Ніла Іваненко 
Більшість видів жувальної гумки, що продаються в магазинах, виготовлені з різних видів синтетичного каучуку на основі нафти: він подібний до пластика, який використовують в автомобільних шинах.
«Якщо ця думка вас трохи турбує, ви не самотні», – каже Девід Джойс, дослідник з Університету Портсмута (Велика Британія). Доктор Джойс – один з небагатьох, хто настійливо привертає увагу громадськості до цього джерела пластикового забруднення.
Загалом науковець досліджує проблему забруднення довкілля понад 15 років. Люди, з якими він спілкується, відчувають огиду, коли дізнаються, що жували шматок пластику.
Виробники жуйки зазвичай не афішують, з чого насправді вона зроблена. Та й суворого визначення синтетичної основи жувальної гумки немає. А деякі бренди ще й примудряються просувати її використання «для покращення здоров’я ротової порожнини», співпрацюючи зі стоматологами по всьому світу.
Тим часом хімічний аналіз жуйки показав, що до її складу входить стирол-бутадієн (міцний синтетичний хімікат, який використовують для виготовлення автомобільних шин), поліетилен (пластик для виготовлення пакетів та пляшок) та полівінілацетат (клей для дерева), вже не кажучи про підсолоджувачі та ароматизатори.
Чому вигідно приховувати правду про жувальну гумку?
Індустрія жувальної гумки – великий бізнес, який оцінюють в 48,68 мільярда доларів США. Надійних статистичних даних про обсяг виробництва жуйки небагато. Але, як стверджують деякі авторитетні експерти, щороку у світі виробляють 1,74 трильйона жуйок.
За підрахунками Девіда Джойса, це – 2,436 мільйона тонн продукту. Близько 30 відсотків цієї ваги (730 000 тонн) припадає на синтетичну основу.
Як і інші види пластику, використана синтетична жувальна гумка не розкладається і може зберігатися у довкіллі протягом багатьох років. Там вона твердішає, тріскається та розпадеться на мікропластик. Очищення від цього забруднення недешеве, оскільки потребує великих трудовитрат, розповіло видання Science Alert.
Як суспільство розв’язує проблему?
Деякі країни, серед яких Велика Британія, першими звернули увагу на небезпечну жуйку. Тепер у громадських місцях навіть можна побачити контейнери для збирання використаної жувальної гумки, які виробляють в Нідерландах. (Головне – привчити до користування ними тих, хто викидає жувальну гумку просто собі під ноги).
На деяких британських вулицях розміщені вивіски, що закликають до відповідальної утилізації відходів. Також зростає кількість дрібних виробників, які пропонують альтернативні варіанти жуйки на рослинній основі.
Але, як і у випадку з одноразовими пластиковими предметами, проблему забруднення жувальною гумкою необхідно вирішувати комплексно: за допомогою освіти, скорочення викидів, інновацій, відповідальності виробників та регулювання законодавства.
Роз’яснення людям, чим насправді є жувальна гумка, допоможе скоротити її споживання та більш ефективно утилізувати використаний продукт. А прозоріше маркування на упаковці дасть можливість покупцям робити більш усвідомлений вибір.
Запровадження суворіших правил змусить виробників відповідати за пластикове забруднення довкілля. А гроші від податку на синтетичну смолу можна буде витратити на екологію.
Отже, жувальна гумка – це ще одне джерело забруднення пластиком. Настав час поставитися до неї відповідно.
Фото: pixabay.com
