скафандрі – питання життя і смерті
Отже, за словами Кеді, правдиве життя астронавток не має нічого спільного з «гламурним» образом Сандри Буллок у «Гравітації».
Кетрін описала болючий процес носіння громіздких універсальних костюмів для виходу у відкритий космос (EVA). У 2003 році Національне управляння з аеронавтики та дослідження космічного простору (NASA, НАСА) вирішило відмовитися від найменшого розміру костюма. Тобто в арсеналі підкорювачів космосу залишився один розмір, що в ідеалі мав би підходити всім. А насправді він «підходить всім хлопцям», уточнила пані Коулман.
За її словами, скафандр для виходу у відкритий космос не схожий на жоден інший одяг. «Усередині нього працювати складно, навіть якщо він сидить ідеально, а коли він надто великий – про це годі й казати. І не забувайте, що ваша здатність діяти всередині цього костюма – це буквально питання життя і смерті», – зауважила астронавтка.
Процес надягання костюма займає близько години та може здійснюватися лише за допомогою команди фахівців. Спочатку вдягається підгузок для дорослих. Він може і не знадобитися, але це страховка про всяк випадок. Далі настає черга стандартного спортивного бюстгальтера, що «майже завжди зіщулюється до невпізнання в промислових сушарках НАСА».
Наступний шар – це довга спідня білизна, що вбирає піт та забезпечує додаткову амортизацію від жорстких країв скафандра. А потім настає черга критично важливого одягу – LCVG (Liquid Cooling and Ventilation Garment). Це такий собі комбінезон, у тканину якого вплетені численні трубки з водою, що нагадують величезні вени.
«Коли ви переміщаєтеся всередині близько 130-кілограмового скафандра, ваше тіло швидко нагрівається, а LCVG дозволяє вам регулювати його температуру завдяки важкодоступній ручці на передній частині», – розповіла Кетрін Коулман.
Ще трохи – і повний комплект?
Також до костюма додаються налокітники, наколінники, 8-сантиметрові накладки на стегна, 10-сантиметрова накладка на пах та спеціальний пояс. І лише після цього можна вдягнути основну частину костюма.
«Оскільки моя спритність вже обмежена водяними трубками, що притискаються до моєї довгої спідньої білизни, я плюхаюся на дупу і протискаюся вперед у нижню частину скафандра, поки мої ноги не опиняються всередині черевиків. Потім – з гучним «раз-два-три!» – техніки ставлять мене на ноги», – пише астронавтка.
І продовжує: «Утримувана доблесними техніками по скафандрах, я проходжу кілька футів і підіймаюся на платформу, де бачу прикріплену до стійки верхню частину мого скафандра. Пригнувшись і відкинувши голову і плечі назад, я прослизаю в її середину, висовуючи спочатку руки, а потім голову, як черепаха. Техніки з’єднують верхню та нижню частини. А також надягають мені на голову комунікаційний ковпак, що допоможе спілкуватися з Центром управління польотами».
Завершальна фаза – рукавички та шолом
«Я просовую пальці всередину підкладки рукавичок, стежачи за тим, щоб шви були вивернені назовні, і встромляю кожен палець у відповідний проріз. Потім одягаю великі рукавички, що фіксуються», – після цих слів Кетрін Коулман здається, що фінал багатоетапного дійства – не за горами. Зрештою, справа доходить до шолома.
Як розповіла Кеді, якщо раптом зачешеться ніс, протягом наступних годин почухати його не вдасться.
«Я зовсім не схожа на Сандру Буллок у «Гравітації», яка влазить у свій скафандр у маленьких чорних шортах та майці, перш ніж вирушити до зірок. Швидше, я нагадую незграбну єгипетську мумію, яка щойно вийшла з гробниці», – жартує пані Коулман.
Сандра Буллок під час її зйомок у фільмі Альфонсо Куарона «Гравітація» (2013).
Зазвичай тренування виходу у відкритий космос відбуваються в басейні та тривають по 6 годин. Вони вимагають неабиякої концентрації. Коли астронавти занурюються під воду, вони часто не помічають дискомфорту від свого костюма.
Наприкінці сеансу астронавт звільняється від кожного шару одягу у зворотному порядку, розповіло видання Daily Mail.
«Я завжди дивуюся, коли потім бачу себе у дзеркалі. Мої руки та ноги вкриті червоними та фіолетовими синцями та саднами. Нігтьові ложа часто пошкоджуються, що іноді призводить до втрати нігтя», – пише астронавтка.
На щастя, технології для підкорення космосу постійно вдосконалюються. Кетрін припускає, що «коли 2025 року у складі місії НАСА «Артеміда» перша жінка вирушить на Марс, в неї буде модернізований скафандр».
Фото: NASA
