Світлана Сергеєва 
Дослідники зазначають, що нові авіаційні технології, такі як аеротаксі, безпілотники та вдосконалена повітряна мобільність (ВПМ), можуть найближчим часом потроїти рух у повітрі. Особливо відчутно це стане у міських районах, де люди стикнуться з шумом та іншими проблемами від транспорту, який наче зійшов із сторінок романів про футуристичне майбутнє.
«Корки» у повітрі можуть стати реальністю
Як зазначає видання Cosmosmagazine, згідно з прогнозами, до 2050 року відбуватиметься близько 37 мільйонів пасажирських перевезень повітряними таксі. Це призведе до значних змін у способі управління повітряним простором, а також до впливу шуму та дискомфорту, якій відчують люди на землі.
Електричні дрони для доставлення вже працюють у деяких штатах Австралії. І зараз промисловість намагається втілити в життя ідеї наукової фантастики про пасажирську міську авіацію, плануючи електричні літаки, що літатимуть між дахами будинків та міськими транспортними вузлами (аеропортами, вокзалами). Проте спочатку ці нові авіаційні технології повинні будуть подолати проблеми реального світу, пов’язані з регулюванням, плануванням, шумом та безпекою.
Розвиток повітряних таксі створить більше рейсів, маршрутів та місць посадки. Авіаперевезення тисяч людей та/або вантажів будуть відбуватися на низькій висоті у межах або через густонаселені міські райони. Очікується, що ідея повітряних таксі, яку часто називають футуристичною, набуде популярності вже у цьому десятиріччі. Проте разом з нею виникає й чимало нерозв’язаних питань.
Регулювання руху аеротаксі – завдання «з зірочкою»
Як зазначає професорка Австралійського Національного університету Сара Байс, перш ніж промисловість та уряди надто захопляться ідеєю футуристичного майбутнього, потрібно вирішити чимало проблем щодо регулювання та безпеки руху новітніх літальних апаратів. Якщо враховувати, що ці тренди передбачають повністю нове використання спільного ресурсу – неба, то, за словами пані Байс, це стане серйозним викликом для людства, яке бажає перетворити мрію про існування руху аеротаксі у повсякденну реальність.
Експерт з руху Маріанна Річардс, яка за свою 38-річну кар’єру на державній службі отримала широкі знання та досвід у плануванні портів, аеропортів та вантажних мереж на всіх рівнях уряду, пояснює, що відповідальність за авіацію розподіляється між трьома органами – тими, що надають консультації з питань регулювання, безпосередньо регулюють безпеку та керують повітряним простором.
Планування руху повітряних таксі, безпілотників та інших нових авіаційних технологій повинно охоплюватися низкою стратегій та дорожніх карт, партнерства та рамок. Зрештою державні чи місцеві органи влади відповідатимуть за рішення щодо місць посадки та інфраструктури (вертипорти). Також потрібно розробити процес оцінки впливу на навколишнє середовище цих авіаційних засобів переміщення та вертипортів для них, як це проводиться щодо великих забудов на землі.
Проблема шуму від аеротаксі та інших засобів ВПМ
Розгортання нових технологій, таких як дрони та аеротаксі, неодмінно викличе проблеми з шумом, враховуючи малу висоту польоту та близькість до житлових районів, в яких вони будуть працювати. Поки існують дуже обмежені дослідження щодо сприйняття мешканцями міст шуму від ВПМ.
Однак ці експерименти виявили, що шум від малих електричних літаків «є більш дратівливим, ніж шум від дорожніх транспортних засобів, коли він присутній на тій самій гучності». Також йдеться про те, що шумове забруднення, пов’язане з широким використанням ВПМ, буде критичною проблемою з технічної, нормативної та громадської точки зору.
Реакція на невеликі випробування в Європі була нейтральною або позитивною. Однак, імовірно, повномасштабний розвиток міської повітряної мобільності спричинить серйозне занепокоєння у містян, особливо коли в одній місцевості будуть здійснюватися декілька тисяч рейсів щодня.
Інженер-акустик та старший юрист австралійської консалтингової фірми компанії Marshall Day Acoustics Алекс Морабіто каже, що основний спосіб боротьби з авіашумом – це планування землекористування навколо аеропортів. Для літаків встановлюються відповідні шумові буферні зони, які включені в місцеві схеми планування для запобігання або обмеження певних типів чутливих до шуму забудов поблизу.
Проте це не стосується тих забудов, які вже існують, як-от будинки, школи чи парки. Саме тому пан Морабіто зазначає, що це планування не підходить щодо аеротаксі. Інноваційні повітряні технології вимагатимуть нових стандартів для керування очікуваними рівнями шуму через велику кількість польотів на низькій висоті у забудованих міських районах.
Безпека аеротаксі та інші виклики
Турбулентність та пориви вітру – основні причини авіакатастроф. Як зазначають дослідники, ці чинники впливають на літаки будь-якого розміру. При цьому повітряні таксі та дрони мають більший ризик турбулентності та зіткнень через велику кількість легких літальних апаратів у повітрі, польоти на низькій висоті та складність міських будівель та інфраструктури.
Ризик зіткнення також зростає, оскільки все більше транспортних засобів намагаються пересуватися у складних умовах. Дослідники кажуть, що для усунення ризику нещасних випадків турбулентність повинна бути ключовим чинником при сертифікації літаків та проєктуванні вертипортів.
Виклики, пов’язані з запуском аеротаксі з точки зору участі громади, планування, шуму та безпеки, величезні, але це лише початок. Серед інших питань, які потребують розв’язання, є соціальна справедливість, вплив на довкілля, шкідливі викиди, конфіденційність та безпека.
Пані Байс вважає, що урядам доведеться втрутитися для сприяння обговоренню питань доступу до повітряного простору, візуальних зручностей, шуму, безпеки та правил регулювання цієї нової галузі. Вона додає, що громадськість має право висловлюватись, чи потребує вона цих змін взагалі, та повинна мати можливість сказати «ні».
Фото з фільму «П’ятий елемент»
